«Нічна пісня подорожнього», або «Нічна пісня мандрівника» () — назва двох віршів німецького поета Йоганна Вольфганга Гете: «Ти, хто з небес» (1776, ) та «На гірських вершинах» (1780, ), які належать до найвідоміших творів поета. 1815 року обидва вірші опубліковано разом під палітуркою видання «Твори. Том 1» із заголовками «Нічна пісня подорожнього» () та «Ще одна» (). Обидва вірші покладено на музику у форматі Lied (D 224 і D 768) завдяки Францу Шуберту.
«Нічна пісня подорожнього» I
Рукопис «Нічної пісні подорожнього: Ти, хто з небес» («») віднайдено серед листів Ґете до Шарлоти фон Штайн та містить підпис «На схилах Еттерсбурга, 12 лютого, 76»; припускається, що поет написав вірш під дубом Ґете. Нижче наведено англійський переклад Генрі Лонгфелло:
Thou that from the heavens art, Every pain and sorrow stillest, And the doubly wretched heart Doubly with refreshment fillest, I am weary with contending! Why this rapture and unrest? Peace descending Come, ah, come into my breast!
1815 року Франц Шуберт поклав вірш на музику, замінивши «stillest» та «füllest» на «stillst» та "füllst, " а також «Erquickung» на «Entzückung».
«Нічна пісня подорожнього» II
«Нічна пісня подорожнього: На гірських вершинах II» ("") вважається одним із найдосконаліших віршів, написаних німецькою мовою.cf. Alan P. Cottrell: Goethe's view of evil and the search for a new image of man in our time (1982) p. 35 Ґете написав вірш увечері 6 вересня 1780 року на стіні лісничого будиночка на вершині гори Кікельган (), поблизу Ільменау, де згідно з його листом до Шарлоти фон Штайн, поет провів ніч., in: Goethes Werke (Hamburger Ausgabe) vol. 1, 16th ed. 1996, p. 555
На гірських вершинах імла, в лісах, долинах залягла тиша: ти не бентеж птахів — хай німують навколо. Йди лише — й скоро спочинеш теж. (Переклад Леоніда Череватенка)
Друг Ґете Карл Людвіг фон Кнебель згадав вірш «Нічна пісня подорожнього» у своєму щоденнику, також його задукоментовано у записах Йоганна-Готфріда Гердера та Луїзи фон Гехгаузен. Вперше твір надруковано завдяки Адольфу фон Геннінґсу у 1800 році, а 1803 року вірш опублікував Август фон Коцебу. Перший англійський переклад вірша вийшов на сторінках журналу «Monthly Magazine» у лютому 1801 року. Українською мовою вірш переклали Микола Бажан, Леонід Череватенко, Петро Тимочко тощо. 1823 року Франц Шубер поклав вірш на музику (Op. 96 No. 3, D. 768), пісня виконувалася голосом сопрано, тенором та баритоном; зокрема одним із найвідоміших виконавців став Дітріх Фішер-Діскау. З листа Ґете до Карла Зелтера відомо, що поет знову навідався до хатини 27 серпня 1831 і, знайшовши на стіні свій вірш, залився сльозами.
Примітки
Посилання