«Випробування вірності» — радянський кінофільм, знятий в 1954 році Іваном Пир'євим на кіностудії «Мосфільм».
Сюжет Кінодрама про непрості людські долі, про любов і розлуку, зраду і відданість, що відбуваються в сім'ї робітника Єгора Кузьмича Лутоніна. Андрій Калмиков, чоловік Ольги, старшої дочки Єгора Лутоніна кохає іншу жінку і вечорами після роботи їздить до неї. Андрій дуже страждає від такої подвійності, але нічого не може з собою вдіяти. Нарешті, коханка ставить Андрію жорстку умову: або він розлучається з дружиною, або назавжди забуває про неї. Набравшись сміливості, Андрій йде додому і в усьому зізнається Ользі, яка давно вже про все здогадувалася. Але Андрій — зразковий працівник, член партії і, крім того, займає на заводі одну з керівних посад, маючи особистого шофера. З цієї причини розлучення йому не дають, оскільки вважається, що людина, віддана партії, повинна бути відданою і дружині. В результаті Калмиков втрачає обох своїх коханих жінок. Молодша дочка, Варя, закохується в нового інженера на автозаводі, де працює більшість членів сім'ї, і вже вирішує вийти за нього заміж, але Єгор Лутонін не поспішає давати свою батьківську згоду: щось не подобається йому у цій молодій людині. Незабаром стає зрозуміло, що побоювання не безпідставні: Варін кавалер присвоїв собі винахід закоханого у Варю Петі, а трохи згодом викривається ще й те, що він виплачує частину зарплати за виконавчим листом рідній матері. Варя шокована і пригнічена тим, що він виявляється зовсім не такою людиною, якою вона його собі уявляла. Андрій їде на Чукотку прокладати залізницю. Опинившись на півночі, він все частіше усвідомлює свою помилку і провину по відношенню до Ольги. Через деякий час Варя вирішує їхати на Алтай освоювати цілину, Петя теж хоче їхати, щоб бути поруч з нею. Єгор Кузьмич не відпускає його з заводу, але на прощальному вечорі Петя розкриває свої почуття перед Варею, і в подальшому вони будуть разом. Цього ж вечора додому до Лутоніна приходить колишній шофер Андрія і розповідає Ользі про те, що літак, на якому летів Андрій, зазнав аварії, і він знаходиться в лікарні. Ольга вирішує негайно летіти до нього. У фіналі фільму вона приходить до нього в лікарню, і їх долі знову возз'єднуються. Завершується фільм своєрідною «сповіддю» Єгора Кузьмича Лутоніна перед його старим другом Савою Вікентійовичем Рябчиковим.
У ролях
Сергій Ромоданов — Єгор Кузьмич Лутонін Марина Ладиніна — Ольга Єгорівна Калмикова Леонід Галліс — Андрій Петрович Калмиков Василь Топорков — Сава Вікентійович Рябчиков Ніна Гребешкова — Варя Лутоніна (пісню виконує Віра Красовицька) Олександр Михайлов — Петя Гребьонкін Станіслав Чекан — Вася Жук Олег Голубицький — Ігор Володимирович Варенцов Зінаїда Руднєва — Агнія Василівна Микола Тимофєєв — Олексій Степанович Бобров Юрій Медведєв — Федір Акимович Єрохін, шофер Маргарита Анастасьєва — Ірина, коханка Калмикова Петро Старковський — Іван Трохимович Шекснін, академік Юрій Пузирьов — Меліхов, льотчик Микола Гладков — Іван Хомич Сергій Борисов — геолог в Сибіру Володимир Гуляєв — Семаков, командир загону Едуард Бредун — гість у Лутоніна Володимир Гусєв — гість у Лутоніна Володимир Землянікін — гість у Лутоніна Тамара Логінова — гостя у Лутоніна Володимир Ратомський — гість у Лутоніна Микола Сморчков — гість у Лутоніна Микола Нікітіч — лікар Валентин Кулик — студент Микола Хрящиков — ''солдат
Творча група
Сценарій: Іван Пир'єв, брати Тур (Петро Тур, Леонід Тур) Постановка і режисура: Іван Пир'єв Головний оператор: Валентин Павлов Художник: Володимир Каплуновський Композитор: Ісаак Дунаєвський Текст пісень: Михайло Матусовський Звукооператор: В'ячеслав Лєщов Монтаж: Анна Кульганек Художник по костюмах: Валентин Пєрєльотов Директор картини: І. Біц
Посилання