Дніпро́ (у 1926—2016 — Дніпропетровськ; ) — місто на сході України, тепер — на берегах річки Дніпро, адміністративний центр Дніпропетровської області, Дніпровського району та Дніпровської міської громади.
Є четвертим за чисельністю населення (968 502 станом на 19.01.2022) в Україні після Києва, Харкова та Одеси. Центр Дніпровської агломерації з населенням майже 1,5 млн осіб. Великий науковий, дослідницький та інноваційний центр, вважається «космічною столицею» України та має найдовшу набережну в Європі.
Урбогенез Дніпра розпочався на правому березі Дніпра наприкінці XVII століття з виникнення містечка Новий Кодак. Безспосередньо на місці історичного центру Дніпра з 1740-х рр. знаходилася слобода Половиця, що належала Новому Кодаку. У 1784 р. посеред Половиці та Нового Кодаку за указом Катерини ІІ почали розбудовувати губернське місто Катеринослав. Упродовж кінця XVIII - XIX ст. Катеринослав зростатиме на субстраті козацьких поселень, які він з часом поглинав.
Після знищення Запорозької Січі російська влада почала переоблаштовувати її землі за «імперським» зразком. Місто на березі Самари отримало нову назву — Катеринослав (вперше згадана у 1776), а в 1787 його перенесли на правий берег Дніпра, до місцевості поруч із козацькою слободою Половицею (нині — середмістя Дніпра). У межах території сучасного міста на той час вже існувала низка інших козацьких поселень — зокрема містечко Нові Кодаки.
Катеринослав став адміністративним центром захоплених Російською імперією при Катерині II великих територій Українського степу, зокрема після Кючук-Кайнарджійського і Ясського договорів (Новоросійської та Катеринославської губернії). Його початково задумано як третю столицю колишньої Російської імперіїCharles Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870—1905 , після Москви і Петербурга. З відкриттям і початком промислової розробки покладів залізної руди на Криворіжжі Катеринослав швидко перетворився на важливе промислове місто Російської імперії. У XX ст. Дніпропетровськ став одним із ключових центрів металургійної, ядерної, оборонної та космічної промисловості СРСР. Через наявність об'єктів військової промисловості місто перебувало у статусі закритого до початку 1990-х років.
У 1918 Українська Центральна Рада на чолі з проф. Михайлом Грушевським пропонувала надати місту назву «Січеслав». З початком Російсько-української війни у 2014 знову активізувалися дискусії щодо перейменування міста та області, відтак українські експерти і широка громадськість наполягали на необхідності перейменування міста у «Січеслав», а області у «Січеславська». Зрештою, у 2016 була затверджена нинішня назва «Дніпро».
19 серпня 2026 Дніпровська міська рада затвердила нову дату заснування міста — 1526 рік. Цю дату робоча група істориків запропонувала вважати умовним роком виникнення так званої "Старої Самарі" - поселення, яке нібито існувало в гирлі Самари з XVI століття. Однак, факт існування постійного поселення в цій місцевості в ті часи залишається дискусійним, адже цьому не існує жодних прямих доказів.
Назва
Колишні назви: 1526—1688 — Стара Самар (біля неї згодом буде Богородицька фортеця) 1645—1784 — Новий Кодак або фортеця Кодак 1743—1784— Половиця 1784—1796, 1802—1926 — Катеринослав 1796—1802 — Новоросійськ 1918—1919 — неофіційно Січеслав (Січослав) у часи УНР УЦР запропонувала перейменувати місто але нічого не вийшло) 1924 — не затверджена назва «Краснодніпровськ» 1926s:ЗЗНРСУСРСР/1926/1/52/Про переназвання міс. Катеринослава на «Дніпропетровськ», ст. Катеринослав на ст. «Дніпропетровськ» і Катерининської …s:ЗЗНРСУСРСР/1927/1/1/Про зміну постанови Президії ЦВК СРСР з 20 липня 1926 р. про переназвання м. Катеринослава на «Дніпропетровськ», ст. …—2016 — «Дніпропетровськ» 1941—1943 — неофіційно «Дніпрослав» з 19 травня 2016 року — Дніпро, відповідно до вимог Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Верховна Рада України перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро, викресливши з назви міста ім'я одного з організаторів Голодомору Григорія Петровського. За відповідне рішення на засіданні Ради проголосувало 247 депутатів.
У зв'язку із перейменуванням міста виникала невизначеність щодо передачі нової назви іншими мовами. Так, науковці з Українського інституту національної пам'яті вважають, що ця назва має однаково вимовлятись українською, російською та англійською: «Дніпро», «Днипро», «Dnipro». Між тим, деякі мовознавці з таким підходом не згодні, наполягаючи, що для близьких слов'янських мов застосовується переклад, а не транскрипція. Невизначеність призвела до того, що деякі ЗМІ використовують одну передачу назви, а деякі — іншу. У вересні 2018 року ЗМІ оприлюднили відповідь Інституту української мови НАН за підписом Павла Гриценка, де на запит посадовців Дніпровської міської ради була дана відповідь, що російською буде правильно саме «Днепр». Також у листі зазначено, що питання передавання власних назв російською мовою належить до компетенції мовознавців РФ.
Перейменування Дніпропетровської області при цьому тимчасово відкладене на невизначений термін у зв'язку з тим, що назву області закріплено у статті 133 Конституції України.
Географія Місто Дніпро розташоване у південно-східній частині України. Особливість міста — небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Особливо ці процеси проявляються на правобережжі. Підтоплення створює передумови розвитку просадок у лесових породах та зсувів, призводить до деформації та руйнування будівель.
Правобережжя
Центр міста розташований на правому високому березі Дніпра, на Придніпровській височині. Через що Дніпро поетично називають «містом на трьох пагорбах»
1-й пагорб (Соборна Гора) є місцем закладення Катеринослава у 1787 році за генеральним планом Клода Геруа (1786) та пізнішим генеральним планом Івана Старова (1792). Нині пагорб містить Нагірний («на горі») й Табірний (сучасна північна частина проспекту Гагаріна) райони міста. 2-й пагорб відділений від першого Довгою балкою. Розташований на захід від нього і на південь від центру міста. На пагорбі розміщені колишній катеринославський район Нові плани й Старий Шлях. 3-й пагорб відділений від 2-го Рибальською балкою. На ньому розташований район вулиці Робочої (нижня частина — катеринославські робочі слобідки Шляхівка, Солдатська і т. д.). 4-й пагорб, забудований уже на зламі XIX—XX ст., відділений від 3-го Аптекарською балкою. На ньому розміщувався західний район Катеринослава — Чечелівка (нині — район проспекту Сергія Нігояна та проспекту Івана Мазепи).
Балки (яри) правобережжя: Бакунівська, Гривнів байрак, Голенька, Длябогова, Довга, Новожандармська, Євпаторійська, Рибальська, Архієрейська, Аптекарська, Тернувата, Туміна, Тунельна, Зустрічна (Чаплина), Чортувата, Брянська (Сухий яр), Войцехова, Грушки, Попова, Пташина, Кулаків байрак (нині — не існує), Канатувата, Коротка, Крутий Яр, Перевал, Мальовнича, Розсоховата, Березнегувата (Бельба), Біла, Бузневатий байрак, Сімергейка, Козирєва, Кринична, Війтиха, Келебердина, Зелена, Широкий Яр.
Малі річки правобережжя — Архієрейська балка, Бельба, Брянська балка, Війтиха (Сухачівка (витік річки)), Войцехова балка (притока Мокрої Сури), Річиця, Жабокряч (нижня течія взята в колектор), Половиця (крім Аптекарської балки течія взята в колектор), Кам'янка (наразі не існує), Кленовий байрак (нині — в колекторі), Розсохувата балка, Старий Дніпро, Чаплина.
На заході, північніше Діївки — однойменні плавні, з головною протокою Річиця (Старий Дніпро).
Лівобережжя Лівобережжя міста знаходиться на Придніпровській низовині. В Індустріальному районі й понад Дніпром — піщані дюни. У межах міста в Дніпро впливає річка Самара. На заході лівобережжя в Нижньодніпровському районі чимало озер — залишків давньої гідросистеми Протовчі, річищем якої прорите нове річище Орелі.
Інші річки лівобережжя: Балка Западня, Гнилокіш, Журавка (нині не існує), Кам'янський Проток (нині не існує), Кам'янка (перша, нині не існує) Кам'янка (друга), Кам'янка (Самарські плавні), Кримка, Кримський Рожавець (нині не існує), Кринична (нині не існує), Маячка, Сусанка, Шпакова, Шиянка (нині не існує), Щемилівка. Шиянка визначала Ігренський острів (нині півострів).
На Дніпрі та Самарі у межах міста розташовано чимало островів: Воднік, Дівочий, Діївський, Діївська Дача, Зелений, Куба, Намистанка, Мировий, Монастирський, Обухівський, Олексіївський, Пороховий, Самарський, Сергіївський, Старуха, Шевський, Свинячий, Кам'януватий, Кодачек. До 1934 року існували острови Воронцовський (Становий), Попова коса. Також розташовані півострови Дня Літа, Файнберґа, Ігренський, Коров'ячий. В акваторії річок Дніпра та Самари розташовані затоки Діївська, Затишна Амур — Гавань, Самарська, Вирвихвіст, Гнилокиш, Ігренська, Щемилівка, Сусанка, Шиянка (колишнє гирло однойменної річки, затока утворилась внаслідок спорудження Дніпровської ГЕС).
Балки (яри) лівобережжя: Западня, Довжик, Кислячкова, Широкий Байрак, Шиянка.
Історичні місцевості
Старі козацькі (села, побудовані до заснування міста): правого берега: Таромське, Сухачівка, Діївка, Нові Кайдаки, Половиця, Мандриківка, Лоцманська Кам'янка лівого берега: колишня Самарь (с. Шевченко), Березанівка, Кам'янка, Обухівка, Нова Ігрень, Ксеніївка, Стара Огрень або Усть-Самарь, Одинківка, Мануйлівка, Чаплі, Бики; Катеринославські (сучасна історична забудова): Нагірний, Половиця, Табірний (Дачі), Млини або Нові Плани, Шляхівка, Чечелівка, Брянська колонія, Краснопілля, Прозорівська, Рибаковська, Підгірна, Монастирська та Безулевська слободи, Рибальське (Фішерсдорф), Йозефсталь (Самарівка), Амур, Бараф (Воронцовка), Кирилівка, Сахалін, Султанівка (Старе Клочко), Ломівка, Нижньодніпровськ, Пасторський; Дніпропетровська забудова (1920—1980-ті; сучасні мікрорайони): Ясне, Кубучі, Західний, Червоний Камінь (захід Нового Кодаку), Покровський (колишній — ж/м «Комунар», с-ще Діївка), Парус (частина селища Діївка), Старий Шлях, Фрунзе (проспект Івана Мазепи, Чечелівка), Робоча вулиця, 12 квартал, Корея та ж/м Будівельник, с-ще Мирне, проспект Гагаріна (давнє — Міські Дачі, радянське — Вузівський), Підстанція (Дачі, 1 Травня), Тополя, Сокіл, Перемога, Мандриківка, Ломівка, Лівобережний, Кротова, Боржом, вулиця Калинова (Султанівка), Калинівський, Слобожанський проспект, просп. Петра Калнишевського, Сонячний, Вузол (Північний і Південний), Вінниця, Придніпровськ. Забудова незалежної України: Царське село, Західна Стіна (на місці колишніх Каменів), Золоті Ключі.
Клімат Клімат Дніпра класифікують як м'який континентальний клімат із спекотним та сухим літом. Середньорічна температура повітря становить +9 °C. Найнижча — в січні: -3,6 °C, найвища — в липні: +22,1 °C. У році в середньому 260 сонячних днів. Найбільш вологий місяць — червень. Найбільш сухий — жовтень. Максимальна кількість опадів припадає на період з середини жовтня до середини квітня. Влітку будь-які опади в Дніпрі трапляються рідше, проте найчастіше набувають форми сильної зливи із грозою. Водночас зими супроводжуються сильними снігопадами. Так, наприклад, сніговий покрив сягнув 33 см у січні 2015. Середня температура взимку: -3-4 °С. Мороз переноситься гірше через дніпровську вологость та вітер. Холоди починаються на початку грудня, коли температура опускається нижче нуля. Бувають ночі, коли мороз досягає температури нижче -25°С (хоча це буває рідко, один раз на 10-15 років). Найважче переноситься грудень. В холодні роки можливі різкі перепади температури і сильні морози після теплих днів. Для нього також характерні: щільна хмарність, вологі вітри, ожеледь.
Кліматичні показники ДніпраМісяцьСічЛютБерКвіТраЧерЛипСерВерЖовЛисГруРікСередній світловий день9.010.012.014.015.016.016.014.013.011.010.09.012.5Середній ультрафіолетовий індекс346891011+1086436.8