Цершак—Рогатець—Любляна—Нова Гориця — словенський газотранспортний коридор, основний елемент газотранспортної системи країни.
У 1978 році розпочався імпорт радянського газу до північної частини Югославії, для чого у Словенії проклали трубопровід від прикордонного з Австрією Цершака, куди надходив ресурс із відгалуження Трансавстрійського газопроводу. Спершу словенський трубопровід прямував у південному напрямку, допоки в районі Рогатця не розділявся на дві лінії: на захід у напрямку Любляни та на південний схід до Хорватії (газопровід Рогатець – Загреб). Після Любляни траса повертала на південний захід та у підсумку досягала розташованого на італійському кордоні Шемпетера (поблизу Нової Гориці).
В цілому у коридорі від Цершака до Нової Гориці були прокладені такі ділянки:
- Цершак — Рогатець, діаметром 500 мм і довжиною 58 км;
- Рогатець — Водиці (на північній околиці Любляни), діаметром 400 мм;
- Водиці — Шемпетер, діаметром знову 500 мм і довжиною 95 км.
У 1992 році ввели в дію перемичку довжиною 5 км і діаметром 500 мм між Шемпетером та італійською газотранспортною системою (газогін Флайбано – Гонарс – Гориція), що надало можливість імпортувати блакитне паливо з цього напрямку (на той час мова йшла про алжирський, а потім і лівійський природний газ). У 2013 році ресурс північноафриканського походження становив 22 % у словенському імпорті блакитного палива. В 2015-му з'єднання з італійською ГТС в районі Шемпетера стало бідирекціональним.
Що стосується точки з'єднання з ГТС Хорватії у Рогатці, то в 2020-х роках через неї потенційно можливе надходження ресурсу, прийнятого хорватським терміналом для прийому та регазифікації ЗПГ на острові Крк (почав роботу в січні 2021-го).
У першій половині 2010-х головний словенський газотранспортний коридор суттєво підсилили, для чого по маршруту Цершак — Рогатець — Водиці проклали другу нитку діаметром 800 мм та довжиною 167 км.
Робочі тиски у газопроводі становлять 5 МПа та 7 МПа між Цершаком і Водицями (для ниток діаметром 500/400 мм і 800 мм відповідно) та 6,7 МПа для ділянки від Шемпетера до Водиць. Їх підтримку забезпечують дві компресорні станції:
- у Кидричево (на відтинку від Цершака до Рогатця) потужністю 10,5 МВт;
- в Айдовщині (між Шемпетером і Водицями) потужністю 9 МВт. Ця станція стала до ладу наприкінці 2000-х років.
Серед великих споживачів, які отримують блакитне паливо через систему, можна назвати ТЕЦ Любляна та ТЕС Шоштань (остання живиться через відвід довжиною 17 км і діаметром 400 мм).
Також можна відзначити, що дещо західніше від Рогатця від головного газотранспортного коридора відходить трубопровід Родне — Ново-Место, який подає ресурс споживачам у південно-східній частині Словенії.
Примітки