Хангіран — Нека — Решт — газопровід, який транспортує ресурс через кілька провінцій на півночі Ірану.
У 1983-му на північному сході Ірану став до ладу потужний газопереробний завод Хангіран, для видачі продукції якого спорудили трубопровід через кілька північних провінцій. На своєму шляху він перетинає Туркмено-Хорасанскі гори (східна частина Ельбурсу), після чого прямує північніше від Центрального Ельбурсу до Неки. В останній за кілька років до того ввели в експлуатацію ТЕС Нека, що мала стати головним споживачем блакитного палива з Хангірану. Переведення цієї електростанції на природний газ дозволяло скасувати план будівництва поряд нафтопереробного заводу та вивільняло ресурс нафти для експорту.
Довжина трубопроводу до Неки становила 795 км, при цьому на першій ділянці до міста Мешхед він був виконаний в діаметрі 900 мм, після чого цей показник зменшувався до 750 мм. На той час природний газ вже надходив до Мешхеду по спорудженому в попередньому десятилітті трубопроводу, проте подача додаткового ресурсу дозволила вже у 1980-х роках запустити тут дві нові електростанції — ТЕС Шаріаті та ТЕС Фердоусі (в кінці 2000-х до них додалась і ТЕС Тус). Північно-західніше Мешхду від газопроводу заживили завод азотної хімії в Боджнурді, а пізніше і ТЕС Ширван. З 2009-го ще одним великим споживачем протранспортованого ресурсу стала розташована у Аліабаді ТЕС Голестан.
Від траси Хангіран — Нека спорудили ряд відгалужень, зокрема, в 1988-му стала до ладу ділянка довжиною 70 км та діаметром 400 мм від Аліабаду до Шахруду, що прямує у південному напрямку та перетинає Ельбурс.
В 1993-му стала до ладу ділянка газопроводу уздовж південного берегу Каспійського моря, між Некою та Рештом. Через останній проходив трубопровід IGAT I, споруджений раніше для транспортування ресурсу з півдня Ірану на експорт до СРСР, втім, в кінці 1980-х зазначений експорт припинився, після чого головним завданням IGAT I стало забезпечення внутрішніх потреб країни. Довжина ділянки трубопроводу між Некою та Рештом становить 380 км при діаметрі 750 мм.
У 1997-му до Неки вивели газопровід від Корпедже, а в 2010-му через Хангіран пройшов трубопровід Довлетабад — Хангіран — Сангбаст, що подали додатковий ресурс, імпортований з Туркменістану. Південніше від гір Ельбурс пролягає траса газопроводу Парчин – Сангбаст, обмін ресурсом з яким забезпечують газопроводи-перемички Мауамі – Дашт-і-Шад та Дамган – Нека (крім того, Парчин – Сангбаст проходить через згаданий вище Шахруд). Також в 2016-му до Решта подовжили трасу газопроводу IGAT III (а в 2020-х проклали газопровід Решт – Челеванд – Ардебіль).
В середині 2010-х поряд з вихідним пунктом газопроводу в Хангірані запустили підземне сховище газу Шурідже.
Примітки