Амалія Єлизавета Ганау-Мюнценберзька (; , Ганау — , Кассель) — графиня Ганау-Мюнценберзька, ландграфиня Гессен-Кассельська, регентка Гессен-Касселя при неповнолітньому синові Вільгельмі VI в 1637—1650 роках.

Біографія Амалія Єлизавета — дочка графа Філіпа Людвіга II Ганау-Мюнценберзького та його дружини Катерини Бельгіки Оранської-Нассау. Судячи з її діяльності в ландграфстві Гессен-Кассель, вона здобула чудову освіту. Мати Амалії Єлизавети — дочка Вільгельма I Оранського, який очолив боротьбу за незалежність Нідерландів від Габсбургів у XVI столітті. Через численних братів і сестер матері Амалія Єлизавета перебувала в родинних зв'язках з багатьма правлячими домами Європи, в тому числі з пфальцькими реформатами Віттельсбахами з Гайдельберга, де вона деякий час зростала у своєї тітки курфюрстини Луїзи Юліани Оранської-Нассау, дружини курфюрста Пфальца Фрідріха IV Пфальцького. Після смерті батька в 1612 році вона повернулася в Ганау, а потім тривалий час жила у своєї рідні в Нідерландах.

У 1617 році при ганауському дворі з'явився Альбрехт Смиржицький (1594—1618) і просив руки Амалії Єлизавети. Оскільки ця пропозиція виявилася несподіваною, а становище богемських дворян в Ганау не було однозначним, наречений викликав замішання. Але заручини відбулися: Альбрехт перебував на чолі богемських дворян, був реформатом і одним з найбагатших землевласників Богемії. Альбрехт був одним з шести богемських дворян, які викинули імперського намісника в Празі з вікна, що привело до початку Тридцятилітньої війни. Він також вважався кандидатом на богемський трон. Альбрехт помер рано, ще до позбавлення влади «зимового короля», курфюрста Фрідріха V Пфальцького. Серед його спадкоємців розгорівся конфлікт, який фактично завершився конфіскацією майна Габсбургами, що повернулися до влади.

В 1619 році Амалія Єлизавета одружилася з майбутнім ландграфом Гессен-Касселя Вільгельмом V, який прийшов до влади після зречення його батька Моріца в 1627 році.

У Тридцятилітній війні Вільгельм став на бік протестантів. Після перемоги імперських і іспанських військ над Швецією в битві при Нердлінгені в 1634 році він позбувся свого наймогутнішого союзника. Вільгельм був одним з трьох правителів, які відмовилися підписати Празький мир 1635 року. Вільгельм V об'єднався з Францією. Беручи участь у війні, 13 червня 1636 року він взяв в облогу місто Ганау і звільнив його від імперських військ. Втім, згодом зазнав поразки від імперських військ і був змушений піти у свої володіння до Східної Фризії. Амалія Єлизавета і Вільгельм були змушені залишити в Касселі трьох своїх маленьких дочок Амелію, Шарлотту і Єлизавету, з якими Амалія Єлизавета побачилася лише через три роки.

Вільгельм V помер у вигнанні в Лері у 36-річному віці. У своєму заповіті регентом при неповнолітньому синові Вільгельмі VI він призначив свою дружину Амалію Єлизавету, у розпорядженні якої перебувала сильна армія, яку вдалося зберегти у Фризії. До повноліття сина Вільгельма в 1650 році регент Гессен-Касселя Амалія Єлизавета проявила себе вмілою і енергійною правителькою. Незважаючи на складне становище, що склалося до 1637 році, їй вдалося не тільки зберегти ландграфство для свого сина, але і консолідувати його. Так, вона змусила присягнути новому ландграфу війська, які були розташовані в Східній Фризії. Також вона домоглася визнання свого регентства від уряду, що залишався в Касселі всупереч претензіям ландграфа Гессен-Дармштадта Георга II.

Амалія Єлизавета продовжила союзницьку політику свого чоловіка з Францією. Уклавши перемир'я з імператором, вона, втім, прийняла союзницькі пропозиції від кардинала Рішельє і герцога Бернгарда фон Саксен-Веймарського в 1639 та 1640 роках, тим самим порушивши домовленості, досягнуті з імператором. Завдяки вмілій політиці в укладенні союзів Гессен-Кассель знову зайняв лідируючі позиції в таборі німецьких протестантів. Вона також повернулася до конфлікту зі своєю ріднею з Гессен-Дармштадта за Верхній Гессен і довела недійсність договору, укладеного в 1627 році. 6 березня 1645 року кассельські війська вирушили у Верхній Гессен. Почалася Гессенська війна, в якій армія ландграфа Георга II поступилася досвідченим загарбникам.

Мирна угода, укладена між двома частинами Гессена в 1648 році, була підтверджена Вестфальским миром. Гессен-Кассель отримав чверть Верхнього Гессена з Марбургом. За підтримки Швеції і Франції Гессен-Кассель єдиним з німецьких держав отримав за Вестфальським миром півмільйона талерів як компенсацію за своє військо чисельністю до 20 тисяч осіб. До Гессен-Касселя також відійшли Херсфельдське абатство і частина графства Шаумбург. Амалія Єлизавета також виступила на мирних переговорах однією з рушійних сил надання рівного юридичного статусу реформатству поряд з лютеранством і католицизмом.

Амалія Єлизавета зажадала від графів Ганау відшкодування витрат на звільнення міста Ганау від облоги в 1636 році. Оскільки у Ганау таких засобів не було, сторони домовилися про передачу заставної ганауського амта Шварценфельс і колишнього Наумбурзького монастиря. Після згасання лінії графів Ганау-Мюнценберга в 1642 році ландграфиня Амалія Єлизавета підтримала їх спадкоємців графів Ганау-Ліхтенберга і домоглася підписання наслідного договору, згідно з яким в разі згасання Ганау-Ліхтенбергів графство Ганау-Мюнценберг відійде Гессен-Касселю, що і сталося в 1736 році.

Напруження, пов'язане з війною, і тривалі навантаження підірвали здоров'я ландграфині. У 1648 році вона пережила перші серйозні проблеми зі здоров'ям. 20 вересня 1650 року вона передала владу синові Вільгельму VI. Останній рік життя Амалії Єлизавети був затьмарений нещасливим шлюбом дочки Шарлотти з пфальцьким курфюрстом Карлом I Людвігом. Не маючи сил ландграфиня повернулася з поїздки до доньки в Гейдельберг і померла через чотири тижні в Касселі. Її поховали в кассельській церкві Святого Мартина.

Нащадки

Агнеса (1620—1626) Моріц (1621) Єлизавета (1623—1624) Вільгельм (1625—1626) Амелія (1626—1693), одружена з Анрі Шарлем Тремуйлем Шарлотта (1627—1686), одружена з курфюрстом Карлом I Людвігом Пфальцьким, розлучення в 1657, мати Єлизавети Пфальцької Вільгельм VI (1629—1663), одружений із маркграфинею Ядвіґою Софією Бранденбурзькою Філіпп (1630—1638) Адольф (1631—1632) Карл (1633—1635) Єлизавета (1634—1688), абатиса монастиря Херфордського мертва дитина (1635) Луїза (1636—1638) мертва дитина (1637)

Генеалогія

Примітки

Література

Reinhard Dietrich: Die Landesverfassung in dem Hanauischen (Hanauer Geschichtsblätter 34), Hanau 1996. Ilse Bechert: Die Außenpolitik der Landgräfin Amalia Elisabeth von Hessen-Kassel — Oktober 1637 bis März 1642. Unveröffentlichte Dissertation, Marburg 1946 (Manuskript im Hessischen Staatsarchiv Marburg: VIIIB Ilse Bechert) O. Brandt: Amalia Elisabeth, Landgräfin zu Hessen, geborene Gräfin zu Hanau. In: Hessenland 1896, S. 170, 186, 202, 215, 228, 243, 256 Karl friedrich Wilhelm Justi: Amalie Elisabeth, Landgräfin von Hessen-Kassel, Heyer, Gießen 1812 (Digitalisat) Margaret Lemberg: Im Strudel der böhmischen Ständekatastrophe. Das unvollendete Verlöbnis des Albrecht Johann Smiřický mit Amalie Elisabeth von Hanau und der Kampf um das Erbe in: Bohemia. Zeitschrift für Geschichte und Kultur der böhmischen Länder 35 (1994), S. 1ff. Pauline Puppel: Die Regentin. Vormundschaftliche Herrschaft in Hessen 1500—1700, Campus, Frankfurt am Main 2004, Reinhard Suchier: Genealogie des Hanauer Grafenhauses in: Festschrift des Hanauer Geschichtsvereins zu seiner fünfzigjährigen Jubelfeier am 27. August 1894, Hanau 1894. Ernst J. Zimmermann: Hanau Stadt und Land, 3. Auflage, Hanau 1919, ND 1978. Erwin Betthäuser (Hrsg.): Familienbriefe der Landgräfin Amalie Elisabeth von Hessen-Kassel und ihrer Kinder, Marburg 1994.