Альберт Беррер, з 1899 року — фон Беррер (; 8 вересня 1857 — 28 жовтня 1917) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Вюртемберзької армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.
Біографія В 1874 році вступив у 119-й гренадерський полк. З листопада 1878 року служив в Командуванні Кальва, з вересня 1880 року — знову в 119-м гренадерському полку, з червня 1886 року — в 125-му піхотному полку. В жовтні 1886 року вступив в Прусську військову академію. Після завершення навчання повернувся в 125-й піхотний полк. В квітні 1891 року в переведений в штаб 4-ї піхотної дивізії.
У березні 1897 року переведений на службу у військове міністерство Вюртемберга. 2 роки по тому Беррер став командиром 3-го батальйону 121-го піхотного полку. З квітня 1901 року — офіцер штабу 16-го корпусу, дислокованого в Меці. З грудня 1902 року служив в Генеральному штабі, де також став начальником відділу, а в грудні 1904 року очолив штаб 8-го корпусу, розташованого в Кобленці. З квітня 1907 року — командир 180-го піхотного полку, з квітня 1910 року — 52-ї піхотної бригади, дислокованої в Людвігсбурзі, з лютого 1913 року — 31-ї піхотної дивізії.
На початку Першої світової війни 31-а піхотна дивізія разом з 42-ю дивізією увійшла в 21-й корпус під командуванням Фріца фон Белова. Беррер взяв участь в битві при Лотарингії, після чого дивізія була перебазована в північну частину фронту, де зайняла позиції на річці Сомма. У січні 1915 року дивізія була перекинута на Східний фронт, де взяла участь у Другій битві на Мазурських озерах.
З серпня 1916 року — командир 200-ї стрілецької дивізії. Наступного місяця очолив 51-й корпус. Беррер досяг успіху в придушенні наступу Керенського і в контратаці, яка відбулась після взяття Тернополя. Після цих успіхів корпус був перекинутий на Італійський фронт для наступу в складі щойно сформованої 14-ї армії, якою командував Отто фон Белов. Беррер очолив групу «Беррер», сформовану на базі підрозділів 51-го корпусу. В битві при Кобариді група прорвала італійські позиції.
Під час наступу частини під командуванням Беррера найбільш успішно переслідували переможених італійців, захопивши в полон велику кількість італійських солдатів. Беррер отримав повідомлення про те, що його підрозділи зайняли Удіне, і направився в місто. Однак це повідомлення було помилковим, і машина Беррера в'їхала в Сан-Готтардо до того, як його зайняли німецькі частини. Розташовані там італійські солдати застрелили Беррера, коли він намагався сісти в автомобіль
Альберт фон Беррер був похований 22 грудня 1917 року в Штутгарті на кладовищі Прагфрідгоф. На похороні був присутній король Вільгельм II, який особисто поклав вінок на могилу генерала.
Звання
Доброволець (14 вересня 1874) Фенріх портупеї (12 квітня 1875) Другий лейтенант (7 лютого 1876) Перший лейтенант (14 червня 1886) Гауптман (22 березня 1891) Майор (22 березня 1897) Оберстлейтенант (11 вересня 1903) Оберст (25 травня 1906) Генерал-майор (17 травня 1910) Генерал-лейтенант (18 лютого 1913)
Нагороди
Орден Червоного орла 4-го класу (1896) 3-го класу (24 вересня 1905) 2-го класу з мечами (22 березня 1915) зірка до ордена 2-го класу (18 грудня 1915) Орден Фрідріха (Вюртемберг) лицарський хрест 1-го класу (24 лютого 1898) командорський хрест 2-го класу (9 травня 1908) командорський хрест 1-го класу (5 травня 1914) великий хрест з мечами (20 квітня 1917) Столітня медаль (1 червня 1898) Орден Альберта (Саксонія), офіцерський хрест (3 жовтня 1899) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років; 3 грудня 1899) Орден Вюртемберзької корони лицарський хрест (25 лютого 1902) почесний хрест (25 лютого 1905) командорський хрест (3 травня 1912) зірка і мечі до командорського хреста (27 квітня 1915) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (25 травня 1901) 2-го класу (17 вересня 1909) 1-го класу з мечами Орден «За військові заслуги» (Баварія) офіцерський хрест із зіркою і мечами (18 вересня 1914) 2-го класу із зіркою і мечами (6 березня 1915) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (1 листопада 1914) Залізний хрест 2-го класу (11 травня 1915) 1-го класу Pour le Mérite (27 серпня 1917)
Вшанування пам'яті В часи Третього Рейху табір Імперської служби праці 5/266 носив почесну назву «Генерал фон Беррер».
Література
Konrad Krafft von Dellmensingen: Generalleutnant von Berrer fällt, in: «Der Durchbruch am Isonzo — Die Verfolgung über den Tagliamento bis zum Piave», Teil II, Berlin 1926, S. 40–41 Otto von Moser: Die Württemberger im Weltkriege, Belser-Verlag, Stuttgart 1927 Otto von Moser: Die Württemberger im Weltkriege, 2. erweiterte Auflage, Chr. Belser AG, Stuttgart 1928, S.111 Hanns Möller: Albert von Berrer, Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1941 Karl-Friedrich Hildebrand / Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs, Band 1: A-G, Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S.107-108
Посилання
Альберт фон Беррер на сайті Prussianmachine.com Альберт фон Беррер на сайті Field commanders of Austria-Hungary Альберт фон Беррер на сайті Hrono.ru Альберт фон Беррер на сайті Deutschland14-18.de
Примітки