Леонтій Пилипович Коштелянчу́к ( 14 квітня 1914, Житомир — 2 вересня 1984, Київ) — український радянський живописець; член Спілки художників України з 1946 року. Батько художників Сятослава Коштелянчука та Оксани Лисенко, дід художника Святослава Брахнова.

Біографія Народився року в місті Житомирі (тепер Україна). 1946 року закінчив Київський художній інститут (викладачі Павло Волокидін, Костянтин Єлева, Олексій Шовкуненко, Федір Кричевський). У 1948–1951 роках очолював студію військових художників Будинку офіцерів Київського військового округу. У 1950–1954 роках викладав у Київському художньому інституті. У 1955–1958 роках працював консультантом у Будинку творчості. У 1960–1980 роках викладав на відділенні театрального мистецтва кафедрі живопису Київського художнього інституту, з 1965 року — доцент. Серед учнів: Людмила Без­пальча, Олена Бражник, Ігор Несміянов, Наталія Рудюк, Іван Кочетков.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Червоноармійській № 12, квартира 6. Помер у Києві 2 вересня 1984 року.

Творчість Працював у галузі станкового живопису. Створював портрети, пейзажі, тематичні композиції. Серед робіт:

«Бійці читають „Кобзаря“» (1945); «Подруги» (1946); «Мати» (1947); «В. Мо­лотов» (1948); «Дівчина» (1950); «Артистка Лариса Руденко» (1951); «Букет на День народження» (1953); «На зборах» (1954); «Син» (1956); «Т. Шевченко» (1959); «Дочка» (1960); «Золота осінь» (1960); «В. Ленін» (1962); «Зоре моя вечір­няя» (1962); «Козак» (1963); «Молодиця» (1963); «Селянин» (1963); «Брати» (1964); «Спогади» (1968). «Сонячний день» (1969); «Руда дівчинка» (1976); «Дніпровські мілини» (1977); «Весна» (1979). </div> Брав участь у республіканських виставках з 1947 року, всесоюзних з 1950 року.

Деякі твори збе­рігаються у Національному музеї Тараса Шевченка, Київському літературно-меморіальному будинку-музеї Тараса Шевченка, Національному музеї-садибі Миколи Пирогова у Вінниці, Донецькому художньому музеї.

Література , сторінка 233; ; Чуліпа І. І. Коштелянчук Леонтій Пилипович // ;