Пустові́ти — село в Україні, у Миронівській міській громаді Обухівського району Київської області. До 2020 року — адміністративний центр Пустовітської сільської ради, а нині Пустовіти — центр Пустовітівського старостинського округу. Населення становить 924 особи (2023 рік).
Назва Пустовіти в польській державі були відомі як Пустовойти (). В метричних книгах 1797 року назву ще писали Пустовой та «селенія Пустовоитѣ». А вже через декілька років майже скрізь лише Пустовоитѣ та Пустовойты.
Ось як писав про назву відомий краєзнавець Лаврентій Похилевич у своїй книзі «Сказання про населені пункти Київської губернії»: «Пустово́йты, село по обидва боки Расавки… Отримало свою назву від вихідців з різних місць, в яких вони обіймали різні громадські посади, але змушені були віддалятися, внаслідок системи, що дотримувалася при польському уряді, — звертати малоросіян у кріпацтво і знищувати міські привілеї. Багато вихідців були на колишніх місцях війтами чи суддями; а тут їх називали порожніми або заштатними війтами, а місце ними заселене — Пустовійтами…».
Набагато пізніше (у 1930-х роках) офіційні установи в селі почали користуватися назвою Пустовіти. Проте для деякої документації ще до кінця 1950-х років використовувалася печатка виконавчого комітету Пустовійтівської сільської ради.
У 1990-х роках назва Пустовійти знову з'явилася на в'їзді до села та в буклеті «Село наше Пустовійти», але вже у 2010-х роках там знову Пустовіти.
Село Пустовіти є також у Кременчуцькому районі Полтавської області.
Географія Село розкинулося по обидва боки річки Росавки.
В селі є два ставки, один невеликий, в центрі села, а інший, набагато більший, у західній частині села.
Перший ставок з'явився ще за панських часів, коли пан вирішив збудувати греблю. Через що ще й досі дехто називає ставок Панським. Вода в річці піднялася і затопила південну частину теперішнього ставка. Частину села безпосередньо за греблею стали називати Загребеллям. Вже у 1960-х роках греблю підвищили та додали до неї шлюз. Вода ще піднялася і з того часу ставок виглядає так як зараз. Біля першого ставка є невеликий глиняний кар'єр. Він використовувався для вироблення саморобної цегли до середини 1970-х років.
Другий ставок пов'язаний з відомими сільськими пам'ятками — водяним млином, греблею та гідроелектростанцією.
В селі було два камінних кар'єри. Один, давній, розміщувався в центрі села південніше Зарічної вулиці прямо через річку. Достеменний час його занепаду невідомий, щонайменше у XIX столітті.
Другий кар'єр, набагато новіший, відкрили у 1954 році. Він став частиною будівельної організації «Міжколгоспбуд», куди входили Пустовіти на пайових правах. Кар'єр працював до початку 1980-х років, але його затопило і він перетворився у невелике озеро. Останнім завідуючим кар'єру був Заболотний Андрій Иович. На схід від Шевченківського узвозу, південніше річки Росавки, видно дорогу, яка веде до кар'єру. { "type": "FeatureCollection", "features": [ { "type": "Feature", "properties": { "marker-color": "228b22", "marker-size": "small", "marker-symbol": "-number", "title": "Ставок"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [30.8753, 49.6763]} }, { "type": "Feature", "properties": { "marker-color": "228b22", "marker-size": "small", "marker-symbol": "-number", "title": "Гес"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [30.8556, 49.6694]} },
"type": "Feature", "properties": { "marker-color": "228b22", "marker-size": "small", "marker-symbol": "-number", "title": "Глиняний кар'єр"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [30.87554, 49.67751]} },
"type": "Feature", "properties": { "marker-color": "228b22", "marker-size": "small", "marker-symbol": "-number", "title": "Дуже старий кар'єр"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [30.87911, 49.67494]} },
"type": "Feature", "properties": { "marker-color": "228b22", "marker-size": "small", "marker-symbol": "-number", "title": "Затоплений кар'єр"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [30.89337, 49.6795]} },
{ "type": "Feature", "properties": { "marker-color": "228b22", "marker-size": "small", "marker-symbol": "-number", "title": "Кидонівський яр"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [30.864,49.678]} },
{ "type": "Feature", "properties": { "marker-color": "228b22", "marker-size": "small", "marker-symbol": "-number", "title": "Вовчий яр"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [30.8440,49.675]} },
{ "type": "Feature", "properties": { "marker-color": "228b22", "marker-size": "small", "marker-symbol": "-number", "title": "Хвастиний яр"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [30.9036,49.6738]} },
{ "type": "Feature", "properties": { "marker-color": "228b22", "marker-size": "small", "marker-symbol": "-number", "title": "Дамба"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [30.90810,49.68302]} },
{ "type": "Feature", "properties": { "marker-color": "228b22", "marker-size": "small", "marker-symbol": "-number", "title": "Криниця"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [30.88283,49.67579]} }
] }
Топоніми Добре відомі такі топоніми, як Визвіз або узвіз, Власенковий млин, поле Гембарі, Гребля, Кидонівський яр, поле Московське, Оренда, Покрасівка, Стінка, Ставок чи панський Ставок, гора Царська.
Докладніше про ГЕС, греблю Колісника та Колісниковий млин — у розділі Водяний млин.Комунар, Молотов та Травень — назви колгоспів створених під час колективізації. Назви досі використовуються як певні частини села. Докладніше — у розділі Колективізація.
Вовчий яр. Досі відома історія, що коли сільські поля були нерозорані, то вовки з полів крали ягнят. Вважалося, що вовки жили в найдальшому на той час яру — Вовчому. Вуличка — зараз провулок Всеволода Меляницького. Тут частково збереглася сільська забудова XIX століття, а декілька старих будинків було продано аж на початку XXI століття. Дамба — кам'яний міст збудований на перетині річки Росавки з Кагарлицькою залізницею. Назву пов'язують із будівництвом гідроелектростанцій по всій країні у 1930-х роках.
Димківський яр назва якого походить від того, що колись на цій землі був бій з татарами і багато українців врятувалося завдяки диму, який заполонив весь яр. Розташований на околиці сіл Пустовіти та Карапиші. Коворот — звивиста дорога на в'їзді до села з Миронівки. У Ковороті зростало старезне дерево, яке за віком було ровесником села. Стовбур був таким товстим, що охопити його вдвох вдавалося не всім. У Ковороті досі є будинок, який купили у 1928 році за 300 рублів. Косий Шлях — пряма дорога яка вела безпосередньо від Коворота до Миронівки та проходила через один із Скіфських курганів на території села. Дорога йшла навпростець до тунелю під Кагарлицькою залізницею. Через тунель вона виводила до цукрового заводу і вже звідти до центру Миронівки. Зверху тунелю, через залізницю, можна було швидко дійти до залізничної станції Миронівка. Залишки дороги були переорані у 1990-х роках, але її ще й досі можна розгледіти на супутникових знімках. Криниця існувала споконвіку. Часом місцеві люди збиралися, чистили її та чистили місце навколо, нерідко після цього її святили, іноді навіть залишали іконки. Пізніше людей в селі стало менше і залишився лише Крик Михайло Михайлович, який до самої смерті доглядав за криницею самотужки. У 2020-х хтось із Загребелля накрив її, щоб вода не бруднилася, та відремонтував кладку поруч з нею.
Кринички — невелике місце біля Фастівської лінії Козятинської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці. Там була криниця і невелика хата, яку місцеві називали будкою, де мешкали залізничники, які сторожували переїзд через залізницю. Останнім переїзний сторожем був Комаров Михайло Якович, що мешкав там з сім'єю. З іншого боку залізниці було невелике болото. Крутий яр має довжину 300—500 метрів та починається неподалік електростанції, у тому місці річка Росавка дуже звивиста. Магдаленин яр назва якого походить від імені жінки Магдалена або по народному Мотря, яка колись мешкала на цій землі. Розташований на околиці села у напрямку села Росави. Маєток — перший цегляний будинок у селі.
Мотрин яр, назва походить від імені баби Мотрі, яка мешкала колись на цій землі, випасала худобу і сварилася щоб більше ніхто не випасав поряд. Розташований на околиці села у напрямку села Росави. Хвастиний яр. Колись на кутку Колоша (нинішня вулиця Тараса Шевченка) проживали три брати, які дуже полюбляли хвалитися і на них казали Хвастюки. Вони часто боролися у цьому яру, який почали називати Хвастиний яр.
Вулиці та кутки Частини села — кутки — мали певні назви, які виникли давно, а багато з них і досі використовуються.
Відомі такі кутки: Восьмий район, Дев'ятий район, Бляшана, Терешківка, Гуківка, Демидівка, Кирилівка, Колоша, Лука, Натягалівка, Новосілка, Прищівка, П'ятихатки, Сокурівка, Цизорівка.
Дев'ятий куток. Єдина згадка про Дев'ятий куток — це неформальна назва цвинтаря. «Іди на дев'ятий куток» досі відомий вислів. Новосілка — декілька будинків неподалік від другої тракторної бригади. Там народився 40-ий та останній голова колгоспу імені Івана Франка Ігнатенко Василь Євгенович.
Назви вже існуючих вулиць та номери будинків з'явилися у Пустовітах лише наприкінці 1960-х років. Нові вулиці продовжували з'являтися і пізніше, а у 2015 році відбулося значне перейменування вулиць.
Вулиця Вишнева (колишня вулиця Жовтнева) — куток Гуківка. Вулиця Юрія Гагаріна. Вулиця Василя Галіченка. Вулиця Зарічна (колишня вулиця Максима Горького) — куток Загребелля, частина села недалеко від греблі за річкою. Вулиця Київська — куток Демидівка. Вулиця Кооперативна. Спочатку вулиця закінчувалася недалеко від греблі з іншого боку річки. Далі було дуже велике урвище, близько 25 метрів глибиною, обходити яке було дуже незручно. Наприкінці 1960-х років туди впало дві корови і тодішній голова колгоспу Білека Петро Іванович вирішив його засипати. Лише тоді з'явилася пряма дорога з центру села на поле за річкою. Вулиця Молодіжна. Вулиця Набережна — куток Лука. Вулиця Незалежності — куток Бляшана. На Бляшаній з'явилися перші будинки з металевим (бляшаним) дахом. Сонячні відблиски від даху можна було бачити в різних частинах села. Вулиця Нова. Вулиця Першотравнева — куток Цизорівка. Вулиця Польова — куток Сокурівка. Тут колись мешкав заможний селянин Савіцький, який займався переробкою зерна на крупи. Садиба з трьох будинків, сад з алеями, екзотичними деревами та птахами. Репресований наприкінці 1920-х років. Вулиця Садова. Поміж цвинтаром та вулицею Садовою рініше був садок від околиці села аж до колишньої тракторної бригади. Вулиця Терешківка (колишня вулиця Комсомольська). Куток Терешківка починався від вулиці Терешківський узвіз та прямував у кінець села. Вулиця Терешківський узвіз (колишня вулиця Комсомольський спуск). Куток Кирилівка в кінці Терешківського узвозу направо. Вулиця Івана Франка (колишня вулиця Леніна) — куток Прищівка. Куток починався від Коворота й прямував до перетину з вулицею Кооперативною. Для більшості населення це був просто Центр. Вулиця Богдана Хмельницького (колишня вулиця Радянська). Куток Натягалівка — від Мирного провулка до провулка Кузьми Дриги, далі — куток Восьмий район. Вулиця Тараса Шевченка — куток Колоша. Вулиця Шевченківський узвіз. Невеличкий шматок вулиці (від вулиці Шевченка до дороги на Миронівку) збудували на межі 20-го та 21-го століть. До того доводилось ходити по вулиці Першотравневій до Коворота і вже потім на дорогу. Вулиця Шкільна вела від західної частини села до першої сільської школи на березі річки. Куток Драмбур або ж Драний куток пов'язують з трагедією голодомору. Провулок Кузьми Дриги (колишній Колгоспний провулок). Провулок Свободи (колишній Жовтневий провулок).