Генна́дій Андрі́йович Васи́льєв (3 жовтня 1953, Сталіно, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат (II, III, IV, VI і VII скликань), Генеральний прокурор України (18 листопада 2003 — 9 грудня 2004). Член Партії регіонів.

Життєпис Народився 3 жовтня 1953 в Сталіно, сучасний Донецьк. Після середньої школи працював робітником на Донецькому заводі торговельного обладнання. З вересня 1972 до червня 1976 року навчався в Харківському юридичному інституті на спеціальності «Правознавство».

Кар'єра Працював стажистом, слідчим прокуратури (липень 1976 — березень 1979), помічником прокурора (березень 1979 — січень 1981), прокурором (травень 1981 — червень 1984) Ленінського району Донецька.

З січня 1981 до травня 1981 — прокурор слідчого управління, прокурор-криміналіст прокуратури Донецької області.

З червня 1984 до січня 1987 — начальник слідчого управління прокуратури Донецької області.

1987—1988 — заступник начальника слідчого управління, начальник загального нагляду Прокуратури УРСР.

1988—1991 — заступник прокурора Донецької області. Працював прокурором Донецької області з грудня 1991 до липня 1996-го та з липня 1997 до липня 1998 року.

Державні посади

Генеральний прокурор України З 18 листопада 2003 був Генеральним прокурором України, призначений Указом Президента від 18 листопада 2003 року. 8 грудня 2004 року пішов у відставку з посади.

Заступник голови Адміністрації Президента Коли Віктор Янукович став президентом, Васильєв із 28 квітня 2010 по 2 лютого 2011 працював заступником голови Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна і мав визначальний вплив у ГПУ, де близький до нього Ренат Кузьмін був заступником генпрокурора.10 фактів із життя Володимира Петрова // Дмитро Добрий, espreso.tv, 14 березня 2019, четвер, 08:46

Політична кар'єра Керівник забороненої проросійської партії «Держава».

З 28 травня 2002 — перший заступник Голови Верховної Ради України.

Народний депутат України 2-го скликання (липень 1994 — квітень 1998), Калінінський виборчий округ № 109 Донецької області. Член Комітету з питань законності та правопорядку, член групи «Незалежні».

Народний депутат України 3-го скликання (березень 1998 — квітент 2002), виборчий округ № 61 Донецької області. Член фракції НДП (05.1998-05.1999), позафракційний (05.1999-02.2000), член групи «Трудова Україна» (з лютого 2000). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з лютого 2000).

Народний депутат України 4-го скликання (квітень 2002 — грудень 2003), виборчий округ № 61 Донецької області, самовисування. Уповноважений представник фракції «Єдина Україна» (травень 2002). 1-й заступник Голови ВР України (28 травня 2002 — 18 листопада 2003). Склав депутатські повноваження 11 грудня 2003 року.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний від Партії регіонів. Одночасно з 28 квітня 2010 року по 2 лютого 2011 року — заступник Глави Адміністрації Президента України.

Бізнес В 2011 році позивався проти Віктора Нусенкіса, претендуючи на 50 % акцій ГК «Донецьксталь», через що Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку призупинила торгівлю акціями 12 компаній зі складу «Донецьксталі». За кілька місяців суд завершився.

Наприкінці 2012 року Васильєв звернувся до Слідчого комітету в Кемеровскій області РФ з вимогою порушити кримінальну справу проти Віктора Шевцова, директора об'єднання «Кузбасс». Представники компаній Salesi Investments Limited і Indtec Finance B.V., підконтрольних Васильєву, стверджували, що у вересні 2011 року «Кузбасс» протизаконно переєстрував 98,79 % акцій вугільної компанії «Заречная» на «Интерконсалтинг» Нусенкіса, через що ці дві компанії втратили контроль над активом. Слідча з особливо важливих справ Валентина Матвеєва відмовила в порушенні кримінальної справи «у зв'язку з відсутністю в діях Шевцова складу слочину». Юристи Васильєва оскаржили відмову прокуратури Кемеровської області.

Звання та нагороди Почесний працівник прокуратури України. Заслужений юрист України (червень 1997). Орден «За заслуги» III (листопад 2000), II ст. (жовтень 2003). Почесна грамота КМ України (березень 2002). Орден «За заслуги» I ст. (3 жовтня 2013) — за значний особистий внесок у розбудову Української держави, багаторічну плідну законотворчу та громадсько-політичну діяльність, високий професіоналізм

Див. також Держава (політична партія)

Примітки

Джерела ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Сайт Верховної Ради України

Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»