Василькі́вка — селище в Україні, адміністративний центр Васильківської селищної громади Синельниківського району Дніпропетровської області.
Географічне розташування
Селище Васильківка розташоване у південно-східній частині Дніпропетровської області на Придніпровській низовині, на правому березі річки Вовча, вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Вовчанське, на протилежному березі — селище Письменне та села Іванівка, Шев'якине, Павлівка і селище Правда. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Через селище пролягають автошлях регіонального та територіального значення і залізниця, станція Улянівка.
Середня висота над рівнем моря — 70-80 м з підвищенням до 100 м у східній частині, у районі залізничної станції Улянівка.
Біля населеного пункту є геологічна пам'ятка природи — скелі залізистих кварцитів на річці Вовчій та ландшафтний заказник загальнодержавного значення Бакаї.
Сусідні населені пункти: селище Правда (на північ), Бондареве, Вовчанське (на південь), Іванівка, Улянівка (на північний захід).
Археологія В околицях Васильківки розташовані кургани кочовиків-половців (XI—XIII століття).
Історія У 1707 році за наказом Коша Запорізького на річку Вовчу був виставлений козацький пост, який вів спостереження за рухом татар. Так тут виник запорізький зимівник. Після ліквідації Січі у цій місцевості поселилася група козаків. До них у 1775 році приєдналось чимало родин, що переселилися з-під Кобеляк, що на Полтавщині. Зимівник перетворився на військову слободу Василькова. Назва її пов'язана з іменем першого поселенця Василя Покваліпта. У вересні 1775 року вона стала Васильківкою. У 1781 році в ній проживало близько 750 осіб. Основним заняттям жителів було сільське господарство — хліборобство, тваринництво.
Завдяки вигідному розташуванню Васильківки на шляху, що вів на Запорожжя кількість населення швидко зростала і у 1859 році становила 4 300 осіб.
Станом на 1886 рік у селі мешкало 5 552 особи, налічувався 941 двір, були православна церква, школа, 9 лавок, 2 бондарні, 2 винних склади, 6 постоялих дворів, відбувалось 3 ярмарки на рік та базари по святах. Село було центром Васильківської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії.
Ще інтенсивніше село почало розвиватись із побудовою наприкінці XIX століття поблизу нього Катерининської залізниці. У 1901 році почав діяти паровий млин, з'явилися перші крамниці. В 1914 році в селі було 2 церковноприходські та 4 земські школи, відкрилась лікарня на 11 місць з 1 лікарем. Населення становило 12 000 осіб.
Під час Першої світової війни та Визвольних змагань Васильківку окуповували різні війська, що діяли на цій території: квітень 1918 — німецько-австрійські війська; листопад 1918 — війська Червоної армії; червень 1919 — війська Добровольчої армії під командуванням генерала Денікіна; 30 грудня 1919 — остаточне завоювання села Червоною армією, встановлення радянської влади.
Після запровадження нового адміністративного поділу Української СРР село стала центром Васильківського району цієї ж губернії. З 1925 року з введенням окружної системи стала належати до Павлоградської округи. З 1926 року з об'єднанням Павлоградської й Катеринославської округ Васильківський район входить до Дніпропетровської округи. У 1932 році увійшла до складу Дніпропетровської області.
Під час колективізації у 1920-х роках у селі створено чотири колгоспи — «Заповіт Леніна», ім. Будьонного, ім. Ворошилова та ім. Леніна.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 136 жителів селища.
У 1940 році у Васильківці було 2 середні, 3 семирічні і 5 початкових шкіл, лікарня на 50 місць, поліклініка та амбулаторія, 4 клуби, бібліотека. Видавалась районна газета.
Під час Другої світової війни село було тимчасово окуповане німецькими військами 18 жовтня 1941 року. 17 вересня 1943 року звільнене радянськими військами.
У другій половині XX століття після відбудови завданих війною руйнувань село й далі розвивалося. У 1957 році Васильківці присвоєно статус селища міського типу. В цей період відбулося укрупнення колгоспів, до колгоспу ім. Леніна було приєднано інші артілі. У 1957 році створено Васильківську міжколгоспну будівельну організацію, у 1961 році на базі Улянівської МТС утворено районне відділення «Сільгосптехніка».
Інфраструктура Васильківки у 1967 році: пошта, телеграф, телефонна станція, радіовузол, побутовий комбінат, телеательє; 35 торговельних установ; районна лікарня на 210 ліжок, поліклініка, жіноча і дитяча консультації, аптека; три середні, дві восьмирічні, п'ять початкових шкіл; районний будинок культури та чотири колгоспних, районні бібліотеки для дітей і дорослих.
12 листопада 2014 року в селищі невідомими повалено пам'ятник Леніну.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 709-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області», увійшло до складу Васильківської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Васильківського району, селище увійшло до складу новоутвореного Синельниківського району.
Населення Таблиця зміни чисельності населення 2001* 2006 2007 2008 2009 2010 2011 12 028 11 849 11 829 11 880 11 860 11 878 11 885 Примітки: Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок — відомості Державного комітету статистики України станом на 1 січня відповідного року. Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська1136894.51%російська6004.99%білоруська220.18%вірменська200.17%румунська20.02%угорська10.01%інші/не вказали150.12%Усього12028100%
Промисловість та сільське господарство Найбільші діючі підприємства: Васильківський сирзавод, Васильківський комбікормовий завод, ВАТ «Васильківська агропромтехніка», ОП «Васильківський комбінат промбудматеріалів». Діє декілька фермерських господарств.
Соціально-культурна сфера
Три середніх загальноосвітніх школи та одна неповна середня, два дошкільних навчальних заклади, центральна районна лікарня, ФАП.
У Васильківці діють районний та селищний будинки культури, музична школа, центральна і селищна бібліотеки, музей. У 2010 році відкрито спортивний комплекс «Олімпієць».
Транспорт Через селище проходять: Придніпровська залізниця, є залізнична станція Улянівка та зупинна платформа Васильківка Дніпро — Васильківка — Покровське — Гуляйполе — Пологи — Токмак — Мелітополь Павлоград — Васильківка — Новомиколаївка — Оріхів — Токмак.
Під час війни Селище зазнало атак керованими авіабомбами у червні 2026 року, частина населення вимушена евакуюватися.
Відомі особистості У селищі народилися: Бутенко Леонід Михайлович (1948—2018) — український хоровий диригент. Болгов Віталий Андрійович ( 2000) — призер чемпионату Європи 2021 року. Варакута Валерій Миколайович (1945—2021) — український диригент та педагог. Гаркуша Григорій Трохимович (1922—1993) — український графік. Дараган Олександр Сергійович ( 1978) — український борець греко-римського стилю, призер чемпіонатів світу та Європи, учасник двох Олімпійських ігор. Литвин Іван Тимофійович (1910—1983) — льотчик, Герой Радянського Союзу. Маслаченко Володимир Микитович (1936—2010) — радянський спортивний коментатор та футболіст. Рута Лідія Петрівна (1937) — українська журналістка. Слинько Іван Іванович (1902—1994) — український історик.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)
Примітки
Джерела Сайт Васильківської РДА
Васильківка — Інформаційно-пізнавальний портал| Дніпропетровська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)
Література І. М. Остапенко, В. М. Охотник., В. М. Штейн. Василькі́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959 с. — С. 142-151
Посилання
Васильківка // ЕСУ