Гергард Конопка (; 27 березня 1911, Тірштігель — 29 грудня 1997, Дармштадт) — німецький офіцер, майор резерву вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія В 1934 році вступив в Імперську службу праці. Тут працьовитий і цілеспрямований молодий чоловік досяг звання оберарбайтсфюрера (еквівалент оберстлейтенанта).
У 1940 році призваний в вермахт кандидатом в офіцери. Після проходження навчання в 8-му піхотному полку призначений командиром взводу. Учасник Бельгійської і Французької кампаній. У 1941 році 3-тя піхотна дивізія, в якій служив Конопка, була перетворена в моторизовану.
Влітку 1941 року лейтенант Конопка зі своїм взводом панцергренадерів брав участь в боях за Дінабург, Лугу, Смоленськ і Дем'янськ. Восени переведений на центральну ділянку фронту, де брав участь в боях за Москву. Після поранення взяв участь в Ржевській битві.
За виявлену хоробрість і вміле керівництво навесні 1942 року переведений командувати штабним саперним взводом у складі елітного полку «Велика Німеччина». Під час тривалих боїв на Ржевському виступі Конопка особисто мінами і ручними гранатами знищив два танки.
Потім його взвод брав участь у наступі на Воронеж. Тут він був двічі поранений.
Полк «Велика Німеччина» перебував на вістрі головного удару групи військ. Сапери Конопки під прикриттям артилерії і кулеметів на моторних човнах переправилися через Дон в районі Раздорський і зайняли плацдарм на східному березі річки. Відбивши контратаку, взвод під ворожим вогнем утримував плацдарм до підходу підкріплень. Конопка брав участь у важких зимових боях під Воронежем і на північний захід від Сталінградського котла командиром 5-ї роти, де був поранений вчетверте.
Після поранення, завдяки великому досвіду в знищенні танків і управлінні інженерними групами в ближньому бою, викладав на курсах знищення танків. Повернувся на Східний фронт тільки влітку 1943 року і призначений командиром 2-го батальйону свого полку. На цій посаді брав участь у боях за Орел, де був тяжко поранений.
Восени 1943 року, після свого 7-го поранення, знову повернувся в свій батальйон, але майже відразу ж був знову поранений. Цього разу визнаний непридатним до військової служби і переведений викладачем в піхотну школу.
У березні 1945 року Конопка був призначений командиром 1-го гренадерського полку спішно створеної із залишків 251-ї піхотної дивізії і частин фольксштурму дивізії «Фрідріх Людвіг Ян», взяв участь в боях за Берлін і спробах деблокування Гальбського котла. Встиг відвести свій полк за Ельбу, де здався американцям.
Після повернення з полону був приватним підприємцем, пізніше працював в службі навчання персоналу на великому підприємстві до виходу на пенсію.
Звання
Оберлейтенант резерву (1 вересня 1942) Гауптман резерву (1 листопада 1943) Майор резерву (1 квітня 1944)
Нагороди
Срібний нагрудний знак Ангальтської служби праці Залізний хрест 2-го класу (18 січня 1941) 1-го класу (1 липня 1941) Штурмовий піхотний знак в сріблі (25 липня 1941) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (23 лютого 1942) в сріблі (28 липня 1942) в золоті (18 липня 1943) 4 нарукавних знаки «За знищений танк» (1, 22, 23 вересня і 12 жовтня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (5 вересня 1942) Німецький хрест в золоті (9 жовтня 1942) Нагрудний знак ближнього бою в золоті (25 червня 1943) Лицарський хрест Залізного хреста (29 серпня 1943) Золотий партійний знак НСДАП
Література
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Dörr M., Die träger der Nahkampfspange in Gold, Heer- Luftwaffe- Waffen-SS 1943-1945, Biblio Verlag Bisendorf, 2006. TEGETHOFF, RALPH, Die Ritterkreuzträger des Panzerkorps Großdeutschland und seiner Schwesterverbände, DS- Vlg. o.J., Riesa, 1998. Florian Berger: Ritterkreuzträger mit Nahkampfspange in Gold, Selbstverlag Florian Berger, 2004, S. 256, ISBN 3-9501307-3-X Walther-Peer Fellgiebel: Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939-1945, Podzun-Pallas, Friedburg 2000, S. 220, ISBN 3-7909-0284-5
Посилання
Біографія.