Гільдійський соціалізм — це політичний рух, що виступає за контроль робітників над промисловістю за допомогою торгових гільдій, тобто підтримується через договірні відносини з громадськістю. Ця ідеологія виникла в Сполученому Королівстві й була найвпливовішою в першій чверті 20 століття; її автором був Вільям Морріс, була міцно пов'язаною з .

Історія та розвиток Гільдії ремісників та інших кваліфікованих робітників, що існували в Середньовічній Англії, повпливали на створення гільдійського соціалізму. У 1906 році опублікував статтю «Відновлення системи гільдій», у якій виступив проти фабричного виробництва й агітував за повернення до кустарного виробництва, організованого через гільдії. Наступного року журнал став прихильником гільдійського соціалізму, хоча в контексті сучасної промисловості, а не середньовічного виробництва, яке підтримував Пенті.

У 1914 р. , співробітник «Нового часу», опублікував «Національні гільдії: дослідження системи заробітної плати та вирішення». У цій роботі гільдії були представлені як альтернатива державному контролю за промисловістю або звичайній профспілковій діяльності. На відміну від наявних профспілок, гільдії не обмежуватимуть свої вимоги питаннями заробітної плати та умов, а прагнутимуть отримати контроль над промисловістю для робітників, яких вони представляли. Зрештою, промислові гільдії могли б бути органами, за допомогою яких в майбутньому соціалістичному суспільстві була б організована промисловість.

Гільдійські соціалісти «виступали за державну власність на промисловість, поєднану з контролем робітників» через делегування повноважень національним гільдіям. Щодо повноважень держави представники ідеології не досягнули взаєморозуміння: деякі вважали, що її функції не зміняться, а інші виступали за її реформування до органу, що представлятиме гільдії робітників, організації споживачів, органи місцевого самоврядування та інші соціальні структури».

, провідний теоретик Соціал-демократичної партії Швеції, надихався ідеями Товариства Фабіана та гільдійського соціалізму, на яких повпливали думки , Леонарда Гобгауса та Джон Гобсона. У своїх ранніх працях Ернст писав про промислову демократію та самоврядування робітників.

Теорію гільдійського соціалізму розробив та поширив Джордж Коул, який створив Національну лігу гільдій у 1915 р. та опублікував кілька книг про гільдійський соціалізм, включаючи «Самоврядування в промисловості» (1917) і «Відновлений гільдійський соціалізм» (1920). Національна будівельна гільдія була створена після Першої світової війни, але розпалася після припинення фінансування в 1921 році .

Захоплення гільдійським соціалізмом призвело до того, що в науково-фантастичній праці Олафа Стейпледона пропонується більш «індивідуалістична» форма представлення цієї ідеології як природний результат для єдиного людства через сотні років

Ідеї Коула також пропагували видатні антикомуністичні інтелектуали“Origins of the Congress for Cultural Freedom, 1949-50 .” Central Intelligence Agency, 27 June 2008,: британський логік Бертран Рассел у своєму есе «Дороги до свободи» 1918 року, економіст Карл Поланьї,Foote, G. (1997) p. 72, та американський ліберальний реформатор Джона ДьюїRyan, Alan. John Dewey and the High Tide of American Liberalism. Norton, 1997. Page 116

Див. також

Бертран Рассел

Анархо-синдикалізм Комунізм робітничих рад Корпоратизм Дистрибутизм Промислова демократія Ринковий соціалізм Мутуалізм (економічна теорія) Національний синдикалізм Лібертарний соціалізм Синдикалізм

Примітки

Посилання

Cole, George Douglas Howard (1922). «Guild Socialism». In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica (12th ed.). London & New York: The Encyclopædia Britannica Company/