Зшите судно — тип дерев'яного судна, обшивка корпусу якого скріплюється між собою шляхом зшивання або зв'язування мотузками, зазвичай виготовленими з природних матеріалів рослинного (гужви — рослинні волокна, коріння чи гілки) або тваринного (сухожилля, кишки або шкіряні ремені) походженняA.H.J. Prins, 1986. Handbook of Sewn Boats: The Ethnography and Archaeology of Archaic Plank-Built Craft. Maritime Monographs and Reports No.59. Greenwich, London: The National Maritime Museum.(187 p's). Техніка будівництва зшитих суден використовувалася до винайдення металевих цвяхів у багатьох частинах світу від Арктики до Полінезії і продовжувала використовуватися ще довго після цього часу для будівництва невеликих човнів там, де зберігались давні традиції суднобудівництва або де металеві кріплення були занадто дорогимиMcGrail S. and Kentley, E., 1985. Sewn plank boats: Archaeological and Ethnographic papers based on those presented to a conferences at Greenwich in November 1984. National Maritime Museum, Greenwich.
Назва
Хоча термін «зшите судно» є сьогодні загальноприйнятим, він може ввести в оману, оскільки може асоціюватись виключно з конструкцією човнів зі зшитої тканини або шкіри (наприклад каяків або алеутських байдарок), що є помилковим. Для уникнення таких асоціацій іноді вживався термін «зв'язане судно», але він не набув поширення.
Традиційні австронезійські зшиті човни з Південно-Східної Азії будуються за технологією «», за якої для зшивання дощок у них не просвердлюють наскрізні отвори, як при класичній технології зшитих суден, а роблять з внутрішньої сторони дощок відповідні виступи з «вушками» (провушинами), через які пропускаються мотузки. Ця технологія схожа за принципом на техніку «зшитих суден», але вважається окремим і архаїчнішим її видомHorridge, Adrian (2006). The Austronesian Conquest of the Sea — Upwind . У Bellwood, Peter; Fox, James J.; Tryon, Darrell. The Austronesians: Historical and Comparative Perspectives. ANU E Press. с. 143–160. ISBN 9781920942854.
Історія Зшиті судна є природними спадкоємцями попередніх конструкцій човнів-довбанок (суден, видовбаних з цільної колоди) та очеретяних човнів (суден, зв'язаних з оберемків папірусу чи очерету). Ідея зшитих суден могла народитись з бажання підвищити борти архаїчного човна-довбанки за рахунок додаткового ряду з дерев'яних брусів або дощок, прикріплених вздовж його бортів, або зі спроби замінити у зв'язаних папірусних човнах оберемки папірусу на дерев'яні дошки.
Приклади використання зшитих човнів відомі на усіх континентах і частинах світу, особливо широко зшиті човни використовувались на Близькому Сході, у Південній та Південно-Східній Азії і, можливо, використовувались австронезійськими мореплавцями ще в доісторичний періодHorridge, Adrian (2006). The Austronesian Conquest of the Sea — Upwind. У Bellwood, Peter; Fox, James J.; Tryon, Darrell. The Austronesians: Historical and Comparative Perspectives. ANU E Press. с. 143—160. ISBN 9781920942854.
Африка
Стародавні єгиптяни вміли збирати корпус судна з дерев'яних дощок, зшитих між собою рослинними мотузками ще за 3000 років до нашої ери. За даними найстарішими відомими зшитими дощатими кораблями є група з 14 Абідоських човнів, принаймні один з яких загальною довжиною 23 метри датується раніше, ніж 3000 р. до н. еCheryl Ward. World's Oldest Planked Boats . Archaeology, Volume 54 Number 3, May/June 2001. Абідоські човни були побудовані з дерев'яних дощок, «зшитих» разом тканими мотузками, а шви між дошками обшивки корпусу були законопачені папірусом та травоюSchuster, Angela M.H. «This Old Boat », 11 December 2000. Archaeological Institute of America..
Найвідоміший на сьогодні приклад зшитого єгипетського корабля — це поховальний Човен Хеопса, знайдений поруч з Великою пірамідою Гізи в Єгипті і датований приблизно 2600 р. до н. еNancy Jenkins (1980). Він зшитий з дощок з ліванського кедру і має довжину понад 40 метрів.
На східноафриканському узбережжі традиційні вітрильні торгові судна народності Суахілі, що використовувались для морської торгівлі в Індійському океані, такі як мтепе, будувались за технологією зшитих суден принаймні з початку нашої ери й до самого свого зникнення на початку XX століттяSheriff et al, Pr.Abdul (2006).
Європа
На території Європи зшиті судна відомі з Бронзової доби — за цією технологією були збудовані три Феррібські човни (1930—1750 рр. до н. е.)«Bronze Age boat 'oldest in Europe '». BBC News. Retrieved 18 March 2015. і Дуврський човен (1575—1520 рр. до н. е.), знайдені в Англії, Замбратійський корабель (1200-ті роки до н. е.), знайдений в Істрії, а також кораблі періоду архаїки з Стародавньої ГреціїPatrice Pomey (2019) Ancient Mediterranean Sewn‐Boat Traditions .
Але й після того, як у часи Класичної Греції була впроваджена технологія обшивки корпусу човнів з використанням шипів і пазів, закріплених шкантами або нагелями (дерев'яними цвяхами), зшиті кораблі продовжували використовуватись у Середземномор'ї, що підтверджується знахідкою в 2020 році зшитого римського судна з I ст. н. е. в місті Пореч, на території хорватської Істрії.
Найдавніші відомі скандинавські знахідки зшитого корабля — Йортспринзький човен з Данії (300-ті роки до н. е.) і Галснейський човен з Норвегії (400-ті роки н. е.)The Halsnøy boat — a reconstructed Iron Age boat. На підставі аналізу останніх двох кораблів вчені вважають, що зшиті кораблі передували виникненню «довгих кораблів» вікінгів, що мають типову для зшитих кораблів структуру, хоча всі дотепер знайдені залишки кораблів вікінгів побудовані вже з використанням металевих цвяхівCrumlin-Pederson, O., and others (1997): Viking-Age Ships and Shipbuilding in Hedeby / Haithabu and Schleswig . Roskilde: The Viking Ship Museum..
Традиційні норвезькі нурланські човни, що використовувались для рибальства на островах Лофонтен та Вестеролен до минулого століття, виготовлялись саамами мінімум до 1000-х років як зшиті човни, дошки обшивки яких лапландці зшивали за допомогою оленячих кишок і тільки після того, як технологію будівництва цих човнів перейняли норвежці, останні почали збивати їх корпуси за допомогою металевих цвяхівWesterdahl, Christer (1985).
У Фінляндії, на півночі Росії, у Карелії та Естонії традиція виробництва зшитих човнів у слаборозвинених районах не припинялась і подекуди тривала до початку XX стLitwin, J., 1985. Sewn Craft of the 19th Century in the European part of Russia. In McGrail S and Kentley: 253—268.h. Обшивка човнів у цих районах зазвичай здійснювалась «внапусток». У дошках просвердлювали отвори й зшивали їх між собою рослинними волокнами. Для шовного матеріалу найчастіше використовувалися коріння деяких дерев, зазвичай ялини або сосни, корені яких дуже довгі, гнучкі й досить рівномірні по товщині: 2-х метровий ялиновий корінь може мати товщину від 8 до 4 міліметрів по всій довжині. На Російській Півночі (Архангельська губернія) збудовані за зшивною технологією судна (кочі, шнеки) називалися вичанки: від старовинного слова вица («гужівка, корінь або гнучка гілка для зв'язування»).
Близький Схід і Південна Азія
Найвідомішими зшитими суднами є різні форми близькосхідних та південноазійських дау, що походять з Червоного моря, Перської затоки та Індійського океануRalph K. Pedersen.. Усі традиційні арабські, перські та індійські судна типу дау до прибуття в Індійський океан європейців у XVI столітті виготовлялись без застосування металевих цвяхів по технології зшитих кораблів. Зображення зшитих човнів можна знайти на скульптурах буддистського комплексу в Санчі часів індійського імператора Ашоки (III—II ст. до нашої ери). В елліністичному Періплі Еритрейського моря (I ст. н. е.) наводиться опис невеликих зшитих суден, що використовувались на південному узбережжі Аравійського півострова та на о. ЗанзібарCatsambis, Alexis; Ford, Ben; Hamilton, Donny L. (2011). стор.507 . Прокопій Кесарійський, візантійський пізньоантичний історик в VI ст. писав, що корпуси всіх суден в Індії були з'єднані між собою не цвяхами, а мотузками. До найбільш ранніх відомих з даних підводної археології прикладів таких суден відноситься Белітунзький корабель — арабське або індійське торгове «зшите» судно, що затонуло на шляху від африканського узбережжя до Китаю приблизно у 830 році біля острова Белітунг у сучасній Індонезії.
У X столітті арабський торговець Абу-Заід аль Гасан з міста Сіраф на узбережжі Перської затоки, свідок різні арабських торговців у китайському Гуанчжоу, описав, як торговці з Оману, що мандрували до Мальдівських і Лаккадівських островів, заготовлювали деревину й будували з неї судна, зв'язані за допомогою кори кокосових пальм. В XII столітті арабський мандрівник, поет і географ з Аль-Андалусу більш детально описав човни, з африканського міста на узбережжі Червоного моря, які без зшивались канатами, виготовленими з кокосового койру. Марко Поло, який двічі відвідував Ормузі в Перській затоці наприкінці XIII ст., хоча й залишився невисокої думки про місцеві кораблі, зшиті за допомогою мотузок, зроблених з лушпиння кокосових горіхів без використання цвяхів, одночасно він визнав, що через більшу гнучкість конструкції вони краще витримували зіткнення з мілинами і рифами, ніж човни с жорсткими корпусами, збитими цвяхамиSheriff et al, Pr.Abdul (2006) The Mtepe 'Sungwaya' Sails Again . Стор. 35
З іконографічної точки зору, одне з перших зображень зшитих дау в Індійському океані походить із рукопису Макамат (Maqāmāt) арабського письменника Аль-Харірі з XII ст. н. е., на якому зображено зшитий корабель з гострими та похилими кормою та носом, який загалом нагадує сучасні вітрильні судна з Індійського океануHourani, George F. (1995). стор.99, мал.7..
Перші португальські мореплавці, що відвідували Індійський океан — Васко да Гама в 1498 р., Кабрал у 1502 р., Алмейда в 1505 р., Дуарте Барбоза в 1517 р. і Резенда в 1634 році, а також англієць Джеймс Ланкастер у 1591 році у своїх звітах зазначали, що зустрічали тут дау, зшиті без застосування цвяхів, найбільші з яких дорівнювали розмірами 50 тонним португальським каравеламPrins, A. H. J. (1982) The Mtepe Of Lamu, Mombasa And The Zanzibar Sea , стор.88. Тільки з появою в Індійському океані європейських суден при будівництві дау також почали поступово застосовувати металеві цвяхи, але аж до XX століття велика кількість дау, особливо невеликих розмірів продовжувала будуватись по традиційній технології як зшиті судна.
Південно-Східна Азія і Океанія При будівництві австронезійських проа з Індо-Тихоокеанського регіону використовувалась як технологія «зшитих суден», так і схожа на неї технологія «». Незважаючи на свою зовнішню схожість, ці дві технології мають принципові відмінності між собою, що свідчить про те, що скорше за все вони розвивалися незалежно. Техніка австронезійського шиття човнів по технології «зв'язаних вушок» одностороння і її можна побачити лише на внутрішніх поверхнях корпусу, тоді як південноазійська та близькосхідна техніка «зшитих суден» є наскрізною і помітна як на зовнішній, так і на внутрішній частині корпусу.
Америка На території обох Америк використання зшитих човнів дотепер відомо лише на тихоокеанському узбережжі кожного з цих континентів, що наштовхувало на припущення про можливий вплив на їх розробку полінезійців, хоча інші дослідники вважають їх незалежним місцевим винаходом.
У Північній Америці індіанці з народностей чумаші та / на території сучасної Каліфорнії в районі Санта-Барбари та Лос-Анджелеса будували морські зшиті судна — «томоли», на яких перетинали океан до Канальних островів з 500—900 років і до початку XX ст. Для презентаційних цілей чумаши продовжують будувати і плавати на цих човнах дотепер.
У Південній Америці індіанці народності чоно з островів архіпелагу Чилое на півдні Чилі користувались зшитими з дощок човнами «далка», як мінімум від часів початку іспанської колонізації в XVI ст. і майже до кінця XIX ст.
XX століття