Термінологія: seu — або costae, vertebrae — ребра, хребці ossa — кістки phalanges — фаланги Це список кісток дорослої людини, що разом формують скелет. Сесамоподібні кістки, наприклад фабелла чи , тут не наведені, адже їхня присутність та кількість дуже різняться від індивіда до індивіда. Виняток зроблений лише для трьох сталих кісток такого типу: для під'язикової кістки, чий розвиток подібний на розвиток кісток лицевого черепа, горохоподібних кісток зап'ястя та наколінків, найбільших сесамоподібних кісток в тілі людини.

Скелет дорослої людини складається з 206 кісток: 80 кісток утворюють осьовий скелет, 126 — скелет кінцівок. У деяких джерелах така кількість може бути відмінною, адже, наприклад, хребці крижової та куприкової частин хребта злилися в одне ціле, формуючи крижову кістку та куприк: деякі автори рахують кожен хребець окремо, попри злиття, інші діють навпаки (цей список побудований відповідно до другого принципу). Кількість куприкових хребців до того ж варіює від 1 до 5 у різних осіб.

Кількість кісток залежить і від віку. Під «дорослою людиною» слід вважати таку, у якої завершився розвиток скелету: перехідна хрящова тканина перетворилася на кісткову та зрослися усі шви. Усі ці процеси завершуюся десь до 45 років, а до того часу кількість кісток може суттєво відрізнятися. Як приклад, у новонародженої дитини лобова кістка складається з двох частин, розділених швом, а потилична кістка розділена хрящами на чотири частини. У процесі розвитку шви зникають, а хрящі заміщує кісткова тканина, таким чином замість декількох кісткових утворів формується єдина лобова кістка та єдина потилична кістка. Подібні процеси, як вже було сказано, тривають по всьому тілу. Ті ж крижові хребці приблизно до 15 років відокремлені між собою і лише після цього віку починають зростатися, куприкові хребці розпочинають злиття приблизно на рубежі тридцятиліття.

Список кісток дорослої людини

Осьовий скелет

Череп

Череп людини () складається з 28 кісток, які у більшості випадків міцно поєднані між собою за допомогою швів та формують порожнини, де розташовані важливі органи: 8 кісток складають мозковий череп, кістяну «коробку», у якій уміщений головний мозок, орган слуху та орган рівноваги, 14 кісток формують лицевий череп, який створює опору для початкових відділів дихальної та травної систем, органів нюху та смаку, ще 6 слухових кісточок розташовані в середньому вусі (по суті порожнина скроневої кістки, яка є складовою мозкового черепа). Орбіта, порожнина, у якій розміщені очні цибулини, формується кістками обидвох відділів черепа. Разом з кістками лицевого нерва зазвичай розглядають і під'язикову кістку, яка розташована на шиї (таким чином кісток черепа стає 29).

Мозковий відділ () умовно можна розділити на склепіння () — верхню частину, що оточує мозок згори та з боків, та основу (), яка захищає його знизу. Він складається з наступних кісток:

1. Лобова кістка () — непарна, містить лобову пазуху (одна з навколоносових пазух), покриває однойменну частку мозку, формує склепіння, передню мозкову яму, орбіту та верхню стінку кісткової носової порожнини.

2. Решітчаста кістка () — непарна, містить решітчастий лабіринт (одна з навколоносових пазух), формує передню мозкову ямку, носову перегородку, бічну та верхню стінки носової порожнини, а також очницю.

3. Клиноподібна кістка () — непарна, містить клиноподібну пазуху (одна з навколоносових пазух), значною мірою формує основу черепа, але її великі крила формують і бічні сторони склепіння. Також частково формує усі три мозкові ямки та орбіту.

4—5. Скронева кістка () — парна, покриває однойменну частку мозку, у ній уміщені периферичні органи слуху та рівноваги, вона формує бічну мозкову ямку, разом з нижньою щелепою формує скронево-нижньощелепний суглоб.

6—7. Тім'яна кістка () — парна, покриває однойменну частку мозку, формує бік та верх склепіння, частково і середню мозкову ямку.

8. Потилична кістка () — непарна, обмежує ззаду задню мозкову ямку, покриває однойменну частку мозку, формує як склепіння, так і основу черепа. В останній її частині розташований великий отвір, через який спинний мозок сполучається з головним.

Кістки лицевого відділу () черепа, як і кістки мозкової частини, сполучені між собою нерухомими з'єднаннями — швами. Єдиний виняток — це нижньощелепна кістка. Його отвори та порожнини містять важливі органи: ротова порожнина є початком травної системи, а також уміщує початкову частину смакового аналізатора, нюхова порожнина є початком для травної системи та нюхового аналізатора, очна ямка (формується і мозковим відділом) — для зорового аналізатора. До кісток лицевого черепа належать:

9—10. Верхня щелепа () — парний анатомічний утвір, кожна кістка містить альвеолярні комірки для 8 зубів та верхньощелепну (гайморову) пазуху (одна з навколоносових пазух), формує нижню стінку очної ямки, грушоподібний отвір носової порожнини, її нижню і бічні стінки, тверде піднебіння, а отже і ротову порожнину, носо-сльозовий канал.

11—12. Піднебінна кістка () — парна, формує тверде піднебіння, стінки носової порожнини, а також нижню стінку орбіти.

13. Леміш () — непарна, разом з решітчастою кісткою утворює кісткову носову перегородку.

14—15. Вилична кістка () — парна, утворює бічну стінку очної ямки.

16—17. Носова кістка () — парна, формує кісткову частину спинки носа та обмежує грушоподібний отвір.

18—19. Сльозова кістка () — парна, входить до складу бічної стінки носової порожнини, присередньої стінки очниці, носо-сльозовий канал.

20—21. Нижня носова раковина () — парна, відділяє нижній та середній носові ходи.

22. Нижня щелепа () — непарна, рухома, містить 16 альвеолярних комірок. Її рухомість забезпечується скронево-нижньощелепним суглобом.

23. Під'язикова кістка () — непарна, розташована на шиї, у підручниках з анатомії розглядається разом з кістками лицевого черепа, з деякими з них має подібне походження (похідні зябрових дуг). Унікальне анатомічне утворення: з одного боку її часто класифікують як сесамоподібну кістку, адже вона не контактує з іншою жодною кісткою і вільно розташована посеред м'язів, які до неї кріпляться. З іншого боку, на відміну від решти таких утворів, вона не є похідним сухожилків чи зв'язок, а формується подібно до інших кісток із хрящової тканини.

Кісточки середнього вуха (слухові кісточки) є найменшими серед усіх кісток скелета. Це парні анатомічні утвори, до яких відносять:

24—25. Молоточок ();

26—27. Коваделко ();

28—29. Стремінце ().

Молоточок поєднаний з барабанною перетинкою. ЇЇ коливання веде до руху молоточка, той передає імпульс на коваделко, а воно — на стремінце. З останнього коливання переносяться на внутрішнє вухо, де уміщений периферичний орган слуху — кортіїв орган.

Хребет

Хребтовий стовп () утворений 33—34 хребцями, які накладаються один на одного (між ними розташований міжхребцевий диск). Він має S-подібну форму завдяки чотирьом вигинам: шийному та поперековому лордозам (вигин допереду) та грудному і крижовому кіфозу (вигин дозаду) та відіграє роль каркаса, який поєднує усі частини тіла.

Хребці мають типову будову, яка тільки дещо різниться у кожному відділі: вони складаються з тіла та дуги, які оточують отвір хребця. Від дуги беруть свій початок одразу декілька відростків: непарний остистий, який можна пропальпувати на спині по серединній лінії, парні поперечні, верхні суглобові та нижні суглобові. При накладанні хребців один на одного їх отвори формують хребтовий канал, у якому розташований спинний мозок. Хребет захищає цю важливу структуру ЦНС. Біля суглобових відростків розташовані вирізки: вирізка біля нижнього суглобового відростка розташованого вище хребця та вирізка біля верхнього суглобового відростка розташованого нижче хребця формують міжхребцеві отвори, через які проходять спинномозкові нерви.

Хребці діляться на:

30—36. 7 шийних хребців (), у тому числі атлант () та осьовий хребець, або епістрофей () — ці хребці часто позначають скороченням Cx, де C походить від «cervicales» («шийний»), а x — номер хребця (від 1 до 7).

37—48. 12 грудних хребців () — Thx, де Th походить від «thoracalis», а x — номер хребця від 1 до 12.

49—53. 5 поперекових хребців () — Lx, де L — «lumbalis», а x — номер хребця від 1 до 5.

54. Крижової кістки (), котра сформована з 5 хребців, що зрослися між собою — хребці позначають скороченням Sx, де S означає «sacralis», x — номер хребця від 1 до 5.

55. Куприка (), який у різних осіб складається з 3—5 хребців, які аналогічно крижовим, зрослися між собою — позначають як Cox (перші дві букви у слові «coccygis»), x — номер хребця, який може бути від 1 аж до 5.

Атлант (C1) названий на честь героя з грецьких міфів, який тримав на своїх плечах небо (у випадку хребця він буцімто тримає на собі череп), він не має тіла, має кільцеподібну форму. Осьовий хребець (C2) має зуб — кістковий наріст, який прямує вгору, входить в отвір атланта і довкола якого перший хребець обертається. По суті зуб — це тіло атланта, яке зрослося з осьовим хребцем. Остистий відросток сьомого шийного хребця яскраво виражений, його легко можна намацати і він служить кордоном між шиєю та спиною. Грудні хребці мають ямки на бічній поверхні для з'єднання з ребрами. Поперекові хребці мають найбільші розміри, адже піддаються найбільшим навантаженням. Куприк є гомологом хвоста тварин.

Грудна клітка

Грудна клітка () — це «кістяна» коробка, у якій містяться важливі органи (легені, бронхи, серце, стравохід, аорта, порожнисті вени тощо), утворена з грудини та ребер.

55—79. Нараховують 12 пар ребер (), кожне ребро можуть позначати римськими числами (від I до XII).

Будова ребер доволі подібна, хоча певні особливості наявні. Кожне ребро має власне кісткову частину () та хрящову (), якою воно кріпиться до грудини. У залежності від кріплення розрізняють:

Справжні ребра (), який є 14 (пари I—VII) і які своїми хрящами напряму кріпляться до грудини; Несправжні ребра () — таких ребер є 10 (пари VIII—XII), перші три пари з яких своїми хрящами кріпляться до хрящів вище розташованих ребер; Коливні ребра () — дві нижні пари несправжніх ребер, чиї кінці закінчуються вільно, без жодних прикріплень.

У кожному ребрі, точніше у її кістяній частині, розрізняють головку, яка сполучається з хребтом, шийку, найвужчу частину, та тіло, найдовшу її частину, що прямує до грудини. Хід усіх ребер косий, лише у I ребра він горизонтальний. Внизу кожне ребро має борозну, у якому проходять судини та міжреберні нерви.

80. Грудина () — непарна, дещо випукла до переду кістка, яка складається з трьох частин: на самому горі розташована ручка грудини (), посередині — тіло грудини (), внизу — мечоподібний відросток (). Як вже було сказано, до грудини кріпляться справжні ребра.

Кістки кінцівок 126 кісток входить до складу кінцівок: 64 кістки служать каркасом для верхньої кінцівки, 62 — нижньої. І верхні, і нижні кінцівки мають типову будову і складаються з: поясу, завдяки якому кріпляться до тулуба, та вільної частини. Остання також має типову будову, що ділиться на три відділи: проксимальний відділ (плече для верхньої кінцівки, стегно — для нижньої) містить одну кістку, середній відділ — дві (передпліччя та гомілка відповідно), дистальний (кисть та ступня) складається з багатьох.

Кістки верхньої кінцівки

Пояс верхньої кінцівки Пояс () складається з двох парних кісток:

81—82. Лопатка () — плоска кістка у формі трикутника з двома поверхнями (ребровою та задньою), трьома краями та трьома кутами (в області бічного кута розміщений відросток акроміон, а біля верхнього — дзьобоподібний), яка утворює з'єднання з ключицею та плечовою кісткою, та до якої кріпиться велика кількість м'язів: м'язи обертальної манжети плеча (надостистий, підостистий, підлопатковий, малий круглий м'язи), м'язи плеча (двоголовий, триголовий, дзьобо-плечовий, дельтоподібний м'язи) і м'язи спини та грудей (трапецієподібний, малий грудний, передній зубчастий, ромбоподібний м'язи);

83—84. Ключиця () — S-подібна кістка, що одним своїм кінцем сполучається з лопаткою, а іншим — з ручкою грудини.