Са́мбір — місто, адміністративний центр Самбірського району та Самбірської міської громади Львівської області.
Назва Існують чимало версій щодо походження назви міста Самбора, серед них такі: А. Добрянський, І. Будзиновський та інші дослідники вважали, що назва «Самбір» походить від дрімучих лісів, які були в цій місцевості. І. Ступницький вважав, що вона походить від племені Саборів, які нібито мешкали в цих краях у IV столітті до н. е. В. Площанський та А. Петрушевич стверджували, що назва складається з двох частин — сам і бір, яка означає Собор, тобто збір. Вони зробили висновок, що спочатку місто стояло на злитті, собранії двох річок (Дністра та Яблуньки, що у місті Старому Самборі, який згодом зруйнували монголо-татари). Існує припущення, що місто могло отримати назву від церковного храмового свята Собору Пресвятої Богородиці. М. Скорик вважав, що назва Самбора походить від верби-самбірки з червоним пруттям, яка в минулому була дуже поширеною на берегах Дністра. Олег Гуцуляк вважає, виходячи з теорії прабалтослов'янської єдності, що назва пов'язана з іменем литовського бога урожаю і пива Самбаріса. Припускається, що виходячи з теорії прабалтослов'янської єдності, назва міста походить від балтійського князівського роду Самборидів. Ярослав Рудницький вважав, що назва може походити від слов'янського чоловічого імені Само, і можливо від правителя першої слов'янської держави Само. Старослов'янське значення «самбора» (samborza) — «стовп».Kostrzewski J. Kultura prapolska Poznań, 1947. — S. 103 Див. також: палісад — щільний ряд забитих або закопаних вертикальних дерев'яних стовпів. У європейському середньовічному оборонному будівництві були вежі-донжони, які у літописах позначають терміном − столпъ.Б. А. Омельчук. Деревина та камінь в оборонному будівництві Старосамбірського підгір'я у XIII—XVI століттях // Науковий вісник НЛТУ України Збірник науково-технічних праць . — 2010. — Вип. 20.2. — 312 с. Михайло Рожко був прихильником від апелятивного походження назви міст:
Відомо, що на території Підгір'я через місто Старий Самбір пролягав давній шлях «Руська Путь» та Карпатська оборонна лінія.
Географія Самбір розташований на лівому березі Дністра (через місто також тече невелика річка Млинівка), на перетині автошляхів Львів — Ужгород і Дрогобич — Перемишль. Самбір також є одним із культурних, промислових,туристичних і військових центрів Львівщини, і першим за населенням містом у Львівській області. Відстань до обласного центру залізницею — 78 км, автошляхами — 76 км.
Протяжність міста з південного заходу на північний схід — 10,5 км, а з північного заходу на південний схід — 4,5 км.
Площа міста становить 24 км². Центр міста(площа Ринок) розташований на висоті 305,96 м над рівнем моря. Загалом географічне розташування Самбора є вигідним, оскільки через нього пролягали важливі дороги, що з'єднували Східну та Західну Європу, Північну із Південною. Через Самбір проходять електрифіковані залізничні шляхи, магістральні ЛЕП і трубопроводи.
Клімат Середньорічна температура повітря в Самборі становить +80…+100С. Зима у Самборі відносно м'яка, морози -20 трапляються рідко. Інколи трапляються відлиги, сезон деколи без снігового покриву (для зими характерно мінімум атмосферних опадів за річну кількість, хоча вони у вигляді дощу та мокрого снігу випадають часто). Весна тривала, деколи затяжна, вітряна, прохолодна, досить волога. Можливі заморозки. Літо тепле, жарке, мало вологе і мало дощове. Спека +30 та вище спостерігається не часто. Осінь тепла, сонячна, суха (зазвичай триває до перших чисел листопада). Середня температура найхолоднішого місяця (січень) — −4 °C, середня температура липня — +19 °C.
Зима 2013—2014 рр. надзвичайно тепла. Середня температура грудня становила +1 °C, максимальний мінімум — −7 °C, та максимум — +9 °C. Також снігового покриву взагалі у цьому місяці не спостерігалось.
Стихійні лиха 23 вересня 2013 року на місто налетів смерч, який виривав дерева з корінням, зривав дахи. Відеозаписи стихії транслювалися багатьма телеканалами України. Збитки оцінюються у понад 1 млн. гривень.
Символіка міста Самбір здавна мав свій герб, на якому в синьому полі біжить золотий олень із пробитою стрілою шиєю. Герб міста є одним з найдавніших в Україні, який використовувався без змін майже 500 років.
У період панування Польщі на теренах Західної України була вигадана легенда, що нібито цей герб місту подарувала королева Бона, яка влучила в оленя своєю стрілою під час полювання в самбірських лісах. Ця подія могла трапитись лише після 1545 року, коли королева після сплати боргу стала власницею Самбора. Але цю легенду заперечують архівні матеріали. Внаслідок пошукових робіт у архівах було знайдено найдавнішу відому печатку Самбора на одному з документів за 1533 рік. На печатці зображений щит, на якому містився олень з пробитою шиєю, а по колу йде трохи затертий латиномовний напис: «Печатка міста Самбора».
У часи Австрійської імперії Самбір не змінював свого герба. Він був зображений на привілеї цісаря Йосифа II, що затверджував права міста, від 26 червня 1788 року. У радянський період герб офіційного затвердження не мав, але використовувався без стріли.
Сучасний герб Самбора був прийнятий 17 квітня 2003 року на сесії міської ради. Його автором став голова Українського Геральдичного Товариства, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. Грушевського Національної академії наук України, член комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, кандидат історичних наук — Андрій Гречило. У 2007 році до рішення внесено поправку, вилучивши з герба стрілу.
Окрім герба, Самбір має свій прапор (див. Прапор Самбора), Печатку (кругла, діаметром 50 мм, у центрі зображено герб міста. По колу йде напис: «Україна, Львівська область, місто Самбір». Використовується при неофіційному та церемоніальному використанні), Штандарт міського голови Самбора (хоругва, на якій зображено герб Самбора і напис «Самбір 1241»).
Історія
Історія міста сягає в далеке минуле. Археологічні дослідження свідчать, що поселення у цій місцевості існували ще в доісторичні часи. При розкопках на території міста знайшли римські монети IV століття, бронзові сокири, серп, браслети, виготовлені приблизно у IX—VIII століттях до н. е.
Самбір виник на місці давньоруського поселення Погонич, яке, як гадають, займало територію вздовж сучасної вулиці Тараса Шевченка (колишня — вул. Терешкової, раніше — Перемишльська) і північного берега річки Млинівки. Припускають, що неподалік від цього селища, на пагорбі, де нині височить церква Різдва Богородиці і колишній костел бернардинів, було давньоруське укріплене городище, одне з багатьох на Прикарпатті. Невідомо, коли виник Погонич. У 1929 році на території цегельні Перемишльською вулицею були виявлені бронзові предмети (сокири, серп, браслет тощо), які походили з IX—VIII століть до нашої ери. За 18 км на південний захід від Погонича було давнє місто Самбір (сучасний Старий Самбір) — адміністративний центр Самбірської волості, яке 1241 року знищили татаро-монголи. Уцілілі жителі цього міста переселилися в Погонич, який з часом розрісся, і його назвали «Новим Самбором», а знищене татаро-монголами місто стало «Старим Самбором». З 1390 року за давнім Погоничем утвердилася назва «Самбір». Але в документах до 1450 року місто іменується і Самбором, і Новим Самбором, і — по старому Погоничем. Обидва міста мали ще одну назву: Старе Місто і Нове Місто.
Самбір лежав на перехресті важливих торгових шляхів, які вели на схід і захід, до Львова, Дрогобича, Перемишля, в Угорщину і Польщу, що значною мірою зумовило економічну активність і матеріальний добробут міста в епоху середньовіччя.
1241 рік — перша літописна згадка про місто. Того року ординці сплюндрували тодішнє місто Самбір (теперішній Старий Самбір), а уцілілі мешканці знайшли притулок у добре укріпленому посаді Погонич, який ховався у лісових хащах на березі Дністра. Від 1390 року Погонич став Новим Самбором, а колишній Самбір — Старим Самбором (або Старим Містом). Згодом Новий Самбір став просто Самбором.
У 1349 році Самбір, як і всю Галичину, завоювали польські феодали на чолі з королем Казимиром III. Остаточно ці давньоруські землі відійшли до Польщі лише у 1387 році після короткочасного перебування у складі Угорського королівства. В складі польської держави колишня Самбірська волость, яка була княжою власністю, стала одним з чотирьох повітів Перемишльської землі Руського воєводства і приватною власністю польських королів та магнатів.
До 1349 року поселення було у складі Галицько-Волинської держави.
1349—1390 роки — поселення було власністю польських королів.
У 1387 році власником Самбірщини (території між Добромилем і Стриєм) став магнат Спитко Мельштинський. Цей маєток йому дістався від короля як подарунок за військові заслуги під час загарбання давньоруських земель.
13 грудня 1390 року — Спитко продав войтівство в Новому Самборі Генріхові з Ланьцута за 80 гривень монет празьких, дозволяючи йому заложити місто на праві магдебурзькім. З цього моменту в місті почали селитися німці та євреї і в тому ж році поруч зі старим містом (зі східного боку), на низькому відкритому пагорбі почали будувати нове місто на зразок західноєвропейських готичних міст.
Після загибелі Спитка у битві з татарами над Ворсклою (12 вересня 1399 року) Самбірщиною володіла вдова по Спиткові, Ельжбета.
У XV столітті Самбір був замком-фортецею.
1415 року — Самбірщину повернуто у володіння польських королів, які часто віддавали місто й околиці в заставу різним магнатам за позички грошей. Так, 1419 року — шляхтичу Генрихові Гінчу з Рогова, 1431 року — магнату Пйотрові Одровонжу.
1451 року — король Казимир IV Ягеллончик перебував у містіKiryk А. Lanckoroński Mikołaj h. Zadora zwany Marszałkowicz z Brzezia, Lanckorony i Włodzisławia (zm. 1462) // PSBю — W — W — K — G. — T. XVI/3, zesz. 70. — S. 446 .
Староста Кшиштоф Одровонж-Шидловський найбільше причинився до укріплення міста. 1530 року він укріпив центр Самбора мурами, валами та ровами.
Важливим адміністративним центром міста був княжий замок (на місці, де тепер Замкова площа). Дерев'яний замок згорів під час нападу татар 1498 року і вже не відбудовувався. В середині XVI століття було споруджено новий мурований так званий королівський замок «на Бліху» (тепер там міська лікарня). Від цього часу зберігся так званий «мисливський будинок», в якому тепер обладнано лікарняну церкву святого Пантелеймона.
1498 року згоріли дерев'яна ратуша та всі навколишні будинки. На початку XVI століття збудували нову 1-поверхову ратушу з невисокою вежею і годинником. Ця ратуша теж згоріла, а на її місці у 2-й половині XVII століття звели муровану з 40-метровою 8-гранною вежею і ліхтарем. (Див. Самбірська ратуша).
1542 році - місто отримало привілей неприйняття євреївMaurycy Horn Żydowski ruch osadniczy w miastach Rusi Czerwonej, w: Biuletyn Żydowskiego Instytutu Historycznego. — 1974. — nr 2 (90). — s. 11. .
Рід Одровонжів володів Самбірщиною до 1545 року, коли королева Бона Сфорца (друга дружина короля Сигізмунда I Старого) викупила всі маєтки від Станіслава Одровонжа.
1553 року — королева Бона заборонила євреям торгувати на ринку, а українцям дозволила збудувати церкву на середмісті. Через деякий час було зведено дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, яка служила до 1738 року, коли на її місці збудували муровану.
1568 року — у Самборі було 127 будинків.
1568 року — на місці давнішого дерев'яного костелу (з 1370 року), спаленого татарами 1498 року, відкрили нині діючий мурований костел Усічення Голови святого Івана Хрестителя. Він теж горів 1637 року, але був відбудований. Після останньої пожежі костел відновлено 1846 року, а 1888 року його прикрасили розписом та встановили нові вівтарі, органи й амвон.
25 серпня 1604 року з Самбірського замку вирушило об'єднане українсько-польське військо, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.