Установка фракціонування в Бандар-Імамі (BIPC) – складова розташованого у іранській провінції Хузестан нафтохімічного комплексу, що забезпечує його сировиною.
У другій половині 1960-х в Ірані узялись за утилізацію попутного газу, великі обсяги якого раніше просто спалювались, при цьому з нього почали вилучати зріджені вуглеводневі гази (ЗВГ). Первісно запустили кілька газопереробних заводів на родовищах Ага-Джарі, Марун та Ахваз, які вилучали лише фракцію С3+ (пропан та більш важкі гомологи метану) з поставкою на установку фракціонування в Бандар-Махшахрі. Втім, вже у 1971-му створили спільне підприємство з японськими інвесторами, що також мало задіяти також ресурси етану. Обрана при цьому технологічна схема включала:
– розташовані в районі Ахвазу газопереробні заводи NGL-700 та NGL-800, які вилучають суміш ЗВГ фракції С2+;
– спеціалізований ЗВГ-трубопровід до індустріальної зони Бандар-Шахпур (так до Ісламської революції називали Бандар-Імаім);
– розміщений в Бандар-Шахпурі фракціонатор, що розділяє суміш ЗВГ на етан, пропан, бутан та фракцію С5+.
Станом на кінець 1970-х років складові проекту мали доволі високий ступінь готовності, проте Ісламська революція, а потім Ірано-іракська війна суттєво затримали його поступ. У підсумку перша та друга черги фракціонатору в Бандар-Імамі почали роботу лише в 1990 та 1995 роках відповідно, при цьому японські інвестори вийшли з проекту і він став одноосібною власністю державної Bender Imam Petrochemical Company (BIPC, станом на початок 2020-х її власниками були Persian Gulf Petrochemical Co. та Justice Shares Broker Co. з частками 69,27% та 30% відповідно).
Фракціонатор складався із двох установок NF-1 та NF-2, кожна з яких могла щодобово приймати 60 тисяч барелів суміші ЗВГ. В 2005-му майданчик модернізували за рахунок установки вилучення етану, що збільшила потужності по випуску цього газу з 394 до 569 тисяч тон на рік, крім того, він міг продукувати 1088 тисяч тон пропану (до модернізації – 1040 тисяч тон), 908 тисяч тон бутану та 768 тисяч тон газового бензину (фракція С5+). У 2017-му в на майданчику стала до ладу ще одна установка фракціонування NF-3, здатна продукувати за рік 443 тисячі тон етану, 870 тисяч тон пропану, 688 тисяч тон бутану та 649 тисяч тон фракції С5+ (а також 35 тисяч тон паливного газу). Втім, вона не збільшила загальну потужність майданчику, а використовується як заміна старих установок.
З плином часу спорудили трубопровідну систему для подачі додаткового ресурсу ЗВГ з газопереробних заводів NGL-1500 (введений у 1999), NGL-1200 і NGL-1300 (запущені в 2003-му). Крім того, в другій половині 2000-х на Ахвазі ввели в дію установку проект AMAK, що провадить підготовку асоційованого газу із підвищеним вмістом сірководню та постачає очищений ресурс на NGL-700 та NGL-800. Також фракціонатор BIPC піддає розділенню пропан-бутанову фракцію, яка є побічним продуктом ще однієї складової комплексу BIPC, де продукують ароматичні вуглеводні. Якийсь обсяг ЗВГ надходить від розташованого в самому Бандар-Імамі газопереробного заводу компанії Razi Petrochemical. В першій половині 2020-х почались поставки фракції С2+ по ще одному спеціалізованому трубопроводу Ядаваран – Бандар-Імам.
Отримані на майданчику фракції спрямовуються:
– частина етану, пропану та н-бутану, а також весь ізобутан та фракція С5+ на належний BIPC нафтохімічний комплекс;
– частина етану та н-бутану на розташовану в тій же індустріальній зоні установку парового крекінгу компанії Amir Kabir, що стала до ладу в 2005 році;
– частина н-бутану на завод малеїнового ангідриду компанії Shahid Tondguyan Petrochemical, введений в дію у 2021-му;
– надлишок пропану та н-бутану експортуються, при цьому за умови завершення проєктів великим споживачам пропану мають стати установки дегідрогенізації компаній Salman-e-Farsi Petrochemical та Hirsa Sahand Polymer);
– отримана після вилучення зазначених вище компонентів легка метанова фракція використовується нафтохімічним комплексом як паливний газ.COMPLEXES OF Iran’s PETROCHEMICAL INDUSTRY February 2022
Примітки