Аль-Абваб — середньовічна держава в Нубії, що утворилася внаслідок занепаду Алви. Тривалий час маневрувала між Мамлюцьким султанатом, Мукуррою і Алвою. Напочатку XVI ст. підкорена султанатом Сеннар.
Історія Спочатку була найбільш північною провінція держави Алва. 1276 року внаслідок вторгнення мамлюків з Єгипту та ослаблення Алви та сусідньої Мукурри здобула незалежність. Назву отримала від арабських племен, що сюди активно стали проникати. Адур, цар Аль-Абваба, підтримав мамлюків у війні з Давидом, царем Мукурри. В подальшому Аль-Абваб сприяв зберіганню мамлюцького протекторату над Мукуррою.
Союз з Мамлюцьким султанатом призвів до ворожості з боку Алви і Мукурри, з якими велися загалом успішні війни протягом 1280—1290-х років.
1316 року під час чергової війни мамлюків проти мукурри війська Аль-Абваба підтримали перших. Завдяки цьому було схоплено царя Кернабеса і його брата Авраама та видано мамлюкам. 1317 року монарх Аль-Абваба допомагав харчами мамлюцькій армії, що переслідувала бедуїнські племена до Червоного моря.
У 1367 році згадується востаннє. До кінця цього сторіччя значні землі зайняли арабські племена джаваніба та абдаллабі, а їх шейхи стали могутніми політичними особами Аль-Абваба.
1412 року вчений Аль-Калакашанаді вказує, що правителем Аль-Абваба був християнином та мав титул царя. На підставі знахідок кераміки висловлюється припущення, що Аль-Абваб продовжував існувати до 1510-х років, коли було захоплено Амарою I, макком Сеннару.
Територія Межі точно не визначені. У X ст. єгипетський посланецб Ібн Салім Аль-Асвані писав, що Атбара знаходилася в межах Аль-Абваба, а її північний кордон знаходився далі на північ, біля великого вигину Нілу. У 1317 році Аль-Абваб охоплював область злиття Атбари та Нілу. На початку XX ст. було зазначено, що суданці використовували термін Аль-Абваб для опису регіону в районі Мерое.
Релігія З самого початку існування сповідувалося коптське православ'я. Наприкінці XIII ст. деякі царі прийняли іслам. Посилення ісламізації відбулося з проникненням сюди бедуїнських племен у XIV ст. Втім лише у XV ст. сюди прибувають перші суфійські проповідники. В результаті більшість населення Аль-Абвабу до самого кінця існування держави залишалося переважно християнським.
Джерела Hasan, Yusuf Fadl (1967). The Arabs and the Sudan. From the seventh to the early sixteenth century. University of Edinburgh. Adams, William Y. (1991). «Al-Abwab». In Aziz Surya Atiya (ed.). The Coptic encyclopedia. 1. Claremont Graduate University. School of Religion. p. 38. Welsby, Derek (2002). The Medieval Kingdoms of Nubia. Pagans, Christians and Muslims Along the Middle Nile. British Museum. ISBN 978-0714119472. Edwards, David (2004). The Nubian Past: An Archaeology of the Sudan. Routledge. ISBN 978-0415369879. Drzewiecki, Mariusz (2011). «The Southern Border of the Kingdom of Makuria in the Nile Valley». Études et Travaux. Institute of Mediterranean and Oriental Cultures. XXIV: 93–107. ISSN 2084-6762