«Флаєр 1» () (у літературі зустрічаються назви Flyer I і 1903 Flyer) — назва літака з двигуном внутрішнього згоряння, сконструйованого й побудованого братами Райт. 17 грудня 1903 року в долині Кітті-Гок на цьому літаку здійснено перший у світовій історії політ, під час якого літальний апарат з людиною піднявся в повітря на тязі двигуна, пролетів уперед, і здійснив посадку на місці з висотою, що дорівнює висоті місця зльоту.

Історія розробки Для свого першого літака брати Райт виготовили дерев'яні пропелери, бензиновий двигун (спільно з Чарлі Тейлором) і каркас з ялини. Вартість спорудження «Флаєра-1» склала менше , це значно менше, ніж , які отримав Самуель Ленглі на будівництво «». «Флайєр-1» мав розмах крила 12 м, важив 283 кг, і був оснащений двигуном потужністю 9 кВт і масою 77 кг

Пропелери Брати Райт вважали, що розробити пропелер буде не складно і планували використовувати розрахунки для корабельних гвинтів. Однак у літературі не вдалось знайти формул для морських або повітряних гвинтів, і їм довелось розробляти проєкт самостійно. Вони прийшли до висновку, що пропелер — по суті те саме крило, яке обертається у вертикальній площиніCrouch 2003, pp. 242—243.. Тому для проєктування пропелерів вони скористалися даними великої кількості випробувань в аеродинамічній трубі. Остаточним варіантом став пропелер діаметром 2,6 м з лопатями, виготовленими з трьох склеєних шматків ялини. Брати Райт вибрали подвійний «штовхальний» пропелер (з протилежним обертанням, щоб гасити крутний момент), який мав діяти на більший об'єм повітря, ніж одинарний відносно повільний пропелер, і не впливати на потік повітря на передньому ребрі крил.

Вілбер у березні 1903 року записав, що пропелер дослідного зразка мав ККД 66 %. Сучасні випробування в аеродинамічній трубі пропелерів зразка 1903 року показали, що вони мали ККД більше 75 % в умовах перших польотів, а фактично мали максимальний ККД 82 %. Це дуже велике досягнення, враховуючи, що сучасні дерев'яні пропелери мають найбільший ККД 85 %.

Двигун Братам Райт для свого літака також був потрібний двигун. Вони написали кільком виробникам двигунів, але жоден з них не зміг задовольнити їхні вимоги до ваги авіаційного двигуна. Вони звернулися до механіка з їхнього магазину, Чарлі Тейлора, який, постійно консультуючись із братами, за шість тижнів побудував двигун. Щоб зменшити вагу двигуна, його основні частини виготовили з алюмінію, що було рідкістю в той час. Двигун Райт-Тейлора був примітивним варіантом сучасних інжекторних систем, він не мав ні карбюратора, ні паливного насоса. Бензин стікав під своєю вагою в картер через гумову трубку з паливного бака, встановленого на розпірці крила.

Ланцюг ланцюгової передачі нагадував велосипедний, проте виготовленим на підприємстві, що виробляло надміцні ланцюги для автомобільних двигунівHoward 1988, pp. 108—109..

Польоти Першу спробу зльоту на літаку здійснив Вілбер 14 грудня 1903 року, вигравши в орлянку право першим злетіти, однак літак упав відразу після зльоту, «Флаєр-1» при цьому незначно постраждав. У листі до родини Вілбер писав, що випробування принесло «тільки частковий успіх», констатуючи, що «потужності цілком достатньо, і якби не дріб'язкова помилка і не брак досвіду з цією машиною і цим методом старту, машина безсумнівно полетіла б гарно»Kelly 2002, pp. 112—113.. Після ремонту брати Райт нарешті піднялися в повітря 17 грудня 1903, здійснивши два польоти, кожен від рівня землі за зустрічного вітру швидкістю 43 км/год. Перший політ здійснив Орвілл, він пролетів 36,5 м за 12 с, цей політ зареєстровано на відомій фотографії. Наступний політ здійснив Вілбер, пробувши в повітрі 13 с, і подолавши відстань 53 м. Третій політ на 60,5 м тривав 15 с. Висота цих польотів становила близько 3 метрів над рівнем землі«1903 — Кто совершил первый полёт?» TheWrightBrothers.org.. Запис Орвілла Райта про останній політ цього дня:

Зразу ж після полудня Вілл вирушив у четвертий, і останній, політ. Машина стрибала вгору і вниз, як і раніше, але до моменту, коли вона пролетіла 300 футів, Вілл відчув, що вона керується значно краще і рухається рівно. Це відбувалося доти, поки апарат не досяг невеликого пагорба, розташованого на відстані близько 800 футів від місця старту. В цей час знову почалася кільова хитавиця, і в один з моментів пікірування машина врізалася в землю. Під час цього польоту за 59 секунд пройдено відстань 852 фути. Рама переднього керма дуже пошкодилась, але головна рама зовсім не постраждала. Ми оцінили, що машину можна привести в придатний для польотів стан за день або два.

Свідками польотів були п'ять осіб: Адам Етерідж, Джон Деніелс і Вілл Дуг з берегової команди рятувальників, бізнесмен У. С. Брінклі і хлопчик із села Джонні Мур, що дозволяє вважати ці польоти першими публічними польотами. Оператор телеграфу, що передавав телеграму батькові братів, всупереч їхньому бажанню став джерелом витоку інформації, і наступного дня в кількох газетах з'явилися дуже неточні повідомленняCrouch 2003, pp. 266—272..

Після того, як чоловіки відбуксирували «Флаєр» назад після його четвертого рейсу, потужний порив вітру перевертав його кілька разів, попри спроби запобігти цьому. Дуже пошкоджений, літак більше не піднімався в повітря.

Публікації в пресі привернули увагу відомих бізнесменів братів Годфрі і Семюела Каботів. послав братам Райт вітання і попросив детально описати машину. Отримавши відповідь, Годфрі надіслав повідомлення своєму далекому родичеві, сенатору від штату Массачусетс Генрі Каботу Лоджу, другу президента Теодора Рузвельта. Лодж, у свою чергу, передав відомості про машину Райтів у міністерство оборони, але результату це не дало.

Доля літака Нині літак виставлено в Національному музеї авіації та космонавтики Смітсонівського інституту. Однак цьому передували суперечки й судові розгляди між братами Райт і Смітсонівським інститутом через відмову останнього визнати пріоритет першого польоту за братами Райт.

Тактико-технічні характеристики

Див. також Брати Райт Wright Flyer II

Примітки

Література

Crouch, Tom D. The Bishop's Boys: A Life of Wilbur and Orville Wright. New York: W. W. Norton & Company, 2003. ISBN 0-393-30695-X. Howard, Fred, Wilbur And Orville: A Biography of the Wright Brothers. New York: Ballantine Books, 1988. ISBN 0-345-35393-5. Kelly, Fred C., ed. Miracle At Kitty Hawk, The Letters of Wilbur & Orville Wright. New York: Da Capo Press, 2002. ISBN 0-306-81203-7. Kelly, Fred C. The Wright Brothers: A Biography Authorized by Orville Wright. Mineola, NY: Dover Publications, originally published in 1943, 1989. ISBN 0-486-26056-9.

Hallion, Richard P. The Wright Brothers: Heirs of Prometheus. Washington, D.C.: Smithsonian, 1978. . Hise, Phaedra. «In Search of the Real Wright Flyer.» Air&Space/Smithsonian, January 2003, pp. 22–29. Howard, Fred. Orville and Wilbur: The Story of the Wright Brothers. London: Hale, 1988. . Jakab, Peter L. «The Original.» Air&Space/Smithsonian, March 2003, pp. 34–39. Mikesh, Robert C. and Tom D. Crouch. «Restoration: The Wright Flyer.» National Air and Space Museum Research Report, 1985, pp. 135–141.

Посилання Wright Flyer в енциклопедії «Куточок неба» Nasa.gov Wrightflyer.org Wrightexperience.com Under The Hood of A Wright Flyer Air & Space Magazine 1942 Smithsonian Annual Report acknowledging primacy of the Wright Flyer History of the Wright Flyer Wright State University Library