Джон Уайт Хауелл (22 грудня 1857 — 28 липня 1937) — американський інженер-електрик.
Все своє професійне життя, з 1880 по 1930 рік провів у Томаса Едісона і спеціалізувався на розробці та виробництві ламп розжарювання.
У 1924 році Хауелл за внесок у розробку лампи розжарювання отримав медаль IEEE Edison . Пізніше Хауелл свзяв участь у написанні книги « Історія лампи розжарювання», яка є ідентифікацєю та описом ламп Едісона .
Навчання Хауелла проходило в університеті Рутгерса, коледжі міста Нью-Йорк і Технологічному інституті Стівенса .
Джон В. Хауелл народився в Нью-Брансвіку, штат Нью-Джерсі, 22 грудня 1857 року. Батьки Мартін Армстронг та Ебігейл Лучетти (Стаут) Хауелл. Його найпершим американським предком по батькові був Едвард Хауелл, який прибув до Америки з Англії до 1639 р. Він отримав земельну субсидію в 500 акрів в Лінні, штат Массачусетс і в 1640 р. був засновником Саутгемптона, Лонг-Айленд, Нью-Йорк.
Його дід Хауелл був судновласником і залізничним чиновником, а батько — винахідником банкнот і їх виготовлення.
В останній рік навчання у Стівенсі(1878–81рр) він написав дисертацію на тему " Економія електричного освітлення розжарюванням " в якій надав оригінальні та точні дані про ефективність динамо-ламп. Опублікований у формі буклета під назвою «Електричні ліхтарі розжарювання» в 1882 році, він був відразу перекладений на кілька мов.
В результаті Хауелла прийняв на роботу Томас А. Едісон на нещодавно створеному «Едісон Фабрику» в Менло-Парк, штат Нью-Джерсі, в інженерний відділі в липні 1881 року. Тут він зайнявся підготовкою обладнання для фотометричного вимірювання та випробування ламп розжарювання, розробкою методів та порядку їх виготовлення в комерційних масштабах.
У 1890 р. пан Хауелл представив ключові технічні докази в одному з судових процесів Едісона щодо порушення патентівMatthew Josephson «Edison, A Biography» pp 357—358, (1959) над компанією Edison Electric Light Co. Компанія Сполучених Штатів з електричного освітлення,Matthew Josephson «Edison, A Biography» pp 359, (1959)The Electrical Engineer, July 19, 1893, pp 61 Едісон подав позов на компанію з електричного освітлення США за порушення Патенту вуглецевих ниток Едісона на високу стійкість. В рамках захисту адвокати US Electric Lighting Company стверджували, що патент Едісона недійсний, оскільки вони стверджували, що близько 1879 ручних ламп, описаних в оригінальному патенті 1880 року, не можуть бути відтворені з використанням матеріалів та методів, описаних у патенті. Двоє лаборантів Едісона намагалися виготовити лампи для суду вручну, але їм це не вдалося зробити .John W. Howell «Stories for my Children», pp 25, (1930) Тоді це завдання було поставлено містеру Хауеллу. Йому вдалося створити тридцять-сорок діючих ламп з вугільною ниткою «шпаклівка», як описано в фундаментальному патенті ЕдісонаJohn W. Howell «Stories for my Children», pp 26, (1930) . Виносячи своє рішення, суддя у справі заявив, що свідчення пана Хауелла повністю спростували твердження, що патент не надає достатньої інформації, щоб кваліфікований фахівець міг виготовити лампи.
Свою перемогу в цьому знаменитому процесі Едісон продемонстрував на Всесвітній виставці 1893 року в Чикаго. Там були виставлені дві і вугільні лампи з вугільною ниткою, виготовлені Джоном Хауеллом для випробування 1890 року, а також інструменти, використовувані їм, щоб зробити такі лампи.
Сьогодні в колекції рідкісних історичних світильників збережено сім ламп «смоляної замазки», зроблених власноруч паном Хауеллом у 1890 році.
У 1893 р. пан Хауелл був призначений головним інженером Едісонових заводів ламп Генеральної електричної компанії. Якраз ця компанія взяла на себе Едісонові лампочні роботи. Хауел займав посаду інженера до своєї відставки в 1931 році. З 1900 р. і до кінця свого життя він був членом дорадчої ради дослідницької лабораторії General Electric Company в Шенектаді, штат Нью-Йорк.
В лабораторіях Едісона в Менло-Парку, пан Хауелл винайшов перший надійний індикатор тиску електричного струму, відомий як вольтметр Хоуелла. Винахід був стандартом для розподільних щитів центральних станцій аж до розробки вольтметра Вестона в 1890 році.
Окрім вольтметра він вдосконалив існуючі прилади та створив багато нових приладів, що використовуються у виробництві електричних ламп, і залишив визначний слід в мистецтві електричного освітлення в багатьох напрямках.
Хауелл був тісно пов'язаний з винаходами, які збільшили виробництво ламп з початкової швидкості 35000 ламп на рік до 3000 ламп на хвилину.Obituary of John W. Howell, Newark New Jersey Star Eagle, July 1937
У 1885 р. він визначив відносний ресурс ламп при різних початкових потужностях свічок, отримавши показник ефективності. Він також винайшов автоматичну машину для обробки вуглецевої нитки, яка усувала небезпеку винекнення пожежі і яка впродовж багатьох років використовувалася у виробництві електричних ламп, як в цій країні, так і в Європі; чотириголову вертикальну ущільнювальну машину (1896), яка була першою сучасною машиною для обробки скла, що застосовується у промисловості електричних ламп; у співпраці з Вільямом Расселом Берроузом, верстат для виготовлення штоків (1901), який витіснив ручний метод виготовлення стебел електричних ламп. Загалом йому було надано близько п'ятдесяти патентів.
Хауелл, допомагав у розробці багатьох важливих тем, що стосуються методу електричного розподілу, фотометричних стандартів та суміжних тем.
У 1924 р. в знак визнання його внеску в розробку лампи розжарювання, він був нагороджений медаллю Едісона Американським інститутом інженерів-електриків
Пан Хауелл опублікував свої мемуари « Історія для моїх дітей». у 1930 році.
В 1899 р. пан Хауелл отримав почесний ступінь ЕЕ у Технологічному інституті Стівенса . В 1925 році — почесну ступінь доктора філософії університету Рутгерса та Технологічного інституту Стівенса в 1932 році.
Він був членом ради директорів Інституту заощаджень Говарда в Ньюарку, Нью-Джерсі; довіреною особою будинку Маркуса Уорда, м. Мейплвуд, Нью-Джерсі та Музейної асоціації Ньюарка (штат Нью-Джерсі) ; член Американської асоціації розвитку науки та Американського інституту електротехніків, член Товариства освітлювальної техніки Інституту Франкліна, Міжнародної електротехнічної комісії, Американського товариства інженерів-механіків, Едісон Піонерс (президент, 1923—1924), Theta Xi, клуби округу Ессекс і Ессекс у Ньюарку, клуб Мейдстоун в Істгемптоні, Лонг-Айленд, Нью-Йорк.
Скромний, щедрий, лагідний, містер Хауелл усюди був визнаним майстром своєї справи і завжди зберігав дружбу Томаса Едісона.
Він був одружений двічі. Перший раз у Ньюарку з Мері Кортландт штат Нью-Джерсі, 25 січня 1889 р. (вона померла в 1890 р .). Другий раз у Ньюарку з Фредерікою Беркл, штат Нью-Джерсі, 23 квітня 1895 р. Від другого шлюбу у нього було п'ятеро дітей.
Помер Джон У. Хауелл в Нью-Йорку 28 липня 1937 року.
Джерело: Національна циклопедія американської біографії, 1939
Посилання
Патенти (частковий перелік) Електричний індикатор, — подано 24 грудня 1885 — видано 30 березня 1886 -
Система електричного розподілу, — подано 15 квітня 1886 р. — видано 16 листопада 1886 р
Вихлопні лампи, — подано 9 листопада 1897 — видано 28 квітня 1903
Виробництво високих пилососів — подано 31 серпня 1899 — видано 30 жовтня 1900
Виріз — подано 2 лютого 1901 — видано 30 грудня 1902
Лампа розжарювання — Випущено 5 березня 1901 р. -
Пристрій для очищення ниток — подано 19 травня 1902 — видано 17 листопада 1903
Машина для покриття труб — подано 25 червня 1903 — видано 29 березня 1904
Машина для лікування ниток — подано 17 жовтня 1903 — видано 5 грудня 1911
Фотометричний апарат- патент подано 17 жовтня 1903 — видано 12 квітня 1904
Машина для виготовлення стебла для ламп розжарювання — подано 19 вересня 1903 — видано 23 липня 1907
Підтримка ниток — подано 17 грудня 1906 — видано 30 квітня 1912
Лампа розжарювання подано 23 жовтня 1907 — видано 17 листопада 1908
Формувальна машина для вольфрамових ниток, патент подано 7 травня 1908 — видано 20 травня 1913
Спосіб виготовлення ниток для ламп розжарювання, патент подано 18 серпня 1904 — видано 19 квітня 1910
Метод злиття лампових філамантів до провідних проводів — Видано 9 квітня 1912 року