Чарльз Кіттель (; 18 липня 1916, Нью-Йорк — 15 травня 2019, Берклі) — американський фізик, професор Каліфорнійського університету в Берклі з 1951 року, заслужений (емерит) професор (1978—2019) .

Біографія Чарльз Кіттель народився в Нью-Йорку в 1916. Навчався з 1934 року в Массачусетському технологічному інституті та з 1936 року в Кембриджському університеті, де у 1938 році отримав ступінь бакалавра мистецтв. У 1941 році в Університеті Вісконсін-Медісон захистив докторську дисертацію під керівництвом Грегорі Брейта. Під час Другої світової війни приєднався до Дослідницької групи підводних операцій (SORG), займався розробкою магнітних мін і методів розмагнічування кораблів, служив у Військово-морських силах США дослідником і військово-морським аташе при американському посольстві у Лондоні. У 1945 повернувся до Массачусетського технологічного інституту. З 1947 до 1951 працював у Лабораторіях Белла в групі фізики твердого тіла.

З 1951 Кіттель працював в Каліфорнійському університеті в Берклі, де викладав і проводив дослідження в галузі теоретичної фізики твердого тіла. Тричі відзначений стипендією Гуггенхайма у 1945, 1956 і 1963. З ним працювало багато відомих постдокторантів, у тому числі Джеймс С. Філліпс і П'єр-Жиль де ЖенAlphabetical list of Fellows on John Simon Guggenheim Memorial Foundation's website.. У 1957 був обраний членом Національної академії наук США.

Кіттель відіграв велику роль у розвитку викладання фізики в Берклі, де розробив вступний курс фізики, курси фізики конденсованого стану і термодинаміки. Низка його підручників стали класичними, зокрема книга «Вступ до фізики твердого тіла», що витримала 8 видань, стала настільною для викладачів і студентів по всьому світу.

Чарльз Кіттель помер 15 травня 2019 року в 102-річному віці .

Наукова діяльність Наукові роботи Кіттеля присвячені фізиці твердого тіла, магнетизму, статистичній фізиці. Зокрема, він зробив істотний внесок у розвиток теорії ферро- і феримагнетизму: показав, що досить дрібні феромагнітні частинки містять лише один магнітний домен (1946); з Кон'єрсом Херрінгом у 1951 побудував теорію спінових хвиль і відкрив магнону моду в феромагнетиках (мода Кіттеля); запропонував модель Яфета—Кіттеля, що узагальнює теорію феромагнетизму Нееля (1952); був одним з авторів теоретичного відкриття РККІ-обмінної взаємодії (1954, перше К позначає Кіттеля); розробив теорію антисегнетоелектриків і антиферомагнітного резонансу (1951), теорію магнітних фазових переходів першого роду (1960). У 1955 році Кіттель зі співавторами відкрили циклотронний резонанс у германії p-типу, здійснивши перше пряме вимірювання кінематики електронів у твердому тілі, що підтвердило справедливість зонної теорії та важливість урахування спін-орбітальної взаємодії. Він також провів одне з перших досліджень спінових резонансів у центрах забарвлення, вивчив значення структурного безладу в зменшенні теплопровідності скел, передбачив спін — фонону взаємодію у парамагнетиках.

Нагороди

Премія Олівера Баклі (1957) Премія за видатні заслуги у викладанні від Каліфорнійського університету в Берклі (1970) Медаль Ерстеда (1979)

Основні праці

Книги

Статті

Примітки

Література

Храмов, Ю. А. Киттель Чарлз // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 133. — 400 с. — 200 000 экз. — ББК 22.3гя2. — УДК 53(G).

Фрімен Дайсон про роботу в Берклі з Чарльзом Кіттеля Чарльз Киттель (Мережа історії фізики)