Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці в Мисловій — парафія і храм Підволочиського благочиння Тернопільської єпархії Православної церкви України в селі Мислова Тернопільського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значенняЛист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року..

Історія церкви До побудови церкви греко-католики Мислової відвідували храм у селі Заднишівка. Тоді виникла потреба в будівництві власної святині. Було споруджено дерев'яну каплицю, на місці якої згодом збудували церкву, яка збереглася дотепер. Фундаторами церкви була родина Микити Гораля.

У 1912 році митрополит Андрей Шептицький освятив наріжний камінь для будівництва церкви в Мисловій. Під час Першої світової війни російські солдати давали пожертви на будівництво храму, сподіваючись, що ця святиня буде підпорядковувалась РПЦ. Незважаючи на те, церкву освятили 25 листопада 1914 року на честь святого Йосафата — захисника Берестейської унії.

Станом на 1927 рік дочірня церква Святого Йосафата в Мисловій належала до заднишівської експозитури (не самостійної парафії) Скалатського деканату УГКЦ.

У 1940-х роках церкву було переведено до РПЦ. Тепер церква Введення в храм Пресвятої Богородиці належить до ПЦУ.

У 2000 році святиню оновили всередині. Протягом 2005—2009 років упорядкували територію та встановили металеву огорожу. Родини Чуфаїв, Карих та Мартинчуків придбали три нові дзвони. За кошти жителів села сходи до храму виклали бруківкою.

Завдяки спільним зусиллям парафіян-жертводавців, серед яких родини Василя Чуфая, Ігоря Нагірного, Мирослава Лащка, Ростислава Осадчука та директор компанії «Мрія» Іван Гута, церкву перекрили, куполи замінили на позолочені та встановили нові хрести.

Експозити і парохи о. Михайло Патрило (1925—1943), о. Сонрецький (1943—1945), о. Люблянецький (1945—1949), о. Бучинський (1949—1953), о. Мікурин (1953—1955), о. Носальський (1956—1960), о. Роман Воробкевич (1960—1968), о. Семеон Лісничук (1968—2004), о. Іван Нагуляк (з 2004).

Примітки

Джерела