Водозбі́рний басе́йн, водозбі́р, сто́чище — частина суходолу, обмежена вододілом, з якої відбувається природний стік води в річку (річкову систему), озеро чи іншу водоймуСоколов Ю. М. Басейн ріки (озера) // — С. 72.. Також визначають водозбірний басейн як частину суші з доцентровою системою схилів і стоку. Розрізняють поверхневий і підземний водозбори.
Поверхневі та підземні водозбори Басейн кожної річки (аналогічно — озера, моря) складається з поверхневого та підземного водозборів.
Поверхневий водозбір — це ділянка суходолу, з якої надходять води в дану річкову систему або певну річку. Підземний водозбір утворюють товщі пухких відкладів, з яких вода надходить до річкової мережі. Зазвичай поверхневий і підземний водозбори не збігаються.
Оскільки визначити межі підземного водозбору практично неможливо, величина річкового басейну визначається поверхневим водозбором. Помилки внаслідок умовного ототожнення розмірів річкового басейну і поверхневого водозбору можуть бути суттєвими тільки для малих річок, а також для більших річок, коли геологічні умови забезпечують добрий міжбасейновий водообмін (наприклад, за умови розвитку карсту).
Межу між суміжними басейнами річок називають вододілом.
Основні характеристики басейну
До основних характеристик басейну річки, крім його площі, належить довжина, пересічна на найбільша ширина, похил, пересічна висота та коефіцієнт асиметрії басейну.
Стічні та безстічні басейни
Розрізняють стічні та безстічні басейни. Безстічними називаються області внутрішньоматерикового стоку, позбавленого зв'язку через річкові басейни з океаном. Такі басейни можуть значно різнитися за формою і розмірами залежно від географічного розташування, рельєфу і геологічної будови місцевості. Безстічний басейн, для прикладу, має Волга, яка впадає в Каспійське море, яке насправді є озером. Стічні басейни утворюють, зокрема, Дніпро, Амазонка.
Басейни приток
Притоки мають свої невеликі басейни, які в сумі становлять площу басейну головної річки.
Басейни найбільших річок України
Нижче подано площі басейнівДані взято з видання: — С. 72. найбільших річок України (у межах держави) — в тис. км²: Дніпро — 286, Дністер — 72,1, Дунай — 64, Південний Буг — 63,7, Сіверський Донець — 54,9, Західний Буг — 10,1. Див. також Гідрографічне районування УкраїниМетодики гідрографічного та водогосподаського районування території України відповідно до вимог Водної рамкової директиви Європейського Союзу / В. В. Гребінь, В. Б. Мокін, В. А. Сташук, В. К. Хільчевський, М. В. Яцюк, О. В. Чунарьов, Є. М. Крижановський, В. С. Бабчук, О. Є. Ярошевич — К.: Інтерпрес, 2013. — 55 с.
Басейни морів Територія водозбірного басейну Чорного та Азовського морів у кілька разів перевищує площу поверхні самих морів. Ця територія розподілена сімнадцятьма державами (серед яких і Україна). Уряди цих країн на політичному рівні є партнерами України у природоохоронному співробітництві. Передусім це прибережні країни — Російська Федерація, Грузія, Туреччина, Болгарія, Румуніяhttp://www.ecopravo.kiev.ua/BEY/Sea/Review_Karamushka_Final_ukr.doc.
Примітки
Література
Чеботарёв А. И. Бассейн речной // Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание. Басейн у географії // — С. 365. Соколов Ю. М. Басейн ріки (озера) // — С. 72. Соколов Ю. М., Фомін С. К. Басейн // — С. 292—293 Маккавеев Н. И. Русло реки и эрозия в её бассейне. — Москва: Издательство АН СССР, 1955. — 346 с. Річковий басейн // Твердохлєбов І. Т., Таракчеєв М. Р. Словник-довідник учителя географії. — К., 1981. — С. 107. Загальна гідрологія /За ред. В. К. Хільчевського і О. Г. Ободовського: Підручник. — 2-ге вид., доповнене. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. — 399 с. — ISBN 978-966-439-016-0
Посилання Басейни річок України Hydrological data and maps based on SHuttle Elevation Derivatives at multiple Scales (HydroSHEDS) — набір глобальних векторних та растрових геоданих (гідрологічна мережа, межі річкових басейнів, поверхні перерозподілу та акумуляції стоку) від Геологічної служби США ().