Герберт Ойленберґ (; 25 січня 1876, Кельн (Кельн-Мюльгайм) — 4 вересня 1949, Дюссельдорф (Кайзервальд)) — німецький письменник, поет та драматург.

Життєпис Герберт Ойленберґ народився в сім'ї магната, власника машинобудівного заводу в Мюльгейм-на-Рурі. Вивчав право в Берліні, Лейпцигу, Мюнхені та Бонні, з 1900 року — доктор юридичних наук. Займаючись адвокатською практикою в Опладене та Кельні, також в цей період проявляє себе як талановитий поет та драматург. З 1903 року Ойленберґ залишає роботу юриста, та починає карєру як драматург та вільний письменник в Берліні. 1905 року разом з Густавом Ліндеманном та актрисою Луїзою Дюмон переселяється в Дюссельдорф, де відкриває створений ними Будинок театру. Тут він працює драматургом та сценаристом до 1909 року. У 1911 році письменник був звинувачений у поширенні творів непристойного змісту, однак судовий процес проти нього провалився. А в 1913 році він пише драму «Белінда», за яку був нагороджений шиллерівської премією.

1920-ті роки Ойленберґ був одним з найбільш успішних драматургів Німеччини, його п'єси користувалися величезною популярністю на німецькій сцені. Ойленберґ — автор численних есе з різної тематики світу мистецтва, театру, літератури та музики, що публікуються в пресі Німеччини та Австрії. Займався також видавничою діяльністю. Був одним із засновників мистецького об'єднання Молодий Рейнланд, 1919 року в Дюссельдорфі.

1923 року письменник здійснює декілька поїздок на Близький Схід, до Північної Африки та США, виступає в Колумбійському університеті (перший німець після А. Ейнштейна). А в 1925—1926 роках виходить його збірка «Вибрані твори». Ойленберґ підтримує дружні і творчі стосунки з письменниками та літературними критиками Томасом Манном, Германом Гессе, і Стефан Цвейг, Франком Ведекинда, Герхарта Гауптманом, Герварт Вальденом, Франц Верфель; з художниками ЛОВИС Корінтія, Отто Дікс, Максом Пехштейн (всі троє писали його портрети), з композитором Ріхардом Штраусом та з акторами Хайнцем Рюманом, Генріхом Георге і Паулем Вегенером.

Після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів драми Ойленберґа були зняті з постановок у театрах, його книги більше не друкувалися. Письменник, що зарекомендував себе як пацифіст та гуманіст, піддавався нападкам і образам у фашистській пресі («рудоволосий єврей»). Тільки великі та міцні зв'язки Ойленберґа в вищих культурних колах країни вберегли його від відправки в концтабір. У роки Другої світової війни письменник в Дюсельдорфській газеті «Der Mittag» зрідка під різними псевдонімами друкує невеликі статті. В цей же час він пише кілька драматичних творів на злободенні політичні теми. Після закінчення війни письменник співпрацює з низкою газет. 1948 — він, за свою біографію Генріха Гейне, нагороджується премією Генріха Гейне. У тому ж році стає почесним доктором мистецтв Боннського університету. 1949 — нагороджений Національною премією НДР. Помер внаслідок нещасного випадку.

Нагороди

1912 премія фонду Петера-Вільгельма Мюллера 1913 Народна шиллерівської премія 1919 премія Віденського народного театру Тисяча дев'ятсот сорок шість почесний громадянин Дюссельдорфа 1948 премія Генріха Гейне, Гамбург 1949 Національна премія НДР

Твори

Alles um Geld. Ein Stück. Leipzig 1911 Alles um Liebe. Eine Komödie. Leipzig 1910 Anna Boleyn. Berlin 1920 Anna Walewska. Eine Tragödie in 5 Akten. Berlin 1899 Ausgewählte Werke in 5 Bänden. Band 1: Lyrische und dramatische Dichtungen, Band. 2: Dramen aus der Jugendzeit, Band 3: Dramen aus dem Mannesalter, Band 4: Schattenbilder und Lichtbilder, Band 5: Erzählende Werke. Stuttgart 1925 Belinde. Ein Liebesstück in fünf Aufzügen. Leipzig 1913 Brief eines Vaters unserer Zeit. In: PAN. 1. Jahrgang, Nr. 11, 1. April 1911, S. 358—363 Bühnenbilder. Berlin 1924 Das Buch vom Rheinland. München 1931 Das Ende der Marienburg. Ein Akt aus der Geschichte. Stuttgart 1918 Das grüne Haus. Ein Schauspiel. Meiningen 1921 Der Bankrott Europas. Erzählungen aus unserer Zeit. 1919 Der Frauentausch. Ein Spiel in fünf Aufzügen. Leipzig 1914 Das Marienbild. in: Neue deutsche Erzähler. Band 1 (Max Brod u.a.) Paul Franke, Berlin o. J. (1930) Der Morgen nach Kunersdorf. Ein vaterländisches Stückchen. Leipzig 1914 Der Mückentanz. Ein Spiel. Stuttgart 1922 Der Übergang. Eine Tragödie. München 1920 Deutsche Sonette. Leipzig 1910 Die Familie Feuerbach. In Bildnissen. Stuttgart 1924 Die Kunst in unserer Zeit. Eine Trauerrede an die deutsche Nation. Leipzig 1911 Die letzten Wittelsbacher. Wien 1929 Die Prä-Raphaeliten. Düsseldorf 1946 Die Windmühle. Hamburg 1929 Du darfst ehebrechen! Eine moralische Geschichte. Allen guten Ehemännern gewidmet. Berlin 1909 Ein halber Held. Tragödie in fünf Aufzügen. Leipzig 1903 Ein rheinisches Dichterleben. Bonn & Berlin 1927 Erscheinungen. Stuttgart 1923 Europa. Ein Hirtenstück aus der griechischen Sagenwelt (zwischen 1940 und 1944). Düsseldorf 1949 Freundesworte. In: Leo Statz: Der Sillbund. Drei Eulen, Düsseldorf 1946, S. 11-20 (Nachruf auf den von den Nazis ermordeten Statz) Gefährliche Liebschaft. Düsseldorf 1947 Glaube, Liebe, Hoffnung. Berlin 1942 Glückliche Frauen. Hellerau 1929 Heinrich Heine. Berlin 1947 Ikarus und Daedalus. Ein Oratorium. Leipzig 1912 Kassandra. Ein Drama. Berlin 1903 Katinka die Fliege. Ein zeitgenössischer Roman. Leipzig 1911 Leidenschaft. Trauerspiel in fünf Aufzügen. Leipzig 1901 Letzte Bilder. Berlin 1915 Liebesgeschichten. Leipzig 1922 Mein Leben für die Bühne. Berlin 1919 Meister der Frühe. Düsseldorf 1947 Mensch und Meteor. Dresden 1925 Mückentanz. Ein Spiel. Stuttgart 1922 Münchhausen. Ein deutsches Schauspiel. Berlin 1900 Nachsommer. Berlin 1942 Neue Bilder. 1912 Schattenbilder und Lichtbilder. Stuttgart 1926 Schattenbilder. 20 Musikerportraits. Düsseldorf und Wien 1965 Schattenbilder. Eine Fibel für Kulturbedürftige in Deutschland. Berlin 1910 Schubert und die Frauen. Drei Eulen Verlag Düsseldorf 1946 So war mein Leben. Düsseldorf 1948 Sonderbare Geschichten. Leipzig 1910 Um den Rhein. Berlin 1927 Wir Zugvögel. Roman. Stuttgart 1923 Zeitwende. Ein Schauspiel in fünf Akten. Leipzig 1914

Примітки

Література

Johann Gottfried Hagens: Herbert Eulenberg. Börngräber, Berlin 1910 (= Der moderne Dichter; 4) Peter Hamecher: Herbert Eulenberg. Ein Orientierungsversuch. Rowohlt, Leipzig 1911 Bernd Kortländer: Rheinischer Internationalismus am Beispiel Herbert Eulenbergs. In: Literarische Fundstücke, hrsg. v. Ariane Neuhaus-Koch u. Gertrude Cepl-Kaufmann. Heidelberg: Winter, Heidelberg 2002 (Reihe: Beiträge zur neueren Literaturgeschichte; 188) S. 256—274, ISBN 3-8253-1303-4 Bernd Kortländer: Weltbürger am Rhein. Leben und Werk Herbert Eulenbergs In: Rheinisches Dichterbuch: Der literarische Rhein Hg. Joseph A. Kruse, 2001., S. 75-98 zur Ausstellung des Heinrich-Heine-Instituts Joseph A. Kruse: Der Schriftsteller Herbert Eulenberg (1876—1949). Ein «Ehrenbürger der Welt» aus Kaiserswerth am Rhein. In: Geschichte im Westen. 18, 2003. S. 116—128 Michael Matzigkeit: Herbert Eulenberg: «Siebenkäs», eine Opposition im Verborgenen. In: Musik, Theater, Literatur und Film zur Zeit des Dritten Reiches. Düsseldorf 1987, S. 89-95 Michael Matzigkeit: Herbert Eulenberg, der Prototyp des «rheinischen» Autors. In: Ders., Literatur im Aufbruch. Schriftsteller und Theater in Düsseldorf 1900—1933. Verlag der Goethe-Buchhandlung, Düsseldorf 1990, S. 57-82; 214—221, ISBN 3-924331-23-5 Frank Thissen: «Edle Arznei für den Alltag». Herbert Eulenbergs Düsseldorfer Morgenfeiern und die Romantikrezeption um 1990. Böhlau, Köln тисячі дев'ятсот дев'яносто два (Reihe: Forum litterarum Bd. 16) ISBN 3-412-06691-5