Синтаксичні структури — це впливова робота з лінгвістики американського лінгвіста Ноама Чомскі, вперше опублікована в 1957. Ця робота є доробком моделі трансформаційної генеративної граматики його викладача, Зелліга Гарріса. Коротка монографія обсягом близько сотні сторінок, визнанана одним з найзначніших досліджень 20 століття. У ній міститься відоме нині речення "Безбарвні зелені ідеї шалено сплять", запропоноване Чомскі як приклад граматично правильного речення, яке не має змістовності. Таким чином, Чомскі аргументував незалежність синтаксису (вивчення структури речень) від семантики (дослідження значення).From :"...such semantic notions as reference, significance, and synonymity played no role in the discussion."
Ґрунтуючись на лекційних конспектах, які Н. Чомскі готував для студентів Массачусетського технологічного університету, ця праця представила сучасні розробки в ранній генеративній граматиці. Підхід до синтаксису повністю формальний (базується на символах і правилах). У її основі Чомскі використовує правила структури фрази (phrase structure rules), згідно з яким речення розбивають на менші частини. Вони поєднані з новими правилами, які Чомскі називає "перетворення" ("transformations"). Ця процедура породжує різні синтаксичні структури. Повторюючи поняття, введені в лінгвістичну теорію данським мовознавцем Луї Єльмслевим, Чомскі зазначив, що ця обмежена множина правил "породжує" всі й тільки граматичні речення поданої мови, які є кількісно нескінченними. Пізніше було витлумачено, що такий підхід оцінює вроджене місце мови у свідомості над мовою як засвоєною поведінкою, хоча такі ідеї прямо не викладено в книзі. Написана в часи, коли Чомскі був ще невідомим ученим, Синтаксичні Структури мали значний вплив на вчення про знання, свідомість та ментальні процеси, ставши впливовою роботою у формуванні напрямку когнітивних наук. Також ця праця значно вплинула на дослідження компʼютерів і мозку. Значущість Синтаксичних Структур полягає в наголошенні на біологічній природі мови в час, коли це було незвичайним, зокрема і в контексті формальної лінгвістики. Завдяки цій книзі Чомскі став визнаним одним із основоположників того, що зараз відомо як соціобіологія . Деякі спеціалісти скептично поставилися до теорія Чомські, вважаючи, що хибно описувати мову як ідеальну систему. Однак американські лінгвісти змінили курс у другій половині 20 століття через Синтаксичні структури.
Підґрунтя Ситуативність у лінгвістичній теорії На момент публікації «Синтаксичні структури» представляли сучасний стан формальної моделі аналізу мови Зелліга Гарріса, яка називається трансформаційною генеративною граматикою. Можна також сказати, що книга представляє версію або теорію Чомскі, оскільки присутні деякі оригінальні вхідні дані на більш технічному рівні. Центральні концепції моделі, однак, випливають із книги Луїса Єльмслева «Пролегомени до теорії мови», яка була опублікована в 1943 році данською мовою, а потім перекладена англійською Френсісом Дж. Вітфілдом у 1953 році. Книга встановлює алгебраїчний інструмент для лінгвістичного аналізу, який складається з терміналів та описів усіх різних типів лінгвістичних одиниць, подібно до термінальних і нетермінальних символів у формальних граматиках. Перш за все, цей інструмент функціонує як описовий засіб, або, як це пояснює Єльмслев:«Ми вимагаємо, наприклад, від теорії мови, аби вона дозволяла правильно і вичерпно описати не тільки певний французький текст, але також і всі існуючі французькі тексти, і не тільки ці, але також усі можливі і мислимі французькі тексти» "We demand for example from the theory of language that it allow to describe correctly and exhaustively not only such given French text, but also all existing French texts, and not only these but also all possible and conceivable French texts.” Коли цю роботу буде виконано на задовільному рівні, стане можливим передбачити всі граматичні речення певної мови:«Завдяки отриманим таким чином лінгвістичним знанням ми зможемо побудувати для однієї мови всі мислимі або теоретично можливі тексти»“Thanks to the linguistic knowledge thus acquired, we will be able to construct, for the same language, all conceivable or theoretically possible texts.”Єльмслев також зазначає, що алгоритмічний опис мови може генерувати нескінченну кількість продуктів із кінцевої кількості примітивних елементів:«Коли ми порівнюємо запаси, отримані на різних етапах розрахунків, їх розмір зазвичай зменшується в міру проходження процедури. Якщо текст необмежений, тобто його можна продовжувати шляхом постійного додавання наступних частин … це створить можливість реєструвати необмежену кількість речень»Логічні наслідки математичних систем, які були вперше запропоновані Девідом Гільбертом і Рудольфом Карнапом та прийняті в лінгвістиці Єльмслевом , ідеї якого повторює Чомскі, наступні:«Фундаментальна мета лінгвістичного аналізу мови L полягає в тому, щоб відокремити граматичні послідовності, які є реченнями L, від неграматичних послідовностей, які не є реченнями мови L. Таким чином, граматика L буде пристроєм, який генерує всі граматичні послідовності L і жодної з неграматичних» — Ноам Чомскі, "Синтаксичні структури" Чомскі також стверджує, що такий рекурсивний пристрій, як замкнуті цикли, дозволить граматиці генерувати нескінченну кількість речень. Існують, однак, деякі розходження з концепцією Єльмслева. Єльмслев був структуралістом і застосовував математичні моделі до концепції Фердинанда де Соссюра про мову як інтерактивну систему значення та форми. Хоча блумфілдівську школу лінгвістів початку-середини 20-го століття прозвали «американськими структуралістами», вони, по суті, відкидали основні принципи структуралізму: те, що лінгвістична форма пояснюється через значення, і що лінгвістика належить до сфери соціології. Натомість ідея мови, схвалена Леонардом Блумфілдом та його послідовниками, походить від менталістичної психології Вільяма Вундта, яка була замінена поведінковою психологією в книзі Блумфілда «Мова» 1933 року. Це призвело до відділення синтаксису від семантики як неспостережної ланки в ланцюзі стимул-реакція. Чомскі, як Гарріс та інші американські лінгвісти, погоджувався, що немає причинно-наслідкового зв’язку між семантикою та синтаксисом. Незважаючи на зміну парадигми, американські лінгвісти зберегли синтаксичний аналіз Вундта, який передбачає розміщення граматичного об’єкта в дієслівній фразі. Вони вважали, що мови слід аналізувати на основі того, як носії вважають це правильним. Як втілити цю ідею в наукове твердження, десятиліттями залишалося тривожним питанням американської лінгвістики. Гарріс і Рулон Уеллс виправдовували аналіз об’єкта як частини дієслівної фрази на «економіку»; але цей термін, знову ж таки, лише вказував на сприйману «легкість» практики. У «Синтаксичних структурах» Чомскі змінює значення принципу довільності Єльмслева, який зазначав, що генеративне числення є лише інструментом для лінгвіста, а не структурою насправді. Проте Девід Лайтфут зазначає у своєму вступі до другого видання, що в самих синтаксичних структурах мало справжнього інтересу, а можливі тлумачення того, що правила чи структури є «когнітивними», вродженими чи біологічними, були б зроблені в іншому місці, особливо в контексті дискусії між Чомскі і прихильниками біхевіоризму. Але через десятиліття Чомскі робить чітку заяву про те, що синтаксичні структури, включаючи об’єкт як залежний від дієслівної фрази, спричинені генетичною мутацією у людей.
Публікація У 1955 році Н. Чомскі отримав ступінь доктора лінгвістики. Попри це він спочатку мав проблеми з публікацією своєї теорії. Чомскі запропонував до публікації рукопис «Логічна структура лінгвістичної теорії» (The Logical Structure of Linguistic Theory), однак йому відмовили в цьому, так само як і академічний лінгвістичний журнал WORD. Тому Чомскі деякий час залишався аутсайдером у галузі лінгвістики. Його рецензії та статті на той час публікувалися переважно в нелінгвістичних журналах. Mouton & Co. — голландське видавництво, розташоване в Гаазі. Вони здобули академічну репутацію публікуючи насамперед праці зі славістики із 1954 року. Невдовзі вони розпочали нову серію видань під назвою Janua Linguarum або «Брама мов». Це мала бути серія «невеликих монографій» із загальної лінгвістики. Перша опублікована праця із серії Janua Linguarum - Основи мови (1956 рік) - була написана мовознавцями Романом Якобсоном і Моррісом Галле. Чомскі вже зустрічався з Якобсоном, професором Гарвардського університету, а Галле був однокурсником Чомскі в Гарварді і згодом його близьким колегою в MIT. У 1956 році Чомскі і Галле разом написали статтю про фонологію, опубліковану в 1956 році як данина Якобсону. Корнеліс ван Шуневельд був редактором серії Janua Linguarum у Mouton. Він був нідерландським лінгвістом і учнем Якобсона. Він шукав монографії для своєї серії, тому Шуневельд відвідав Чомскі в Массачусетському технологічному інституті в 1956 році. За посередництва Морріса Галле (і, ймовірно, Якобсона) Чомскі показав ван Шуневельду свої нотатки для його вступного курсу лінгвістики для студентів-бакалаврів. Ван Шуневельд зацікавився ними. Він запропонував опублікувати їх детальну версію в Mouton, на що Чомскі погодився. Чомскі підготував рукопис потрібного розміру (не більше 120 сторінок), який відповідав би серії Janua Linguarum. Чомскі надіслав остаточну версію на початку серпня 1956 року ван Шуневельду. Редактор попросив Чомскі змінити назву книги на «Синтаксичні структури» для комерційних цілей. Книгу ще до публікації у великій кількості замовив МІТ. Це ще більше спонукало Mouton опублікувати книгу, що зрештою відбулося у лютому 1957. Незабаром після першої публікації книги Бернард Блох, редактор престижного журналу Language, надав лінгвісту Роберту Бенджаміну Лізу, колезі Чомскі з МІТ, можливість написати рецензію на книгу. Дуже позитивний есе-відгук Ліза з’явився в номері Language за липень–вересень 1957 року. Цей ранній, але впливовий відгук зробив працю Синтаксичні Структури помітною в полі лінгвістичних досліджень. Невдовзі книга спричинила передбачувану «революцію» в мовознавстві, хоча пізніше деякі лінгвісти почали сумніватися, чи це справді був революційний прорив. Синтаксичні Структури стала бестселером серії Janua Linguarum. Її перевидавали 13 разів до 1978 року. Книга перекладена більше ніж десятьма мовами. Переклади У 1962 році в Москві був опублікований російський переклад Костянтина Івановича Бабиського під назвою «Синтакси́ческие структу́ры». * У 1963 році Ясуо Ісаму написав японський переклад книги під назвою 文法の構造 (Bunpō no kōzō). У 1969 році французький переклад Мішеля Бродо під назвою Structures Syntaxiques був опублікований видавництвом Éditions du Seuil у Парижі. У 1973 році Мутон опублікував німецький переклад Клауса-Петера Ланге під назвою Strukturen der Syntax.
Зміст Цілі синтаксичного дослідження У "Синтаксичних структурах" Хомський намагається побудувати "формалізовану теорію лінгвістичної структури". Він робить акцент на "строгих формулюваннях" і "точно побудованих моделях". У першому розділі книги він дає визначення синтаксису людської мови. Потім він розповідає про цілі синтаксичного дослідження.
Для Хомського метою лінгвіста є побудова граматики мови. Він визначає граматику як пристрій, який продукує всі речення досліджуваної мови. По-друге, лінгвіст повинен знайти абстрактні поняття, що лежать в основі граматик, щоб розробити загальний метод. Цей метод допоміг би вибрати найкращий можливий пристрій або граматику для будь-якої мови, враховуючи її корпус. Нарешті, лінгвістична теорія повинна дати задовільний опис усіх рівнів аналізу мови. Прикладами цих рівнів є звуки, слова та структури речень.
Граматична правильність