Ісмаїл (*; д/н — 1776) — 20-й макк (султан) Сеннару в 1769—1776 роках.
Життєпис Походив з династії Фунджі. Син макка Баді IV. 1769 року після повалення старшого брата Насіра посів трон. Втім не мав значної влади, контролював лише столицю. Фактичну владу мав Мухаммед Абу аль-Кайлік. Останній вступив у протистояння з арабським племенем абдалабі за володінь Рас--Хартум. У вирішальній битві війська аль-Кайліка завдали поразки шейху Насру уад Аміну, приборкавши на деякий час амбіції абдалабі .
1772 року внаслідок повстання було втрачено центральний Кордофан. В цей час тривала боротьба між 3 силами: братом султана — Адланом і візиром Мухаммедом Абу аль-Кайліком. Останній все ж переміг. Але після смерті того 1775 року становище Ісмаїла погіршилося. 1776 року Адлан здолав війська Ісмаїла, якого повалив, захопивши трон. Колишнього правителя було відправлено до Суанкіна, де невдовзі страчено.
Джерела James Bruce, Travels to Discover the Source of the Nile, selected and edited with an introduction by C.F. Beckingham (Edinburgh: University Press, 1964), pp. 229—236. J.M. Reid, Traveller Extraordinary: The Life of James Bruce of Kinnaird (New York: Norton, 1968), p. 246