Аманітора — цариця () Куша, яка правила з Мерое в середині першого століття разом зі своїм сином Натакамані. Їхнє правління добре засвідчене й видається часом процвітання.
Життєпис Походження достеменно невідоме. Ймовірно, була донькою або іншою родичкою Навідемак. Правила разом зі своїм сином Натакамані (раніше припускалося, що він був її чоловіком), з яким зображена поруч у храмах Амона в Напаті й Мерое, храмі Апедемака в Нагу. Лише Натакамані мав повноцінний титул правителя, але вони зображалися як рівні співправителі. Немає підтверджень, що вони правили одне без одного.
ЇЇ царський палац був у Джебель-Баркалі у сучасному Судані. Правила територією між Нілом і Атбарою.
Три принци підтверджені під час їхнього правління: , Арікакатані та Шеракарар, родинні зв'язки між ними та співправителями невідомі.
Правління Аманітора було нетривалим, можливо, вона зреклася влади на користь сина. У 70 році відправила кінноту на допомогу Титу Флавію Веспасіану під час придушення юдейського повстання.
Аманітора була серед останніх великих будівельників в Куші. Вона була залучена у відновлення великого храму Амону в Мерое та храму Амону в Напаті, коли його зруйнували римляни. Також під час її правління в Мерое були побудовані резервуари для зберігання води. Також двоє правителів побудували храми Амону в Назі та Амарі.
Кількість будівель, завершених у середині першого століття, свідчить, що це був час найбільшого процвітання в мероїтській історії. Понад 200 нубійських пірамід було збудовано, більшість розграбовані в античний час.Аніматора похована в піраміді № 1 у Мерое. Будівля має розмір лише приблизно 6×6 м, і це не зовсім піраміда, а дві мастаби, побудовані одна на одній. Її ім'я знайдене в поховальній камері. Наступником став Шеракарар.
Примітки
Джерела Bertha Porter, Rosalind L. B. Moss, Ethel W. Burney: Topographical Bibliography of Ancient Egyptian Hieroglyphic Texts, Reliefs, and Paintings. VII. Nubia, The Deserts, and outside Egypt. Griffith Institute/ Ashmolean Museum, Oxford 1975, S. 243 László Török, Fontes Historiae Nubiorum, Vol. III, Bergen 1998, S. 901—904, ISBN 8291626073 Michael H. Zach, Gedanken zur kdke Amanitore, in Begegnungen, Antike Kulturen im Niltal, herausgegeben von C. A. Arnst, I. Hafemann, A. Lohwasser, Leipzig 2001, ISBN 3934374026, 509—520