Ма́слівка (давні назви — Маслів Став, Маслів Брід) — село в Україні, у Миронівській міській громаді Обухівського району Київської області. До 2020 року — адміністративний центр Маслівської сільської ради, а нині Маслівка — центр Маслівського старостинського округу. Населення становить 1494 особи.
Назва Колись село мало назву Маслів Брід. За переказами, назва походить від прізвиська козака Масло, який був одним з перших поселенців на території нинішньої Маслівки. Від Дикого Поля, перетинаючи річку Росаву, рівниною до цих місць пролягав караванний шлях. Саму річку переходили вбрід, тому й називали це місце Масловим Бродом. Згодом, імовірно, що нащадки козака Масла насипали через річку греблю та зробили великий став. Навколо почали селитися люди, утворивши хутір під назвою Маслів Став, який згодом розрісся в село Маслівка.
Географія Село Маслівка розташоване на лівому березі річки Росави, яка впадає в притоку Дніпра — Рось, за 109 км від обласного центру, 66 км від районного центру та 18 км від адміністративного центру міської громади. За 18 км знаходиться найближча залізнична станція Миронівка. На правому березі річки вздовж села на протязі 6 км зростає вільха, а за нею сосновий ліс з окремими масивами дуба. Біля середини села розкинувся став, порослий очеретом та осокою. З північного боку розкинулося центральне господарство ВСП «Маслівський аграрний фаховий коледж імені П. Х. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету». Через село проходить автошлях Київ—Канів.
Урочища Хмільник — назва галявини у Маслівському лісі, де перебував головний табір війська Богдана Хмельницького під час народно-визвольної війни 1648—1654 років. Церковщина — місце, де у стародавньому Лоєві, за річкою Росавою розташовувалася давня церква, де нині розташований частково збережений старовинний цвинтар. Щербаха.
Вулиці У Маслівці налічується 14 вулиць.
Борисенка Петра Гагаріна Юрія Захарченка Григорія Комарова Володимира Кооперативна Лобаса Молодіжна Незалежності Польова (Чапаєва) Садова (Щорса) Тітова Хмельницького Богдана (Комсомольська) Шевченка Тараса Шкільна
Населення У 1790 році у Маслівці мешкала 901 особа, на початку 1860-х років — 1400 осіб. , у 1900 році — 1959 осіб, на початку 1970-х років — 2552 особи. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 1910 осіб, у 2010 році — 1615 осіб, у 2023 році — 1494 особи.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. МаслівкаМоваКількість осібВідсоток українська 1869 97,85 російська 36 1,89 білоруська 2 0,1 інші 3 0,16+
Герб Опис: «На синьому золоті литаври, внизу палиці до них».
Литаври символізують козацькі ради, що згідно звичаю, скликалися з їх допомогою. Маслівський ліс служив цій меті неодноразово, надаючи селу загальноукраїнського значення («…Улюблене місце зборів було над річкою Росавою, особливо над Масловим Ставом…»).
Барабани у геральдиці означають готовність виступити в похід, проте палиці мирно складені внизу.
Синій колір — нагадує про місце розташування села понад річкою. Відлуння старих назв Маслів Став, Маслів Брід.
Золото — спадок минулих століть.
Кольори також пов'язують з покровителем села Святим Миколаєм.
Історія Від першої згадки й до жовтневого перевороту 1917 року У «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и огородах, в пределах губернии находящихся» відомий краєзнавець Лаврентій Похилевич пише, що за переказами, на місці села існувало стародавнє укріплене місто Лоєв, яке простягалося на вісім верст вздовж Росави, від урочища Хмільник до Козина. В урочищі Хмільник було дві церкви та грецький монастир. Місто Лоєв було спалене татарами.
Перша писемна згадка про Маслів Став датована 1607 роком. У 1625 році поблизу Маслового Ставу збиралися козаки, готуючись до битви з польсько-шляхетськими військами коронного гетьмана Станіслава Конецпольського. Також тут відбулися козацькі ради 23 серпня 1630 року та 8 серпня 1632 року, що передували походам проти турків та татар. У 1635 році повсталі козаки скинули гетьмана та керівника реєстрових козаків Василя Томиленка, а козацька старшина обрала старшим (тобто гетьманом) Війська Запорозького реєстрового Саву Кононовича. Наприкінці 1638 року в урочищі Маслів Став була ухвалена «Ординація Війська Запорізького реєстрового», за яким скасувалася автономія Війська Запорозького й поставила Козаччину в безпосередню залежність від військової влади Речі Посполитої в Україні. Тоді Богдан Хмельницький утратив військове писарство (цей уряд скасували) і став одним з сотників Чигиринського полку.
У 1640 році генеральним писарем Війська Запорозького Іваном Виговським був складений козацький реєстр, за яким у складі Канівського полку значиться Маслівська сотня. Пізніше належало Речі Посполитій і входило до складу Канівського повіту Київського воєводства Корони Польської. Як слобода «Маслів Став» (Maslaustaw) зазначена на «Загальній карті України» Гійома ле Вассера де Боплана (1648).
Під час національно-визвольної війни 1648—1657 років у Масловому Ставі перед бойовими походами збиралися селянсько-козацькі війська. Звідси Богдан Хмельницький писав листа до путивльського воєводи Никифора Плещеєва, закликаючи його до спільної боротьби проти польської шляхти. Так, у липні 1648 року поблизу села розташовувався табір селянсько-козацького війська, очолюваного Богданом Хмельницьким, а також перебувала ставка гетьмана з похідною канцелярією. Також у липні цього ж року прибули селянські загони Максима Кривоноса, які першими рушили проти військ Яреми Вишневецького. З Маслового Ставу на початку осені 1648 року на битву з польською шляхтою під Пилявцями вирушали селянські полки.
Від 1660 років село відоме вже під сучасною назвою — Маслівка. Про Маслівку згадується, що у 1662 році поблизу села певний час стояла табором орда кримських татар, маючи намір переправитися на лівий берег Дніпра для наступу на війська наказного гетьмана Війська Запорозького на Лівобережжі Якима Сомка. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Маслів Став лишився у складі Речі Посполитої.
Від 1719 року село перебувало у власності козацьких старшин Лизогубів. У 1796—1837 роках село Маслівка належало до Богуславського повіту Київської губернії. Після перенесення повітового центру з Богуслава до Канева у 1837 році та перейменування повіту на Канівський у 1846 році Маслівка вже належить до Канівського повіту Київської губернії. Від 1738 року Маслів Став у складі Канівського староства та у власності польського магната Миколи Потоцького. Пізніше село неодноразово було об'єктом купівлі-продажу польських магнатів , зокрема, від Потоцького село перейшло у власність графу Олізару. У XIX столітті Маслівка разом з селом Ємчиха належали до родового маєтку братів Олександра, Карла та Вячеслава Пшездецьких. У 1854 році Пшездецькі продали ці маєтності речицькому повітовому ватажку дворянства Мечиславу Владиславовичу Прозору. В селі збудували поташний та цегельний заводи, виробляли селітру. У поміщицькому господарстві розводили тонкорунних овець для ринкового збуту.
За інвентарним переписом Маслівки від 1 березня 1848 року у селі налічувалося 233 різнотипових господарства, за селянами було закріплено 1827 моргів орного поля та 79 моргів сіножатей. Працездатне населення налічувало 305 чоловіків та 330 жінок мало відробляти важку панщину. Поміщик та його економи завищували розмір панщини, доводячи її до семиденної; з найменшого приводу селяни зазнавали значних тортур. Економ маслівського поміщика Старчевський «виявляв схильність до покарання селян, часто без розбору він сік їх ранком у недільні дні в години служби Божої у церкві». Навесні 1848 року за відмову відробляти понаднормову панщину він до півсмерті побив місцевого селянина Петра Мартиненка, що викликало масові заворушення селян. Викликані з міста жандарми жорстоко придушили цей виступ селян (7 постраждалих), а ініціатора виступу Юхима Мороза ув'язнили. Через те, селяни доведені до відчаю тікали з села. Так, у 1843—1848 роках з Маслівки втекло 11 селян. У квітні 1855 року, під час Київської козаччини, селяни виступили проти панщини, вчинивши запеклий збройний опір каральному загонові, що був відряджений у село на придушення виступу селян.
У 1860 році в селі відкрито першу церковно-парафіяльну школу, де навчалося лише 50 дітей. Викладання та читання літератури українською мовою суворо заборонялося.
Селянська реформа 1861 року або скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися багато осіб. Водночас за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий «садибний притулок» та тимчасові обробіткові ділянки, розміри яких визначалися спеціальними «уставними грамотами». Громада залишалася, як і раніше, недоторканою. Але ці зміни не полегшили становища селян Маслівки, а навпаки позбавили селян безкоштовно користуватися угіддями, ставком. За найменший прояв непокори селян, як і раніше, жорстоко карали. Так, у квітні 1861 року за наказом управителя панського маєтку було закатовано Євмена Клименка. І через 19 років, невдоволені грабіжницькою царською реформою селяни у ніч з 14 на 15 серпня 1880 року знищили хлів з сільськогосподарським ренаментом та значні запаси сіна, соломи, ячменю та пшениці на території економії «Луки». Крім майна поміщика, згоріли будинок та крамниця місцевого купця Дивинського.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Козинської волості Канівського повіту Київської губернії мешкало 1782 особи, налічувалося 311 дворових господарств, діяла православна церква Святого Миколая, двокласна міністерська школа, 3 постоялих будинки, водяний млин, десять вітряків та 9 кузень.
На початку XX століття село стало власністю барона Генріха фон Трітшеля, німця за походженням. Йому належали економії: «Костянтинівська» (878 десятин землі) та «Лука» (911 десятин землі), до яких примикали ліс та родючі луки. Тим часом на 410 селянських господарств Маслівки припадало лише 1559 десятин землі і якщо брати до уваги Канівський повіт в цілому, то близько половини селянських господарств повіту не мали землеробських знарядь та тяглової (робочої) худоби. Улітку 1902 року селяни відмовилися працювати в панських економіях та вимагали підвищення оплати праці. 1904 року відкрилася двокласна міністерська школа. 1905 року маслівський поміщик скаржився канівському справнику, що 100 селян самовільно скосили 40 десятин луків, завдавши йому збитків на 1200 рублів. Протягом 1906 року за участь у революційних виступах було заарештовано 20 селян Маслівки та навколишніх сіл. Селянські виступи у Маслівці та навколишніх селах тривали два роки, від 1905 по 1907 роки.
Після столипінської реформи спричинила більший соціальний поділ селянства: збільшення найдрібніших та великих селянських господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим, а самі виїжджали до міст. Так, у Маслівці станом на 1912 рік було 339 селянських господарств (1299 десятин землі), з них 14 — безземельних, 175 — малоземельних (до 3 десятин землі).