Ха́та — «загальнопоширена на території України та півдня Росії у місцях української етнічної території назва житлової споруди»,Хата // Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — 2-е вид. / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. — К.: Либідь, 1994. — С. 18. — 256 с. — ISBN 5-325-00592-8. загальна назва житла.
Термін існує в значеннях: «хата, дім»,Короткий словник синонімів української мови / П. М. Деркач; доопрац. і відп. ред. Левченка С. П. — Київ: Рад. шк., 1960. — 209 c. «(з каменю) кам'яниця; оселя, обійстя, розмовне чи нейтральне халупа, халабуда, хижа, хатина», одноповерховий інколи двоповерховий житловий будинок; «внутрішнє житлове приміщення такого будинку», «одноповерховий житловий будинок», окреме приміщення, кімната в сільському будинку, житлове приміщення квартири в багатоквартирному будинку. Спочатку, хата — приміщення для проживання людей, а потім і взагалі житло, дім, кімната.
Українська хата це і оселя, садиба чи двір і є для українців етносимволом.Пашкова Н. І. Слов'янські архітектурні назви, утворені за метонімічною моделлю «Матеріал-Дім» / Україна і світ: діалог мов та культур: матеріали міжнародної науковопрактичної конференції, 30 березня — 1 квітня 2016 року. — К.: Вид. центр КНЛУ, 2016. — 795 с. Хатній — «кімнатний; домашній».
Етимологія назви У праслов'янській мові функціонувало кілька назв житла, які важко пов'язати з певним типом — землянкою чи напівземлянкою: індоєвропейське за походженням слово *domъ «дім»; також вживали германського походження *jьstъba «ізба; ярусне приміщення, яке опалюється»; *хуzъ, *хуžа «дім, хижа»; *xalupa «халупа» з праслов'янської *xal- «кущі біля води» + ира (порівняй salix «лоза»; порівняно з з *xal-р-а), тобто халупа реконструюється як «плетена з пруття хижина»; «плетена з гілля халупа, халабуда, курінь». *kǫtja «куча, дім», початково «кут на схилі горба або гори, прикритий листям і гіллям»; *jata «комора; охорона».Лучик В. В. Вступ до слов'янської філології: підручник. Київ: Академія, 2008. ISBN 978-966-580-262-4 (стор.: 166)
Халупа в лемківських говірках використовується в значенні «селянська нужденна хата», а в говорі бойків негативної конотації не має і вживається у значенні «хата», а в складі фразеологізмів — в значенні «родинне житло». У говорах Карпат халупа має значення «загальна назва житла», «кімната», «дім» і використовується без негативної конотації — як стилістично нейтральна загальна назва житла у північнозахідних бойківських та надсянських говірках, а в останніх позначає специфічний для цього регіону архітектурний тип будівлі, що об'єднує під одним дахом приміщення для людей з одного боку та для худоби з іншого: в частині для людей, а також і вся будівля, має назву халупа, а частина для худоби — стайня.
У говорах Карпат халупа має значення «загальна назва житла», «кімната», «дім» і уживається як стилістично нейтральна загальна назва житла у північнозахідних бойківських та надсянських говірках.
Лексема халупа у західнослов'янських мовах також не має негативної конотації. Для словаків Slovácká chalupa є таким самим етносимволом, як для українців українська хата. Польське chałupa «хата», «непоказна хата» має багато семантичних та словотвірних дериватів, з-поміж яких chałupnictwo «промиселкустарний», chałupnik «кустар», «безземельний селянин». У південнослов'янських мовах слово відсутнє, ареал лексеми вказує на її західно- та східнослов'янське поширення. Українське, білоруське та російське халупа, чеське, словацьке chalupa, chalpa, словацькі chalupa, chalup, польське, л. chałuра, chałра, chałuр, верхньолужицьке khalupa, нижньолужицьке chalupa, словенське halupa споріднені зі старопраслов'янським халуга «огорожа», халужина «довга хворостина»; (порівняй українські галузь, галузка «гілка»); українське халуга «водорість», білоруське халуга «курінь із пруття», старословянське халоуга, східнохорватське халуга «бур'ян, хащі, яр», словенське halọga «чагарник, водорість», старочеське chalužník «розбійник», церковнослов'янське халуга «тин, паркан» і «вулиця».
Поширений у бойків зімкнутий однорядовий двір має назву «хижа під одним побоєм», і представляє собою об'єднані під спільним дахом найчастіше хата, сіни, комору, стайню, стодола та деякі інші приміщення, що дозволяє господареві («газді») у непогоду виконувати роботи з догляду за худобою, практично не виходячи за межі «хижі»: із сіней можна потрапити до стодоли («боїща») чи стайні.Етнографія українців: навч. посібн. / за ред. проф. С. А. Макарчука; вид. 3-є, перероб. і доп. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2015. 711 с.
Найімовірніше лексема «хата» походить з іранських мов й означає житло, заглиблене в землю (землянкове, півземлянкове). Паралельно із цією назвою до 18 століття у писемних джерелах для позначення українського національного житла вживалися й інші: «ізба», «дом», «домок», «світлиця», «пекарня», «кухня».Сілецький Р. Б. УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ЖИТЛО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с.. — Доступ
За планувальною структурою житла Київської Русі поділяються на три основні групи: однокамерний зруб або кліть (основна житлова частина); двокамерний зруб, що складається з більшого, наближеного до квадрату приміщення з піччю, і меншого — сіней; трикамерний зруб, який складається з Ізби, сіней і кліті, що згодом отримала в Україні назву: «дві хати через сіни».9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю. С. Асєєв, В. О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю. С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1.Доступ: http://izbornyk.org.ua/istkult/ikult12.htm Біля 1905 року, хати з круглих колод також були відомі як «віблі хати».
Позиції в дослідженнях серед лінгвістів Слово «хата» більшістю лінгвістів (Франц Міклошич, Ян Чекановський) вважається прадавнім запозиченням з древніх іранських мов, похідним від пізньоскіфсько-сарматського *xata, спорідненим з перс. kad («будинок») і авест. kata («кімната», «хижа», «погріб»). Менш переконливе виведення з угро-фінських мов: з давньоугорської форми сучасного («дім»), що на думку німецького лінгвіста М. Фасмера, походить від авестійського kataФасмер М.. Етимологический словарь русского языка . — М.:Прогресс, 1986. — С.783 , всупереч тому, що ймовірніша спорідненість ház з . Інші вважають, що слово споріднене з («курінь», «хижа») — цієї думки дотримувалися харківський вчений Г. П. Успенський та Д. М. Бантиш-Каменський, або навіть зі словом «кут». Академік А. Кримський і археолог В. В. Сєдов відстоювали думку про іранське походження слова.
О. Трубачов, коментуючи статтю у словнику М. Фасмера, трактує халупа як похідне від слов. *xal- із суф. -uр-а; порівнюючи польське chałра з *xal-р-а. Гриценко Павло Юхимович наводить подібні фонетичні варіанти в українських говірках: халупа, халупа, хάвпα, в халупі, в хавпі; ха'лупа > х'лупа. Праслов'янське *xal- «кущі біля води» зближується також із «верба» (латиною salix), ірландським sail, двн. salaha «тс.»
Чеські етимологи наводять близьку за формою лексему halucha «водорість», яку вважають запозиченою від польського gałucha, gała так само. Сполучною ланкою може бути чеське haluzna, що визначається як «велика місткість» та «дім, сплетений з галуззя». Таким чином, слово долучається до групи номінативних моделей «матеріал» — «дім».
Назва Стрижневе слово (домінанта) «хата» є основою синонімічного ряду — групи слів, об'єднаних спільним значенням.Сучасна українська мова: конспект лекцій / укладач С.В Воропай. — Суми: Сумський державний університет, 2014. — 103 с. Домінанта найчіткіше передає значення, властиве всім членам ряду, і позбавлене будь-яких емоційно-експресивних відтінків. Інші члени ряду називають те саме поняття без будь-яких відтінків і забарвлення або додають нові ознаки, які розширюють або звужують основний зміст поняття, або надають названому емоційно-експресивного забарвлення: хата, хатина, будинок, халупа, хижа, хороми. Синонімічний ряд об'єднує як загальновживані одиниці, так і ті, вживання яких пов'язане з певним стилем літературної мови або з однією з груп загальнонародної мови, може включати фразеологізми.
Хата — загальнопоширена на території України назва житлової споруди. Поряд із цією назвою, в розмовному, зневажливому значеннях, чи в нейтральному, без негативної конотації, мають вжиток назви: хижа, халупа, хатина, і ін.
Назва в Росії і Білорусі В українській мові хатами називають будівлі з різних матеріалів — рублені, мазані або глинобитні, а також цегляні та кам'яні. Залежно від матеріалу і способу побудови хати можуть вживатися уточнюючі назви: цегляна, кам'яна, мазанка, хворостянка, ліплянка, глинянка, саманка, колибаЖайворонок В. В. Хата // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 616—617. . Маленька (незакінчена) хатинка називалася бу́хня. У той час як в українській і білоруській мові термін «хата» означає житловий сільський будинок взагалі, у російській мові «хатою» називають сільське житло в Україні, в Білорусі і на півдні РосіїНазвания крестьянского жилища . У «Словарі Грінченка» відповідниками подані . В Росії — використовується слово «дєрєвня» (рос. деревня), попри те, що в російській мові існує термін «сільське господарство» (рос. сельское хозяйство), а «селяни» — російською «крєстьянє». В Царському Селі жили царі до кінця існування їх влади.Верзилин Николай Михайлович. По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с. (с.:420-431) (с.: 407)
Хата — звичайне житло словаків, чехів, поляків, українців, білорусів, частково росіян (у південних районах) з піччю або цілою будівлею з входом і підсобним приміщенням.
Коротка історія. Періодизація розвитку хати. Види хат
Загалом, періодизацію розвитку народного будівництва України можливо розділити на чотири фази: Від часів Київської Русі до XVI ст. — переважають і домінують найпростіші зрубні накриті драницями будівлі, переважно однокамерні (кліті, стебки, хати); від XVI — до 30-х — 50-х років ХХ століття — у зв'язку з бурхливим розвитком землеробства зросла кількість та видове різноманіття господарських споруд, розширилося використання солом'яного покриття, горизонтальний план житла розвинувся до трьохкамерної хати; до 60-х років ХХ століття — перехідна, спричинена колективізацією сільського господарства, житлові будівлі споруджувалися за індивідуальними проектами, проте ґрунтувалися на традиційних планах; житлові будинки споруджуються за спеціальними проектами з використанням сучасних будматеріалів
Види хат Категоризація в системі класифікації житлових споруд (тобто, хат) може виконуватись за різними критеріями спорідненості: за матеріалом будівлі (дерев'яні, мазані, кам'яні і тд), за розташуванням щодо поверхні землі (підземні, і наземні), за конструктивними особливостями будівлі та/або зв'язком з історичною або фактичною точкою відліку (земляні, зрубні кліті, хата садиби (селянської чи поміщицької чи дворянської ін. садиби), каркасні хати, однокамерні хати, трикамерне селянське житло, з добудовою спеціального приміщення: сіней та комори; і тд.) за конструктивними поєднаннями з іншими приміщеннями чи функціональним розмежуванням (житлове приміщення багатоквартирного будинку (квартира), житлове приміщення в гуртожитку (кімната), гражда і ін;) за соціальним контекстом (хата багатія, селянська хата, козацька хата, фермерська хата, хата олійника, хата лісника, вбога хата і т.ін); за адміністративним розташуванням або заснованим на вибірці класової стратифікації суспільства (поглиблення класового розшарування): міська хата, сільська хата, хутірська хата, столична хата, хата в передмісті, хата в середмісті, білоруська хата і тд.);