Елля́й (справжні прізвище, ім'я та по батькові — Кулачиков Серафим Романович; ; 29 листопада 1904, Нижньоамгінський насліг — 14 грудня 1976, Якутськ) — якутський радянський поет і перекладач; член Спілки письменників СРСР з 1938 року.
Біографія Народився року в Нижньоамгінському наслізі (тепер Таттинський улус, Республіка Саха, РФ). Протягом 1920—1921 років працював секретарем волосного і наслежного ревкомів. У 1924 році закінчив Якутський педтехнікум і працював там викладачем. 1928 року закінчив Державний інститут журналістики у Москві.
Після закінчення інституту працював в редакціях газет «Хотугу иччат», «Автономна Якутія», «Киим», «Соціалістична Якутія», журналів «Чолбон», «Киhил иллик», «Хотугу сулус» і «Полярна зірка». Протягом 1936—1939 років завідував відділом фольклору Інституту мови, літератури та історії. З 1939 по 1942 рік і з 1946 по 1948 рік був головою Правління Спілки письменників ЯкутіїЯкутія літературна. .
У 1942—1944 брав участь у німецько-радянській війні, воював на Старій Руссі, був командиром мінометного відділенняПам'ять народу.. В 1944 році демобілізований після важкого поранення. Член ВКП(б) з 1946 року.
У 1955 році обраний депутатом Верховної Ради Якутської АРСР 4-го скликання. Обирався членом Якутського обкому КПРС, делегатом Всесоюзних і Всеросійських з'їздів письменників, членом Правління Спілки письменників СРСР.
Помер в Якутську 14 грудня 1976 року. Похований в Якутську на Маганській горі.
Творчість Дебютував у 1924 році як перекладач російських революційних пісень. Автор збірок лірики: «Кыһыл хоһоон» («Червоні пісні», 1925); «Күɵгэйэр күннэрбэр» («В дні квітучої молодості», 1929); «Саҥа ырыалар» («Нові пісні», 1932); «Дьоллоох олох» («Щасливе життя», 1938); «Айан уоттара» («Дорожні вогні», 1941); «Күн сирин кɵмүскэлигэр» («На захист сонячної країни», 1943); «Үɵрүү» («Радість», 1946); «Кыайыы ырыалара» («Пісні перемоги», 1950; у збірці присвятив поему «Прометей» Миколі Чернишевському); «Хоhооннор, поэмалар» («Вірші і поеми», 1954; у поемі «Норуот доҕоро» /«Друг народу» змалював образ Павла Грабовського, який відбував заслання в Якутії); «Айар үлэҕэ айхал» («Слава творчій праці», 1959); «Киhи — киhиэхэ» («Людина — людині», 1962; у збірці розмістив вірш «Тарас Шевченко»); «Талыллыбыт айымньылар» («Вибране», у 2-х томах, 1964—1965); «Умуллубат уот» («Непогасний вогонь», 1969); «Догор сурэҕэ» («Серце друга», 1973). Автор поеми «Щастя якута» (1947). Разом із Г. Тарським написав есе «Марко Вовчок туhунан» («Про Марка Вовчка», 1969).
За мотивами народної творчості створив поему-казку для дітей «Чурум-Чурумчуку» (1939, російський переклад 1946). Для дітей написав також поеми «Туйара» (1960) і «Відважні серця» («Хорсун сүрехтер», 1967).
Переклав низку творів Олександра Пушкіна («Мідний вершник»), Володимира Маяковського («Володимир Ілліч Ленін»), Миколи Тихонова та інших. Також переклав баладу «Тополя» і поему «Сова» Тараса Шевченка, вірші «Наймит», «Веснянка», «Гімн. Замість пролога» Івана Франка, окремі твори Павла Грабовського і Лесі Українки.
Автор статей: «Подготовка к шевченковским дням» («Социалистическая Якутия», 28 лютого 1939); «Наша гордость» («Социалистическая Якутия», 8 березня 1964). У 1974 році брав участь у Днях якутської літератури в Харківські області.
Відзнаки Нагороджений: орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани», Червоної Зірки, Червоного Прапора; медаллю «За перемогу над Німеччиною»; Народний поет Якутської АРСР з 1964 року. Премія Ленінського комсомолу Якутії.
Пам'ять Його ім'ям названі: вулиця в місті Якутську; Чичимахська середня школа Таттинского улусу.
Примітки
Література
Погребник Ф. П. Елляй // , сторінка 145; Хоменко Б. В. Елляй //