Пересо́пницьке Єва́нгеліє — визначна рукописна пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI століття. Один з перших українських перекладів біблійногоБілокінь С. І. Біблії переклади українською мовою // , канонічного тексту (четвероєвангелія) на староукраїнську літературну мовуГнатенко Л. А. Пересопницьке Євангеліє // , здійснений 1556–1561 рр. Михайлом Василевичем із Сянока й архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм у селі Двірці та у Пересопниці на Волині (тепер село Рівненського району Рівненської обл.).
Створене за меценатством волинської княгині Анастасії Юріївни Заславської-Гольшанської та князів Чорторийських — Івана Федоровича і ЄвдокіїПЄ, Арк. 481 зв., 482, 482 зв..
Оригінал рукопису зберігається у Києві в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Національна святиня України. Президенти України під час інавгурації присягають народові не лише на Конституції, а й на Пересопницькому Євангелії, яке символізує історичні корені української духовностіОнищенко О. С. Слово про Пересопницьке Євангеліє // Пересопницьке Євангеліє 1556—1561: Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / НАН України, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут української мови, Український мовно-інформаційний фонд; підгот. І. П. Чепіга за участю Л. А. Гнатенко; наук. ред. В. В. Німчук; ред. кол.: О. С. Онищенко, (голова), Л. А. Дубровіна (заступник голови), Г. В. Боряк, Н. М. Зубкова, В. В. Німчук, М. М. Пещак, Р. Процик, В. М. Русанівський, В. А. Широков. — К.: [б.в.], 2001. — 703 с. — C. 7. — ISBN 966-02-2138-Х..
Історія створення Роботу над перекладом розпочали 15 серпня 1556 року в Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці (монастир був у селі Двірці Ізяславського району (нині Шепетівського району) Хмельницької області).
Продовжена (з аркуша 155 зворотного) в Пересопницькому монастирі Різдва Пресвятої Богородиці в селі Пересопниця князів Чорторийських, після призначення Григорія архімандритом, де і була завершена 29 серпня 1561 рокуПЄ, Арк. 3, 20.Анна Романовська, Володимир Федотов. Знаки часу. Звідки «хвилі» в Пересопницькому Євангелії?Микола Федоришин. Бібліотека Пересопницького монастиря у 1600 роціМикола Федоришин. Пересопницький рукопис: творці і меценати.
Над євангелієм працювали: чернець Григорій, який керував роботою та здійснив переклад і редакторську правку рукопису, та два писці — Михайло Василієвич, син сяноцького протопопа, яким писано більшу частину тексту, ім'я другого писця залишилося невідомим.
За версією відомого письменника, науковця і краєзнавця Григорія Дем'янчука, це був писар Михайло Василевич (Свинюський)Дем'янчук Г. Хто він, Михайло Василевич? [Текст]: життєва згадка одного з авторів Пересопницького Євангелія / Г. Дем'янчук // Погорина: літ. — мист. альманах. — Рівне: Азалія, 2002. — Вип.4. — С. 25—27..
На думку видатного дослідника української рукописної спадщини Якима Запаска, який проаналізував особливості каліграфії письма пам'ятки і характер художнього виконання мініатюр, до роботи над рукописом Пересопницького Євангелія були причетні ще двоє осіб: художник, автор мініатюр, і переписувач, що долучився до роботи над книгою вже в пересопницький періодЗапаско Я. П. Перлина книжкового мистецтва // Пам'ятки України. — 1986. — № 3. — С. 24-25..
Згідно з інвентарем Пересопницького монастиря від 25 жовтня 1600 року, рукопис належав до бібліотеки обителі: "Евангелие, тетръ писаное, атласом зеленым крытое, на нем сребра белого бляшек пятъИнвентарь Пересопницкого монастыря и села Пересопницы, составленный бывшим его игуменом Симеоном Косовским при передаче монастыря своему преемнику игумену Макарию Созанскому. 1600 года, октября 25 // Архив Юго-Западной России. Ч. 1, т. 6 : Акты о церковно-религиозных отношениях в Юго-Западной Руси (1322—1648). — 1883. — С. 294..
За межами Волині
Від 1600 до 1701 року історія побутування пам'ятки невідома.
16 квітня 1701 р. гетьман України Іван Мазепа подарував його Переяславському єпископському престолові. Від 1799 року зберігалося в архіві бібліотеки Переяславської духовної семінарії, де 1837 року з ним ознайомився Йосип БодянськийИ. Бодянский. Донесение министру народного просвещения / Журнал Министерства народного просвещения. Апрель, 1838. — С. 392—404.. З Євангелієм ознайомився також Т. Г. Шевченко, про що написав у своїх археологічних нотатках (жовтень 1845 — квітень 1846). Під час переведення семінарії до Полтави (1862) рукопис також перевезли, і надалі він зберігався у Полтавській духовній семінарії.
На початку ХХ ст. Євангеліє було передане до Полтавського давньосховища, де його вивчали Володимир Перетц іОлександр Грузинський.
1919 року пам'ятку передали до Центрального пролетарського музею Полтавщини, а 1940 року — до новоствореного Художнього музею. 1941 року разом із цінностями музею пам'ятка була евакуйована на Схід. По війні її передали до заповідника «Києво-Печерська лавра».
Під час Другої світової війни рукопис з іншими фондами АН УРСР та самою АН УРСР евакуйовали до Уфи.
Від 24 грудня 1947 року перебуває у відділі (тепер інституті) рукопису Бібліотеки АН УРСР (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), де й зберігається дотепер.
Оригінал пам'ятки в бібліотеці Переяславської семінарії у 1830-х роках відкрив і ввів до наукового обігу визначний український вчений Осип Бодянський, який свого часу був учнем Переяславської духовної семінарії. Пам'ятку вивчали Володимир Перетц, Олександр Грузинський, Інна Чепіга.
Матеріали та виконання Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом свідчить про високий рівень майстерності українських переписувачів.
Євангеліє написане пізнім уставом на пергаменті чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо. Містить покажчик читання за місяцями.
Обкладинка виконана з обрамлених в зелений оксамит дубових дощечокПересопницьке Євангеліє // Історія видавничої справи: підручник / М. С. Тимошик. — 2-ге вид., випр. — Київ: Наша наука і культура, 2007. — С. 93. — ISBN 978-966-7821-43-2..
У 2011 мистецтвознавець і художник Лев Скоп у своїй монографіїЛев Скоп. Майстер мініатюр Пересопницького Євангелія — Федуско, маляр із Самбора. — Коло: Дрогобич, 2011 аргументував своє наукове відкриття про авторство мініатюр і орнаментального оздоблення «Пересопницького Євангелія», що на думку Л. Скопа належить майстрові Федуску зі СамбораВстановлено ім'я автора мініатюр Пересопницького Євангелія // Радіо Свобода. — 01.2011 р..
Мова
Пам'ятка писана староукраїнською літературно-писемною мовою уставом і півуставом з елементами скоропису. Це найраніший з відомих перекладів євангельського тексту українською мовою середини XVI ст., який дійшов до нашого часу. Євангеліє було перекладено з церковнослов'янської мови болгарської редакціїГнатенко Л. А. Перекладачі, писці та редактори Пересопницького Євангелія 1556—1561 років // Українська мова на осі часу. Василеві Васильовичу Німчукові / упоряд.: Г. В. Воронич, Н. В. Пуряєва; редкол.: П. Ю. Гриценко (голова) та ін. / Інститут української мови НАН України. — Київ. : КММ, 2017. — С. 249. – (Серія «Не все сплива рікою часу»). — ISBN 978-966-1673-37-2.Чепига И. П. Уникальный памятник украинского языка — Пересопницкое евангелие // Рукописные фонды ЦНБ им. В. И. Вернадского АН УССР: Сборник научных трудов / Отв. ред. Н. П. Визирь. АН УССР, ЦНБ. — К.: Наукова думка, 1989. — С. 64.Найважливіші проекти: Пам'ятки української мови / НАН України, Інститут української мови НАН УкраїниНевідомська Л., Лісняк, С. Роль церковнослов'янської мови в релігійній сфері на різних етапах історичного розвитку України // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. Тернопіль: Осадца Ю. В., 2018. Вип. І (29). C. 40-45.
Переклад різниться за якістю: ближче до церковнослов'янського оригіналу перекладено Євангелія від Матвія і Марка, а ближче до народної мови — Євангеліє від Луки і, меншою мірою, від Йоана. Мова Передмови Феофілакта Болгарського до Євангелія від Матвія залишилася переважно церковнослов'янськоюДубровіна Л. А., Гнатенко Л. А. Мова перекладу / Археографічний та кодикологічний опис Пересопницького Євангелія // Пересопницьке Євангеліє 1556—1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / НАН України; Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського; Інститут української мови НАН України; Український мовно-інформаційний фонд / Вид. підг. І. П. Чепіга за уч. Л. А. Гнатенко. Наук. ред. В. В. Німчук, Ред. кол.: О. С. Онищенко (голова) та ін. — Київ: Друкарня НБУ ім. В. І. Вернадського, 2001. — C. 82—83. — ISBN 966-02-2138-Х..
На думку лінгвіста Дмитра Чижевського, текст євангелія є «досить поміркованою українізацією євангельського тексту»IV. РЕНЕСАНС ТА РЕФОРМАЦІЯ // Чижевський Дмитро. Історія української літератури. Нью-Йорк, 1956. С. 220—247, проте мовознавець Юрій Шевельов називав його «майже суто народнім своєю мовою»Шерех Ю. Невіддільна спадщина (кілька слів про українські церковнослов'янізми). «Україна. Українознавство і французьке культурне життя», Ч. 3, 1950. С. 155—157..
Особливості мови Народнорозмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Вони зазвичай ставляться поряд зі словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це здебільшого старослов'янські слова (наприклад, «чресла» — стегна, «бдѣти» — не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («стрѣху» — дах, «через збожя» — через оранку тощо)І. П. Чепіга. Пересопницьке Євангеліє // Німчук В. В. Праця лексикографічного характеру // Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською і білоруською / В. В. Німчук АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. — : Наукова думка, 1980. — С. 41—47..
Лише кілька українських відповідників винесено на береги рукопису (маргінальні глоси). Найчастіше український лексичний відповідник або пояснення подано в рамці безпосередньо після незрозумілого чи малозрозумілого слова. В Євангелії від Луки найбільше глос — 89, а в Євангелії від Матвія найменше — усього 14; в Євангелії від Марка — 24, в Євангелії від Йоана — 30.
У Пересопницькому Євангелії частину грецьких і старослов'янських слів залишено без перекладу «…очевидно, зі стилістичною метою, щоб зберегти високий стиль писемно-літературного жанру»Чепіга І. П. Пересопницьке Євангеліє — унікальна пам'ятка української мови / І. П. Чепіга // Пересопницьке Євангеліє 1556—1561: Дослідження. Транслітерований текст. Єловопокажчик / підгот. І. П. Чепіга, Л. А. Гнатенко. — К., 2001. — С. 51, 67., проте часто (не завжди) вони супроводжуються українськими лексичними відповідникамиЛокайчук С. М. Глоси Пересопницького Євангелія в контексті взаємодії стилів // Лінгвостилістичні студії: науковий журнал. — Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т імені Лесі Українки, 2017. — Вип. 6. — С. 112—121..
На графіці рукопису позначився другий південнослов'янський вплив. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.
Пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної фонеми і переднього ряду високого підняття, українські рефлекси ятя, перехід о, е в і в новозакритому складі тощо. На морфологічному рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. Синтаксична структура виразно українська.
Видання
Видання оригінального тексту староукраїнською мовою