Самуїл Миронович Вайнште́йн (12 лютого 1918, Київ — 21 квітня 1996, там само) — український архітектор, кандидат архітектури з 1950 року; член Спілки архітекторів України з 1946 року.

Біографія Народився 12 лютого 1918 в Києві.

У 1934 працював художником стадіону «Динамо» в Києві.

Протягом 1934—1941 навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту (викладачі Олександр Вербицький, Володимир Заболотний та Олександр Власов). Брав участь в німецько-радянській війні з липня 1941.

У 1946—1950 навчався в аспірантурі.

Протягом 1950—1955 — молодший науковий співробітник Академії архітектури УРСР. Займався розробкою проєктів клубів.

Протягом 1955—1957 — вчений секретар, а у 1958—1963 — старший науковий співробітник Інституту архітектури споруд Академії будівництва і архітектури УРСР.

З 1963 — старший науковий співробітник КиївЗНДІЕП.

Помер в Києві 21 квітня 1996.

Творчіть Пам'ятники Протягом 1944—1945 років за проєктами архітектора зведено низку монументів: пам'ятник на братській могилі полеглих бійцям та монумент загиблим офіцерам у місті Хатвані (Угорщина); монумент на братській могилі танкістів у місті Клуж-Напоці (Румунія); монумент загиблим офіцерам у місті Мішкольці (Угорщина); монумент воїнам Радянської армії у місті Банській Бистриці (Словаччина).

Споруди і проєкти

проєкт клубу на 460 місць в селі Піщаному Черкаської області (1951; реалізований у 1955—1956 роках); у Новій Каховці проєкт центральної площі (1952, у співавторстві з Олександром Касьяновим та Антоном Моторіним); палац культури на 530 місць (1952, у співавторстві з Миколою Коломійцем); палац Рад (1953, у співавторстві з Олександром Касьяновим, Георгієм Шлаканьовим та Антоном Моторіним; зведений у 1954—1956 роках); проєкт адміністративного будинку для селища Кремгес (1956); проєкт клубу для заводу «Червоний екскаватор» у Києві (1956, у співавторстві з Миколою Коломійцем); експериментальний проект клубу для села, що переноситься із зони затоплення, на 400 осіб (1956); проєкти комплексу громадських будівель (сільська рада з відділенням зв'язку, правління колгоспу з агролабораторією, магазин з комбінатом побутового обслуговування, будинок приїжджих) для забудови сільських центрів (1957, у співавторстві з Е. Грінгофом; реалізовано у селі Ксаверівці Київської області); типовий проєкт клубу на 500 осіб (1957, у співавторстві з Е. Грінгофом; реалізовано у селі Ксаверівці Київської області); проєкт клубу на 550 місць у селі Веселому (реалізований у 1958 році); проєкт експериментального мікрорайону на Батиєвій горі у Києві (1958, у співавторстві); проєкти експериментального житлового району в Дарниці, блоку первинного обслуговування на 2 тисячі осіб, громадського центру мікрорайону на 6 тисяч мешканців, громадського центру мікрорайону на 9 тисяч мешканців (1961, у співавторстві); проєкти торговельного центру житлового району на 30 тисяч мешканців, громадського центру мікрорайону на 6 тисяч осіб для південних районів УРСР (1962, у співавторстві); проєкти центру щоденного обслуговування на 4 тисячі осіб, центру щоденного обслуговування на 6 тисяч осіб, експериментальної будівлі побутового обслуговування житлового району на 45 тисяч осіб (1963, у співавторстві); проєкт переробки клубу на 500 місць у селі Моринцях Черкаської області (у співавторстві з Володимиром Орєховим та Юрієм Паньком; у 1965 році змінено планування другого поверху та зовнішній архітектурний вигляд).

Інше У 1948 році розробив проєкти меблевої фурнітури з металу, пластика та дерева, які стали експериментальними зразками.

Автор художніх робіт, частина з яких була представлена на Всеукраїнській виставці акварелі та рисунку в 1960 році.

Публікації Автор книг: «Новая Каховка» (1957); «Сельськие общестенные здания» (1961, у співавторстві). Опублікував низку статей з питань теорії та практики архітектури у галузевих періодичних виданнях: «Вестник Академии строительства и архитектуры УССР», «Вестник Укргипросельстроя», «Архитектура СССР», «Строительство и архитектура», «Клубы», «Сборник УНИИТ» та інших.

Нагороди Нагороджений: радянськими орденами: Червоної Зірки (8 червня 1945), Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)Пам'ять народу. ; радянськими медалями: «За оборону Сталінграда» (22 грудня 1942), «За оборону Кавказу» (1 травня 1944), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За взяття Будапешта» (9 червня 1945), «За оборону Києва».

Примітки

Література

Т. А. Галькевич Вайнштейн Самуїл Миронович //

Посилання Вайнштейн, Самуил Миронович