Нуна Млодзейовська-Щуркевичова, повне ім'я Марія Антоніна Щуркевич, до шлюбу Млодзейовська (нар. 11 листопада 1884, Житомир — 23 січня 1958, Познань, Польща) — польська акторка театру, режисерка та художня керівниця театрів; педагогиня, декан драматичного відділу Державної музичної консерваторії в Познані (1920−1925).

Життєпис

Народилася Нуна в сім'ї поміщика Леона Млодзейовського та Валентини, до шлюбу Недзельської. Навчалась у Кракові на Вищих жіночих курсах імені А. Баранецького, а потім на акторських курсах у Ванди Сімашкової. Пізніше переїхала до Варшави і вступила до класу драми, організованого Варшавським музичним товариством. Розширювала свої знання, беручи індивідуальні уроки у Марії Пшибилко-Потоцької.

Млодзейовська дебютувала 29 листопада 1902 року в польському театрі в Познані, в ролі Анни у Варшавянці — драма Станіслава Виспянського. Біографічний словник польського театру, під редакцією Збігнєва Рашевського, вказує на те, однак, що її дебютом була роль Анєлі в Дівочих обітницях Александра Фредри (1 жовтня 1903 року, міський театр у Кракові). У перші роки виступала в ролі Нуни Ольховської.

Після першого сезону Млодзейовська подорожувала по Європі, відвідуючи Німеччину, Швейцарію та Францію. Повернулася в країну і в сезоні 1904/1905 року виступала на сценах у Познані. Наступний сезон вона провела у мандрівному театрі Ванди Сімашкової. Коли 17 жовтня 1906 р. після перерви, що тривала з 1864 р. в театрі Вільнюса Нуна Млодзейовська отримала посаду директора яку вона займала чотири сезониO teatr dla Wilna. Mirosława Regina Kozłowska, Teatr polski w Wilnie pod dyrekcją Nuny Młodziejowskiej-Szczurkiewiczowej (1906—1910), Nasz Czas 25/2005 (674). Тим часом, 25 липня 1908 року вона одружилася з актором Болеславом Щуркевичем. 20 лютого 1910 року Нуна закінчила роботу в театрі у Вільнюсі і повернулася до Кракова, де два сезони грала в Театрі ім. Юліуша Словацького (колишній Міський театр).

З 1912 року протягом двох сезонів Нуна разом із чоловіком керувала польським театром у Познані. У 1915 році Болеслава Щуркевича було призначено директором Польського театру в Москві, а Нуна Млодзейовська-Щуркевичова грала на тамтешній сцені. Через рік вони обидва переїхали в Театральну студію в Київ, де Щуркевич був директором протягом двох сезонів, а Нуна грала на сцені.

Після повернення Польщі незалежності вони повернулися до Познані, де Нуна Млоджейовська-Щуркевич грала та керувала виставами в Польському театрі під керівництвом чоловіка. У 1920−1935 рр. Нуна керувала драматичним відділом Державної музичної консерваторії в Познані, а з 1927 р. — Драматичною школою. У 1933 році чоловік помер у Закопаному, а Нуна залишилася без постійної участі. Вона виступала в гостях на сценах познанських театрів, а також ставила вистави у Вільнюсі та Торуні.

У 1939 році Нуна переїхала до Варшави і лише в 1945 році повернулася до Познані, до Польського театру. Там грала і викладала в Драматичній студії. У 1947 р. протягом кількох місяців працювала художньою керівницею у Міському театрі Гнезно, але сезон 1947/1948 р. провела в Малому театрі у ЩециніInternetowa Encyklopedia Szczecina, Teatr Mały Zbigniewa Lubasa. Наступний сезон провела в Польському театрі в Познані, а з 1949 року — у об'єднаному Польському та Новому театрах.

7 березня 1954 року Нуна Млодзейовська-Щуркевич відсвяткувала 50-річчя своєї художньої діяльності на сцені Польського театру. На той час її здоров'я вже було дуже поганим, і вона померла в Познані 23 січня 1958 року у віці 73 років.

Похована на Цвинтарі заслужених ВеликополянPoznań.pl Cmentarz Zasłużonych Wielkopolan (квадрат 4-81)Cmentarz Zasłużonych Wielkopolan, nagrobek małżonków Szczurkiewiczów.

Ордени та відзнаки

Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (11 листопада 1937 р.) «za zasługi na polu sztuki». Золотий Хрест заслуги (двічі: 9 листопада 1932 р. «za zasługi na polu sztuki scenicznej»., 16 лютого 1951 р. «za zasługi w pracy zawodowej».) Срібний Академічний лавр (5 листопада 1935 р.) «za zasługi dla polskiej sceny».

Примітки

Посилання

Бібліографія Біографічний словник польського театру 1765—1965 (за редакцією Збігнєва Рашевського), Państwowe Wydawnictwo Naukowe, Варшава 1973, с. 450