Лео Міркін (; 9 липня 1910, Київ — 7 листопада 1982, Сен-Поль-де-Ванс) — французький фотограф українсько-єврейського походження.
Життєпис У віці 9 років, Лео Міркін з родиною переїхав до Франції. Закінчив Ліцей Массена в Ніцці та переїхав до Парижа, де вивчав мистецтво та архітектуру. Там уперше знайомиться з фотографією. Спершу працював помічником фотографа, а перший фільм, який він знімкував самостійно — «Справа налагоджується», Крістіан-Жака (1933). У довоєнний період працював фотографом на відомих французьких режисерів: Крістіана-Жака, Жульєна Дювів'є, Абеля Ганса.
В 1939 він був мобілізований до війська, як фотограф. Проте вже незабаром, після падіння Франції, Міркін виїжджає до міста в демілітаризованій 50-кілометровій зоні біля франко-італійського кордону — до Ніцци. Ця територія також стала притулком для багатьох противників режиму Віші.
В 1940 році Лео Міркін відкрив у Ніцці свій магазин «Все для кіно та фотографії». А також працював фотографом на кіностудії «Victorine».
В магазині він також мав власну лабораторію. Під прикриттям бізнесу він виготовляє фальшиві документи та фото для учасників Руху Опору, а також пропагандистські брошури до 14 липня (День взяття Бастилії). Міркін продовжував працювати на зйомках «Вечірніх відвідувачів» Марселя Карне (1942) і «Містерії Парижа» Жака де Баронселлі (1943).
Після війни Лео Міркін долучається до «Комітету звільнення кіно» та допомагає створювати кіно, зокрема документальну хроніку нацистської окупації Парижа. А також долучається до реставрації плівок, які лягли в основу фільму «Битва на рейках» режисера Рене Клемана. Також об'єднання мало підпільний журнал кінокритики — L'Ecran français, куди починав писати молодий Андре Базен.
В 1946 році розпочинається історія Каннського кінофестивалю. Лео Міркін стає постійним фотографом Каннського кінофестивалю впродовж наступних 30 років. В 1981 році фотограф випустив велику книгу — «Festival de Cannes, 30 ans de photographie». За ці роки фотограф зробив понад 120 000 негативів.
Саме завдяки кадрам із Каннського фестивалю до Лео Міркіна приходить слава. Його знімки купують відомі французькі видання — Paris Match, Jours de France, Cinémonde, Ciné Revue, а згодом і американські — Artistes associés, 20th Fox Century, Columbia, Warner Bros.
Див. також
Крістіан-Жак Жульєн Дювів'є
Примітки
Посилання Лео Міркін: 50 років французького кіно у фотографії