Друга Чжилійсько-Фентянська війна () — збройний конфлікт 1924 року, який стався між Фентянською клікою (яку підтримували японці), базою якої була Маньчжурія і більш ліберальної Чжилійської клікою. База Чжилі перебувала в районах, що оточували Пекін та підтримувалася Англією і США, чиї комерційні інтереси захищала.

Конфлікт за масштабами можна порівняти з війною. Він виявився найбільшим у період Ери мілітаристів у Китаї. Найбільша битва сталася біля Тяньцзіня в жовтні 1924 року.

До поразки Чжилійської кліки привів Пекінський переворот. Про-японський мілітарист Дуань Ціжуй у листопаді 1924 року був призначений прем'єр-міністром. Консервативний уряд Дуаня і перевага Фентянської кліки привели у замішання більш ліберальних китайців в південному і центральному Китаї.

Хвилю протестів, що прокотилась територією, назвали «Рухом 30 травня». Головний результат конфлікту — північні мілітаристи на час відволіклися від конфлікту з націоналістами (яких підтримував Радянський Союз), що базувалися в південній провінції Гуандун. Це дозволило партії підготувати Північний похід (1926—1928 роки), після якого Китай був об'єднаний під владою Чан Кайші.

Причини До літа 1924 року Чжилійська кліка, керована Президентом Цао Кунем, формально контролювала Китай і міжнародно-визнаний Бяйянський уряд. Кліка думала, що національних ворогів не залишилося і її підтримували Лондон та Вашингтон.

Первісною причиною конфлікту став контроль над Шанхаєм, найбільшим портом і містом в Китаї. Юридично це була частина провінції Цзянсу, яка перебувала під контролем генерала Чжилійської кліки Ци Сеюаня. Однак містом керував Лу Юнсяном, як частиною Чжецзяня, останньої провінції, що знаходилася під контролем колишньої Аньхойської кліки (утримуваний Аньхойськой клікою Шаньдун мав залишатися нейтральним). У вересні почалися зіткнення, пов'язані з тим, що влада Чжецзяня відмовилися поступитися адміністративною владою в місті. Чжан Цзолінь і Сунь Ятсен дали зобов'язання захищати Чжецзян, що призвело до розширення конфлікту далеко за межі міста на північ і південь. Більш того, Фентянська кліка прагнула помститися за поразку в останній війні та інтенсивно готувалася до нової.

З іншого боку, Чжилійська кліка, натхненна перемогою, недооцінила власні сили. Самовпевненість Чжилійської кліки зросла ще більше після того, як практично перемогла в 1924 році в першій Цзянсу-чжецзянській війні. Однак, виявилося, що вона практично не готова до майбутньої Другої Чжілі-Фентянській війні.

Підготовка Фентянської кліки до війни Після поразки війська Чжан Цзоліня були змушені відійти до Маньчжурії. Знаючи причину попередньої поразки у війні від Чжилійської кліки, Фентянська кліка добре підготувалася до майбутньої війни на кілька фронтів, провівши військову реформу і підготувавши інфраструктуру до військових дій. Саме це виявилося слабким місцем у Першій чжилійсько-Фентянській війні.

Вдосконалення інфраструктури Міністр з персоналу і планування Чжан Цзоліня — Ян Юйтін був призначений ревізором військового оснащення (арсеналу) Фентяня, а Ван Іньтай () був призначений начальником відділення з підготовки сировини і матеріалів для оснащення армії. Оснащення армії збільшилася в кілька разів, з щорічним виробництвом близько 150 артилерійських систем (не включаючи мінометів).

Виробництво кулеметів становило понад тисячі в рік. Крім того, загальна кількість перероблених та виробництво нових рушниць становило в середньому до 60 тисяч щороку.

Щорічне виробництво артилерійських снарядів (включаючи снаряди для важких мінометів) становило більш ніж 100 тисяч на рік, а щорічне виробництво куль для рушниць становило понад 600 тисяч штук.

Щорічно випускалася велика кількість мінометів, що могло стати в нагоді в майбутній війні. Також були посилені повітряне та морське угруповання військ. За авіацію повинен був відповідати Чжан Сюелян, якому допомагали Чжоу Пейбін () і Яо Сицзю (). Авіація поставлялася з Німеччини і Японії, всього — близько 300 літаків, організованих в чотири авіабригади. До того ж, на основних стратегічних напрямках були споруджені авіабази.

Для військово-морського флоту в Харбіні були побудовані військово-морська школа і штаб-квартира військово-морського угруповання військ. При штабі була сформована Директорія Навігаційної поліції (начальником був призначений Шень Хунле ()), яка займалася реформуванням Річкової оборонної флотилії Північного Сходу Китаю.

Для розвитку системи комунікацій були побудовані додаткові станції для забезпечення водою та вугіллям в Суйчжуні, Сінчені та Даояогоу () для більш швидкого переміщення військ залізницею в цих регіонах були побудовані додаткові залізниці для організації евакуації на випадок війни. В регіонах, де за відносно короткий проміжок часу залізничне сполучення встановити не вдавалося, будувалися звичайні дороги і транспортні шляхи. Кожна армія Фентянської кліки мала власні системи комунікацій (телефон і телеграф), які безпосередньо зв'язували армії зі штаб-квартирою. Крім того, кожній армії були додані тилові частини, комунікаційне обладнання та спеціалізовані ланки. Для подальшого розвитку комунікації по радіо, в Шеньяні, Харбіні та повіті Цзінь () були побудовані радіостанції.

Військова реформа Крім реформи системи комунікацій, Фентянська кліка для підвищення боєздатності почала проводити військову реформу. Перше, що зробив Чжан Цзолінь — це поклав відповідальність за поразку від Чжилійської кліки на двох генералів, які постали перед військовим трибуналом. Цими командувачами став командир бригади Бао Дешань () і полковий командир Сюй Чан'ю (), саме вони постали перед судом навесні 1923 року. Чжан Цзолінь також призначив багато нових радників, які займалися як військовими, так і цивільними справами, а його секретарем став Лян Хунчжи. Серед інших можна виділити Ван Цзитана (), Цзен Юйси (), Чи Сихао ().

Два династії, що існували з часів імператорів Цин органу управління (наглядовий офіс за справами Північно-сходу () і офіс намісника Фентяня ()були об'єднані і сформували Штаб безпеки Північно-Східного Китаю () для розвитку системи управління і господарювання.

Спеціально для цілей адміністрування реформ наземної армії Фентяня створювався Директорат з реорганізації Армії Північно-Сходу (), губернатор провінції Цзілінь Сунь Лечень () став його ревізором, його заступниками стали Цзян Денсюань (), Хань Чуньтянь () і Чи Цзинлінь ().

Влітку 1923 року, в повіті Суйчжун було створено армійське командування «Сінчен — Суйчжун» з командувачем Цзян Дэнсюанем () з тією метою, щоб з початком війни керувати передовими підрозділами армії Фентяня.

Сама армія Фентяня була розширена до 27 бригад (з тих, що існували раніше 25-ти), які були організовані у три армії, кожна по три дивізії, а в кожній дивізіоні налічувалося три бригади. Кавалерійських корпусів замість колишніх трьох стало чотири, три бригади складали кавалерійську дивізію, а четверта була передана піхотним дивізіям для кавалерійської підтримки.

У зв'язку із збільшенням виробництва боєприпасів для армії Фентяня, кількість артилерійських полків (здебільшого — артилерійських, а також — мінометних) було збільшено з 4 до 10. Кожна дивізія налічував три бригади, кожна з яких була або піхотної, або змішаною. Додатково кожній дивізії були додані інженерний і транспортний батальйони. Кожній змішаній бригаді було додано інженерний і транспортний підрозділ, при цьому ні одне допоміжне формування не було передано піхотним бригадам.

Після завершення всіх реформ, у фентянській армії налічувалося близько 250 тисяч людей, готових до ведення бойових дій у сучасних умовах. У порівнянні з минулою війною істотно зросла бойова підготовка. Найкращі китайські війська перебували у 2-й бригаді під командуванням Чжан Сюеляна і 6-й бригаді під командуванням Го Сунліна, які служили зразковими підрозділами у всій армії Фентяня. Однак головною ударною силою всієї армії Чжан Цзолиня стала новостворена 1-ша особлива бригада під командуванням генерала Костянтина Нечаєва — колишнього «головного кавалериста Володимира Каппеля» — нараховувала у своїх рядах до 4600 російських білоемігрантів. Вони ж склали команди «броньовиків» — артилерійських бронепоїздів, які стали створюватися в залізничних майстернях по всій Маньчжурії.Балмасов С. С. Белоэмигранты на военной службе в Китае. — М.: Центрполиграф, 2007О. Е. Непомнин «История Китая. XX век». С. 198—199.

Попередні події Приводом для Другої чжилійсько-Фентянській війні стала Цзянсу-Чжецзянська війна, що почалася 3 вересня 1924 року, яка фактично виправдовувала початок Фентянською клікою нової війни.

Наступного дня, Чжан Цзолінь провів нараду в своїй резиденції для вищого командування, де були присутні всі офіцери фентянської армії, починаючи з бригадного генерала. На зборах Чжан вирішив почати війну проти Чжилійської кліки.

13 вересня всі поїзди, які слідували залізницею Пекін-Феньянь були зупинені, а обидві сторони готувалися до неминучого.

Плани сторін Чжилійська кліка не вела практично ніякої підготовки до війни. Фентянська кліка, навпаки, почала розробляти наступальну операцію з весни 1923 року, за неї були відповідальні штабні офіцери на чолі з Фу Синпеєм () і Юй Гоханем (). Фентянська кліка знала, що хоча Чжилійська має чисельну перевагу, але її сили розкидані і можуть просто не дістатися до місця битви вчасно. В цьому випадку перемога Фентяня буде досягнута швидко. З 250-тисячною армією Фентянська кліка може сконцентруватися на чисельній чотирьох-п'ятикратній перевазі на полі бою в конфліктах на периферії проти двохсот тисяч чоловік з армії Чжилі.

Ось основні цілі фентянської армії у війні: Перша і головна мета — знищити ворога і зайняти Пекін і Тяньцзінь. Для досягнення цієї мети необхідно було оволодіти Шаньхайгуанем, таким чином, головний напрям удару армії Фентяня було обрано на захід від Шаньхайгуаня, в районі гірського виступу Сюйцзялинь () на західному березі річки Шихэе (), а також забезпечити контроль над територіями на північ і південь від Сюйцзялинь. Після забезпечення даних завдань армійські частини Фентяня змогли б сконцентрувати сили і почати атаку на Шаньхайгуань. Для цієї мети група військ була складена з 1-ї і 2-ї армій, позначених як Комбінований Корпус. Після взяття Шаньхайгуаня, він повинен був продовжувати наступ на Пекін і Тяньцзінь.

Хоча сам військовий план Фентяня залишився незмінним протягом усієї війни, деякі його частини не були виконані, бо перемога Фентяня виявилася дуже швидкою.

Політичні маневри Крім безпосередньої військової підготовки, Фентянська кліка також готувала серію політичних маневрів шляхом формування «Античжилійського альянсу трьох» — з Сунь Ятсеном в Гуандуні і аньхойським мілітаристом Лу Юнсяном () в Чжецзяні.

Що ще більш важливо, Фентянська кліка намагалася розколоти Чжилійську кліку зсередини, переконуючи Фен Юсяна здатися. Навесні 1923 року, Чжан Сюелян особисто написав лист Фену і направив його з довіреною особою — лейтенантом Фу Синпеєм () до Пекіна для секретних переговорів. Після того, як Фу дістався до Пекіна, Фу спочатку зустрівся з начальником Фена — Лю Цзі ( в призначеному місці в провулку Дацзюе (大觉), і лейтенант Лю на наступний день по телефону інформував Фу про те, що Фен дуже хоче зустрітися з ним. Фу Синпей і Фен Юсян зустрілися з Наньюане та обговорили спільні інтереси. Фен поінформував Фу про те, що більше залишатися в Пекіні не можна, після чого той негайно покинув місто, що він і зробив.

Хоча зустріч була дуже короткою, вона виявилася успішною, відкривши дорогу для подальших зустрічей представників Фентянської кліки Го Інчжоу () і Ма Біннаня () з Фен Юсяном. Для того, щоб уникнути підозр, посередниками на переговорах виступали політики та мілітаристи Аньхойської кліки. Наприклад, генерал Аньхойської кліки, мілітарист У Гуансинь () був кур'єром для обох сторін і доставляв інформацію з Пекіна в Шеньян і назад. Коли Фентянської кліка в обмін на підтримку і зраду передала Фен Юсяну два мільйони ієн, гроші доставляв політик «Клубу Аньфу» Цзянь Деяо ().

Сили сторін