Шахтна гробниця або шахтова могила — тип глибоких прямокутних поховальних споруд, подібних за формою, але набагато глибших за кам'яні ящики, стіни яких виконані бутовою кладкою, а дах — дерев'яними дошками, також зазвичай у таких гробницях підлога засипана галькою..
Використання Використання шахтових гробниць було широко розповсюдженим явищем з яскравими прикладами, знайденими в Мікенській Греції; у бронзовій епосі Китаю; і в мезоамериканській Західній Мексиці..
Мікенська цивілізація Мікенські шахтові могили з'явилися та розвинулися із зачаткових середньоелладських кам'яних ящиків, тумулусів та толосів-гробниць з належними ранній бронзі егейськими рисами материкової частини Греції XVI століття до н. е... Середньоелладські поховання в кінцевому підсумку послужили основою для королівських шахтових могил з похоронним інвентарем, вказуючи на велич корінної грекомовної королівської династії, яка за рахунок морської торгівлі мала велику економічну силу.; ; .
Глибина мікенських шахтних гробниць становила від 1 до 4 метрів із зведенням над ними кургану та встановлення стел.. Археологічні приклади включають і .
Китай бронзової доби Шахтові могили використовували еліти з династії Шан (династії Інь) під час бронзового віку 1200 р. До н. Е. На півночі Китаю.
Мезоамериканеська Західна Мексика належить до набору взаємопов'язаних культурних рис, виявлених у сучасних західних мексиканських штатах Халіско, Наярит і на півдні Коліми, датується періодом приблизно між 300 р. до н.е. та 400 роком нашої ери. Прикладом традиції шахтових могил є культури Капачі та наступних культур.
Див. також
Могильне поле
Література
Цитати
Джерела
Посилання