Луїс Бота ( ; 27 вересня 1862, Грейтаун (нині у Квазулу-Наталь) — 27 серпня 1919) — південноафриканський політичний і військовий діяч, перший прем'єр-міністр Південно-Африканського Союзу — предтечі сучасної Південно-Африканської Республіки.
Став членом парламенту Трансваалю 1897 року як представник дистрикту Фрайгайд.
1899 — взяв участь у Другій англо-бурській війні — спочатку у загоні під командуванням Лукаса Меєра у Північному Наталі, а згодом сам командував військами, провівши бої під Коленсо і Спіоен Коп.
Після смерті генерала Жубера став головнокомандувачем Трансваальської армії бурів, де продемонстрував свої визначні здібності воєначальника під Белфаст-Далманута. Були чутки, що Бота захопив у полон Вінстона Черчілля під час засідки на бронепотяг в Наталі 15 листопада 1899 р., але це виявилося лише чутками.
Після падіння Преторії розпочав партизанську війну проти британців разом з Де ла Раєм і Крістіаном де Ветом.
Діяльність після Другої англо-бурської війни Був головним бурським представником під час мирних переговорів 1902 року, які завершилися підписанням мирного договору у Ферініхіні.
Бойова слава Боти зробила його визначною постаттю в політиці Трансваалю, і він був провідним діячем післявоєнної відбудови цієї країни.
Працював у напрямку налагодження стосунків з британцями. У період реконструкції під британським пануванням Бота вирушив до Європи з де Ветом і де ла Раєм, щоб зібрати кошти на відновлення спалених бурських ферм і маєтків.
Після надання Трансваалю права на самоврядування (1907) лорд Селборн запропонував генералу Боті сформувати уряд, і 4 березня 1907 той став прем'єр-міністром Трансваалю.
Навесні 1907 року генерал Бота взяв участь у конференції прем'єр-міністрів колоніальних територій у Лондоні. У ході свого візиту до Великої Британії з цієї нагоди оголосив про повноправне входження Трансваалю в лоно Британської імперії і про свій щирий намір працювати на благо країни незалежно від національних і расових відмінностей її жителів.
1911 — разом із ще одним героєм англо-бурської війни, Яном Смутсом, заснував Південно-Африканську партію (SAP).
1910 — коли Південна Африка отримала статус британського домініону, Бота став першим прем'єр-міністром Південно-Африканського Союзу.
Подальша кар'єра Після того, як вибухнула Перша світова війна, Бота послав війська, щоб захопити Німецьку Південно-Західну Африку (нині Намібія). Це спричинило повстання серед бурів (повстання Марітца). 32-тисячне військо Боти, яке складалося зокрема й із бурів, придушило повстання.
Наприкінці війни взяв участь у короткотривалій місії Британської імперії до Польщі. Він стверджував, що умови Версальського договору були надто суворі для Центральних держав. На Паризькій мирній конференції домагався включення Південно-Західної Африки до складу Південно-Африканського Союзу.
У цей час він уже був важко хворийDr. F.V. Engelenburg. Genl Louis Botha. — J.L. van Schaik BPK, Pretoria, 1928, pp. 350—353 .
Генерал Луїс Бота помер вранці 27 серпня 1919 року від серцевої недостатності. Похований на Полі Героїв у Преторії.
Про Боту Вінстон Черчілль писав у своїх «Великих сучасниках»: «Три найвідоміші генерали, яких я знав у моєму житті, не виграли бій із зовнішнім ворогом. І їхні імена починаються на „Б“, це — генерал Бут, генерал Бота і генерал Баден-Пауелл…»Winston Churchill. Great Contemporaries. — Odhams, London, 1948, p. 287.
Луїс Бота і Україна 2 квітня 1919, за дорученням Найвищої ради Паризької мирної конференції, Бота очолив міжнародну комісію, утворену для підготовки перемир'я між Західною областю Української Народної Республіки і Польщею під час українсько-польської війни 1918—1919. Комісія ухвалила обмежити армії воюючих сторін до 20 тис. кожну. Було встановлено демаркаційну лінію («лінія Бота»), за якою Дрогобицький нафтовий басейн залишався за ЗО УНР, а до Польської республіки відходив Львів і території на захід від лінії Львів — Сокаль. Уряд ЗО УНР 13 травня 1919 р. прийняв пропозиції комісії Боти. Але польський уряд, значно посиливши свої війська на українському фронті армією генерала Ю.Галлера, повністю сформованою у Французькій республіці і призначеної Антантою виключно для боротьби з більшовиками, відкинув всі пропозиції міжсоюзної комісії, очолюваної Ботою.
Див. також 1354 Бота — астероїд, названий на честь політика.
Примітки
Джерела Owen Coetzer, The Anglo-Boer War, p. 30. Cf. Winston Churchill, The Boer War: London to Ladysmith via Pretoria and Ian Hamilton's March, Longman's, 1900 and subsequent editions Winston Churchill, My Early Life, p. 250, Eland Publishing Limited, 2000 edition. First published 1930. «Boer Leaders Coming Here: Botha and De la Rey to Visit America», The New York Times: 3, 30 July 1902 Dr. F.V. Engelenburg. Genl Louis Botha. — J.L. van Schaik BPK, Pretoria, 1928, pp. 350—353. Johannes Meintjes. General Louis Botha. A Biography. — Cassel, London, 1970, p. 292. Dr. F.V. Engelenburg, Genl Louis Botha. — J.L. Van Schaik BPK, Pretoria, 1928, p. 355 Johannes Meintjes. General Louis Botha A Biography. — Cassel, London, 1970, p. 302.
Література В. І. Головченко. Бота Луїс // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання