Хорхе Алехандро Пачеко Ареко (; 9 квітня 1920, Монтевідео, Уругвай — 29 липня 1998, там само) — президент Уругваю (1967–1972).
Життєпис Батько і дід майбутнього президента були тісно пов'язані з політикою, будучи депутатами від партії Колорадо.
Юридичну освіту не завершив, захопившись журналістикою. Після смерті свого дядька Рафаеля Батльє Пачеко, прийняв на себе керівництво виданням «El Día» (1961–1965), органу Батльїстської партії «Колорадо».
1963–1967 — депутат парламенту від партії Колорадо. Один з ініціаторів конституційної реформи 1966 року народження, який відновив президентську форму правління. 1967 — віцепрезидент в парі з Оскаром Дієґо Альваро Хестідо. Після його раптової смерті в грудні того ж року стає очільником держави; на посаді президента був до 1972.
На посту президента У сфері внутрішньої політики його уряд в 1968–1970 неодноразово вдавався до репресій проти партизанського національно-визвольного руху Тупамарос, вводив у країні надзвичайний стан, брав під цензуру опозиційні ЗМІ. Були заборонені ліві партії, включаючи Соціалістичну партію Ургуваю. Після викрадення повстанцями британського посла Джеффрі Джексона і декількох бізнесменів та політиків, в 1971 видав спеціальний декрет № 566/971, яким зобов'язував Збройні сили Уругваю активізувати боротьбу з повстанською діяльністю. Для боротьби з Тупамаросом президент Пачеко санкціонував створення ескадронів смерті Націоналістична збройна оборона, молодіжного руху JUP, розгалуженої системи цивільних правих організацій — підприємницьких, профспілкових, студентських. Видатним провідником його політики став професор Армандо Акоста-і-Лара, ідеолог правих сил, призначений заступником міністра внутрішніх справ.
В економіці було створено спеціальну комісію з контролю над цінами і доходами в Уругваї (COPRIN). Її основна мета полягала в координації заходів з боротьби із високою інфляцією, сприяння виробництва і досягнення справедливого розподілу доходів. Фактично був введений контроль за заробітною платою і цінами. Цей крок викликав схвалення уругвайських обивателів і протести в робочому середовищі, для придушення яких президент двічі вводив надзвичайний стан — в червні 1968 і в червні 1969. Для майбутніх урядів мав негативні наслідки.
Напередодні виборів 1971 партизанські дії Тупамароса були припинені. Створена лівими партіями коаліція «Широкий фронт» мала непогані шанси на перемогу, оскільки у всіх на виду була перемога блоку «Народна єдність» і його лідера Сальвадора Альєнде в Чилі. Однак на виборах Широкий фронт отримав тільки 20 % голосів; президентом був обраний кандидат від правої фракції «Колорадо» Хуан Марія Бордаберрі. Відразу ж після голосування спливли факти масових фальсифікацій і підтасувань, і протести поновилися.
Після президентства 1972–1980 — посол в Іспанії та Швейцарії. 1980–1982 — посол у США. 1985–1989 — посол у Парагваї.
На виборах 1984, 1989 і 1994 балотувався на пост президента Уругваю.
У 1994 пішов з політичного життя через стан здоров'я.
Примітки
Література Jorge Chagas y Gustavo Trullen: PACHECO: la trama oculta del poder — Editorial Rumbo, Montevideo, 2005