Історія Люфтваффе (1935—1945) — історія застосування Повітряних сил Третього Рейху. Офіційно цей вид збройних сил був заснований 1 березня 1935 року, коли нацистами було оголошено про створення вермахту, і існував він до безумовної капітуляції нацистської Німеччини у травні 1945 року після поразки у Другій світовій війні.
Військова авіація нацистської Німеччини веде свою історію від заснування «на папері» 15 травня 1933 року філії авіакомпанії на основі Люфтганзи, хоча насправді військове керівництво країни продовжувало потай утримувати напіввійськові компоненти та структури з кінця Першої світової війни. Версальським договором Німеччині було заборонено володіти військовими літаками, отже фактично це був перший бойовий підрозділ у складі армії Третього Рейху, з якого почалося відродження німецької авіації. У березні 1935 року, через два роки Гітлер вже офіційно проголосив про створення армії нового типу, яка складалася з сухопутної, повітряної та військово-морської компоненти нацистської Німеччини. Перш ніж використовуватись як ключовий компонент у Другій світовій війні, німецькі Повітряні сили залучалися до ведення бойових дій у повітрі під час Громадянської війни в Іспанії, де набували досвіду.
До початку Другої світової війни Люфтваффе стали, мабуть, найкращою авіацією у світі, й їхня потужна роль у стратегії застосування німецьких міжвидових об'єднань, дозволяла використовувати тактику бліцкригу проти армій союзників, які кількісно значно переважали німецькі сили.
Громадянська війна в Іспанії
У липні 1936 року, після того як в Іспанії почалася громадянська війна, Франсіско Франко звернувся до Італії та Німеччини з проханням забезпечити матеріально-технічну та військову підтримку його силам. Німці погодилися та поставили першою партією 20 військово-транспортних літаків Ju 52 Deutsche Luft Hansa, а також 6 винищувачів He 51, які їх супроводжувалиWestwell, Ian (2004). Condor Legion: The Wehrmacht's Training Ground. Spearhead. 15. Ian Allan publishing. p. 12. ISBN 978-0-7110-3043-5..
1 серпня 1936 року перший контингент німецьких добровольців з 86 осіб у цивільному одязі, прибув до Іспанії в умовах цілковитої таємниці, не знаючи куди їх відряджають. Вони були розміщені на аеродромі Таблада поблизу Севільї.
Німецькі транспортні літаки зіграли важливе значення у перекиданні військ Франко з Марокко на Піренейський півострів, перевозячи по 25 повністю озброєних військових за кожен рейс, і здійснюючи близько чотирьох польотів на деньWestwell (2004). p. 16.. Загалом у період з 29 липня до 11 жовтня німецька авіація перекинула 13 523 іспанських бійців націоналістичних сил та 270100 кг військового майна з Марокко до Андалусії.
Незабаром Люфтваффе сформували легіон «Кондор», який вирушив до Іспанії для безпосередньої підтримки націоналістів. Цей авіаційний підрозділ під командуванням Гуго Шперрле складався з 88-ї бойової групи з трьох ескадрилей бомбардувальників Ju 52, 88-ї винищувальної групи з трьох ескадрилей, оснащених винищувачами-біпланами Heinkel He 51, 88-ї групи розвідувальної авіації, 88-го загону ППО і підрозділу зв'язку та мав у своєму складі сотні літаків, зокрема звичайні та пікіруючі бомбардувальники, винищувачі, транспортні та розвідувальні літаки. В Іспанії німці вперше протестували в бойових умовах свої новітні літаки, які пройшли крізь усю світову війну — серед них були Messerschmitt Bf 109, Heinkel He 111, Dornier Do 17 та Junkers Ju 87.
15 листопада 1936 року сталося перше бойове застосування легіону у збройному протистоянні між націоналістами та республіканцями.
Поступово німецька залученість у воєнні дії наростала. Якщо на першому етапі війни льотчики Люфтваффе здійснювали переважно лише транспортні перевезення, доставляли боєприпаси та неважку зброю повітрям, а також здійснювали інтенсивну підготовку іспанських пілотів Франко, то з часом вони все більше та більше залучалися до безпосередніх бойових дій. В Іспанії німецькі пілоти брали участь у битві за Мадрид, на річці Харама, у так званій війні на Півночі. Весною 1937 року німці розбомбили Дуранго, Герніку. В небі Іспанії вони вперше вступили в битву з радянськими льотчиками, що воювали на І-15 та І-16.
З кінця 1938 року та початку 1939 року кількість втручань легіону «Кондор» зменшилась. 6 лютого 1939 року сталися останні бойові вильоти льотчиків легіону, а 26 березня республіканські війська капітулювали. 14 квітня 1939 року для бійців легіону «Кондор» була запроваджена спеціальна нагорода, Іспанський хрест.
26 травня 1939 року 5136 офіцерів і солдатів легіону «Кондор» повернулися до Німеччини, де їх у Берліні урочисто вітали з усіма військовими почестями Адольф Гітлер та Герман Герінг. Під час іспанського конфлікту німці знищили 386 ворожих літаків (313 — у повітряному бою) і скинули 21 000 тонн бомб, втративши при цьому 72 літаки в бою і 160 у різних інцидентах, а також 226 військовослужбовців. Messerschmitt Bf 109 виявився найкращим винищувальним літаком свого часу, а Junkers Ju 87 продемонстрував свою точність та деморалізуючу силу, особливо після додавання сирен під час атаки наземних цілей.
Отже, Люфтваффе розпочали 1939 рік, маючи у своєму складі значну кількість досвідчених бойових пілотів, з вишколеними техніками та випробуваною тактикою дій різних родів авіації, а також з високо мотивованим персоналом своїх Повітряних сил. Ці фактори допомогли німецьким ПС на першій фазі Другої світової війни, яка розпочнеться місяцями пізніше, забезпечивши нацистській Німеччині найбільші та найпотужніші Повітряні сили в Європі.
Друга світова війна
Польська кампанія (1939)
За кілька місяців до початку Другої світової війни нацистська Німеччина вже інтенсивно готувалася до запланованого вторгнення в Польщу (план «Вайс»). На той час у розпорядженні Люфтваффе було близько 3650 літаків, тоді як польські ПС мали лише 1900, в основному застарілих біпланів, на відміну від сучасних німецьких літаків, багато з яких вже були випробувані в бойових умовах під час громадянської війни в Іспанії.
За задумом ОКЛ від німецьких Повітряних сил діяли два повітряні флоти: 1-й повітряний флот Альберта Кессельрінга, озброєний 807 штатними літаками, та посилений 92 гідролітаками авіації Крігсмаріне () та 4-й повітряний флот Александера Лера з 627 літаками, яких підтримували 30 словацьких літаків. 1-й флот діяв разом з групою армій «Північ» вермахту, яка двома ударами з Померанії та Східної Пруссії мала відрізати виходи Польщі до Балтійського моря й в подальшому наступати на Варшаву. 4-й флот забезпечував підтримку групі армій «Південь», яка наступала із Сілезії та Словаччини в загальному напрямку на Варшаву. Ще 406 винищувачів Люфтваффе перебували в резерві в готовності до відбиття потенційної контратаки польської авіації. Ще 333 розвідувальні літаки були передані у оперативне розпорядження сухопутних військ та діяли в інтересах наземного ударного угруповання вермахту.
1 вересня 1939 року німецькі війська вторглися в Польщу, розпочавши Другу світову війну. У перші ж години з початку вторгнення Люфтваффе провело одне з наймасовіших та найжорстокіших бомбардувань в історії Другої світової війни — незахищеного міста Велюнь. Загалом протягом 9 годин поспіль на цивільні об'єкти міста було скинуто 46 тонн бомб. Приблизно у той же час почалися масовані нальоти німецької авіації на Вестерплатте та Данциг. Отже з перших хвилин Люфтваффе стали невід'ємною частиною блискавичної війни нацистського Рейху проти сусідньої країни.
За двадцять хвилин до офіційного оголошення війни німецькі пікіруючі бомбардувальники Junkers Ju 87 Stuka провели першу місію Польської кампанії, атакувавши важливі об'єкти на території Другої Речі Посполитої. До того ж саме пікіруючі бомбардувальники здобули першу повітряну перемогу у війні, коли лейтенант Франк Нойберт збив польський винищувач PZL P.11c, яким керував капітан Мечислав Медвецкий. О 5:30 того ж дня поручник Владислав Гнись збив перший німецький середній бомбардувальник Do 17.
Польська бомбардувальна авіація справді намагалася завдати удар по німецьких танкових (моторизованих) дивізіях і уповільнили швидкість наступу. Однак, підрозділи, оснащені бомбардувальником PZL.37 Łoś, були знищені протягом декількох днів. Messerschmitt Bf 110 продемонстрував свої найліпші якості та високу ефективність як літак супроводження так і в ролі бомбардувальника, на його рахунку була більшість здобутих у небі над Польщею перемог, що доречи дуже сподобалось Герману Герінгу, шанувальнику двомоторного важкого винищувача. Кількість літаків Люфтваффе на вересень 1939 Бомбардувальники (Do 17 та He 111)1 170Пікіруючі бомбардувальники (Ju 87)335Одномоторні винищувачі (Bf 109)1 125Двомоторні винищувачі (Bf 110)195Літаки-розвідники (Do 17P та Hs 126)620Гідролітаки (He 59, He 60 та He 115)205 Успіх німецької авіації був приголомшливий. Вже 3 вересня Герінг заявив, що його Люфтваффе опанували повітря, повністю знищивши польську авіацію. Командувачі флотами Кессельрінг та Лер наказали своїм підпорядкованим формуванням зосередитися на лініях постачання та комунікаціях, а також вузлах зв'язку; наприклад, зосереджені удари, проведені між 2 і 5 вересня на польську залізничну систему, призвели до паралічу залізничної служби. Руйнуючи лінії зв'язку, Люфтваффе збільшив швидкість наступу та спричинив логістичний хаос для польських військ. Одночасно німецькі льотчики забезпечували безпосередню підтримку дій наземних військ на полі бою. атакуючи польську піхоту; так, 13-та польська дивізія була знищена майже виключно повітряними ударами.
На 14 вересня з 397 польських літаків, що вступили в битву 1 числа, залишилося тільки 54. Польські Повітряні сили зазнали повної поразки. Поляки розосередили свої справні літаки на допоміжні аеродроми, отже на аеродромах залишися тільки несправні та пошкоджені літаки, які потім знищила авіація Люфтваффе, звідки походить неправильне твердження про те, що польські ПС були знищені на землі. У перебігу подій у багатьох польських авіаційних підрозділів не вистачало запасів, і 98 літаків перелетіли до Румунії, яка на той час ще була нейтральною країною.
Ще до початку Польської кампанії частина сил Люфтваффе була виділена на знищення невеликого, але сучасного польського флоту, хоча німці мали лише кілька авіаційних підрозділів, здатних проводити протикорабельні операції. Одним з таких підрозділів був 4.(St)/TrGr 186 — підрозділ, оснащений пікіруючими бомбардувальниками Ju 87, які цілеспрямовано проходили навчання на німецькому авіаносці «Граф Цеппелін». Одним з найбільших успіхів 4.(St)/TrGr 186 було те, коли льотчикам вдалося потопити есмінець «Віхер» та мінний загороджувач «Гриф».
У перші дні кампанії Люфтваффе змогли нейтралізувати польську повітряну та морську міць, а після здобуття повітряної переваги німці змогли підвищити ефективність повітряних ударів по логістичних та комунікаційних цілях, досягнувши руйнівних результатів. Польська армія не могла рухатися, оскільки їхати шляхами стало небезпечно, а залізничні лінії були майже повністю зруйновані.
Символом німецької бойової машини протягом усієї кампанії став Junkers Ju 87 Stuka. Працюючи майже безперечно, цей літак підтримував наступ танкових дивізій, слугуючи повітряною артилерією. Одного разу шість польських дивізій були змушені здатися після чотирьох днів безперервного бомбардування з повітря StG 51, StG 76 і StG 77. У цих атаках було застосовано касетні 50 кг бомби, які завдавали максимального збитку ворожим військам. Деморалізовані, поляки здалися.
Тим не менше, командування вермахту було здивоване контратакою армій «Познань» та «Помор'я», які загрожували зламати фланг 8-ї німецької армії, та відрізати в такий спосіб німецьку 10-ту армію від основних сил. На допомогу прийшли Люфтваффе, які потужними ударами у битві на Бзурі зламали те, що залишилося від польського опору, у «вражаючій демонстрації повітряних сил»E.R Hooton 2007 Vol. 1, p. 91.