Феліпенко Юрій Сергійович (8 травня 1993, Запоріжжя, Україна — 14 червня 2025) — український актор театру та кіно, військовослужбовець, учасник російсько-української війни. Загинув, захищаючи Україну від російської агресії.
Життєпис Народився 8 травня 1993 року в Запоріжжі.
Після закінчення у 2016 році Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого (курс Юрія Висоцького) — актор Київського академічного драматичного театру на Подолі. На сцені Театру на Подолі зіграв понад 20 ролей. Також працював у театрі-студії «Стігма» та займався дубляжем закордонних фільмів (серед яких «Як приборкати дракона 2», «Перша українська казка»).
На екрані Юрій Феліпенко вперше з'явився у 2014 році в детективному серіалі «Повернення Мухтара-9». Серед інших робіт — «Відділ 44», «Що робить твоя дружина», «Колір пристрасті».
Був одружений із Катериною Мотрич.
У квітні 2024 року долучився до лав ЗСУ у складі БпАК «Ахіллес» 92-ї ОШБр. Спершу на посаді посаді оператора безпілотних літальних апаратів (БПЛА), згодом — командира відділення. Загинув 14 червня 2025 рокуНа фронті загинув актор театру і кіно Юрій Феліпенко, ВК, 15.6.2025Загинув актор Юрій Феліпенко, Еспресо, 15.6.2025. Похований на Берковецькому кладовищіhttps://gordonua.com/bulvar/news/perezhivala-chto-oni-dostanut-eho-iz-hroba-malakhova-rasskazala-o-pokhoronakh-aktera-felipenko-1746616.html.
Театральні роботи Учбова сцена В Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого: «У пошуках радості» Віктора Розова — Федір «Виродок» — Шефлер «Забава» Славомира Мрожека — персонаж S «Урок» Ежена Йонеско — учитель
Київський академічний драматичний театр на Подолі (введення) — — «Дивакуватий Журден» Михайла Булгакова за п’єсою «Міщанин-шляхтич» Мольєра; реж. Віталій Малахов — учитель фехтування (введення) — — «Щоденник молодого лікаря» за оповіданнями Михайла Булгакова; реж. Віталій Малахов — психіатр (введення) — — «Звідки беруться діти?» Анатолія Крима; реж. Віталій Малахов — Андрій, Зорро (введення) — 2008 — «Сто тисяч» за п'єсою Івана Карпенка-Карого; реж. Віталій Малахов — Гершко (єврей) (введення) — — «Мертві душі» Михайла Булгакова за поемою Миколи Гоголя; реж. Ігор Славинський — поліцмейстер (введення) — — «Вернісаж на Андріївському» Віталія Малахова; реж. Віталій Малахов — поліцейський (введення) — 2014 — «Ліс» Олександра Островського; реж. Олександр Катунін — Карп Савельїч (введення) — — «Вічно живі» Віктора Розова; реж. Віталій Малахов — Володимир, син Анни Михайлівни / Міша — «Мати» Карела Чапека; реж. Ігор Матіїв — Петро — «Віра, Надія, Любов… (Яма)» за Олександром Купріним; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Лихонін 2018 — «Шість персонажів у пошуках автора» Луїджі Піранделло; реж. Віталій Малахов — режисер 2018 — «Продавець дощу» за ; реж. Віталій Малахов — Ной 2018 — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Віталія Жежери за романом Панаса Мирного; реж. Віталій Малахов — Лушня — «За двома зайцями» Оксани Прибіш за п'єсою Івана Нечуя-Левицького та Михайла Старицького; реж. Ігор Матіїв — Свирид Петрович Голохвостий 2019 — «Зойчина квартира» за Михайла Булгакова; реж. Максим Голенко — поет 2019 — «1984» Майкла Джина Саллівана за однойменним романом-антиутопією Джорджа Орвелла; реж. Сергій Павлюк — О'Браєн 2019 — «Сірі бджоли» за романом Андрія Куркова; реж. Віталій Малахов — Петро — «Навігатор» Лаши Бугадзе; реж. Тамара Трунова — Джакели 2020 — «Імітація» за романом «Для домашнього огнища» Івана Франка; реж. Ігор Матіїв — Редліх — «Приворотне зілля» за романом Братів Капранових; реж. Сергій Павлюк — Лейтенант Петро — «Колискова для лисиці, яку ще ніхто не бачив» Андри Каваліаускайте; реж. Андра Каваліаускайте (Литва) 2022 — «Цар Едіп» за трагедією Софокла; реж. Давид Петросян — Креонт/ Хор — «Зелені коридори» за п'єсою Наталки Ворожбит; реж. Максим Голенко — Громадянин Австрії / Степан Мудрик / Ганс 2023 — «Сон літньої ночі» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Андра Каваляускайте (Литва) — Ув'язнений Нік — «Процес» за романом Франца Кафки; реж. Давид Петросян — Вартовий
Фільмографія — Повернення Мухтара–9 (70 серія) — Особиста справа — Відділ 44 — Підкидьки — Що робить твоя дружина? — Ангеліна — Алекс Морозов — Спадкоємці (серіал) 2019 — Як довго я на тебе чекала — оперуповноважений 2019 — Замок на піску (мінісеріал) — Богуцький у молодості 2019 — У справу втручається Остап Гуляй — Остап Гуляй (головна роль) — Колір пристрасті — Андрій Потапенко (головна роль) 2020 — Операція „Дезертир“ — Валентин Головко, снайпер 2020 — Олена Прекрасна (мінісеріал) 2021 — Беззахисне серце — Олексій 2021 — Знайду пару коханому — Михайло Сосновський 2021 — Дитина з гарантією — Володимир Тершин — Колір помсти — Андрій Потапенко (головна роль) 2022 — Будинок з чужими таємницями 2022 — Принцеса з Горошино — Максим (головна роль) 2022 — Як там Катя? — Максим 2022 — Віра (короткометражний фільм) - батько (головна роль) — Сестри — Сергій (головна роль) — Окуповані — Роман (головна роль)«Окуповані» (1+1) — Обіцянка Богу — Марко Войтенко (головна роль, остання роль у кіно)
Дублювання «Як приборкати дракона 2» — епізод, тонування «Перша українська казка» — тонування
Нагороди 2019 — Мистецька премія «Київ» — номінація у категорії «Театральне мистецтво» за ролі Петра у виставі «Мати» за п'єсою Карел Чапека (2017), Ноя у виставі «Продавець дощу» за п'єсою Річарда Неша (2018); та режисера у виставі «Шестеро характерів ненаписаної комедії» за п'єсою Луїджі Піранделло (2018) Державна нагорода України — медаль «Захиснику Вітчизни» Пам’ятний нагрудний знак 92-ї окремої штурмової бригади (Подяка 92 ОШБр) Державна нагорода України — орден «За мужність» III ступеня 2025, 12 вересня — Державна нагорода України — орден «За заслуги» III ступеня (посмертно) — за вагомий особистий внесок у розвиток української кінематографії, заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, багаторічну сумлінну працю
Примітки