Сархун — Керман — трубопровід, споруджений для подачі природного газу до провінції Керман.
Наприкінці 20 століття в провінції Хормозган поблизу Бендер-Аббасу почав роботу газопереробний завод Сархун. Частину його продукції спрямували на північ, для чого проклали трубопровід загальною довжиною біля 500 км. Його траса проходить через місто Сірджан та досягає Рефсенджану, де повертає на схід та досягає міста Керман. Газопровід виконали в діаметрах 600 мм та 500 мм, а його пропускна здатність становить 10 млн м3 на добу. Для компенсації падіння тиску спорудили три компресорні станції на 600-мм ділянці трубопроводу — в районі за пів сотні кілометрів північніше від Бендер-Аббасу, біля Хаджіабаду та поблизу Сірджану.
Серед великих споживачів протранспортованого по газопроводу блакитного палива можливо назвати розташований дещо південніше від Рафсанджану гірничометалургійний комбінат Сарчешме (що має власну ТЕС) та ТЕС Керман, зведену на початку 2000-х поблизу однойменного міста.
На південний захід від Сірджану на основі розробки залізорудного родовища Гол-Гохар утворився потужний індустріальний район, в якому діють такі великі споживачі газу як металургійні заводи компаній Golgohar Iron and Steel Development та Sirjan Jahan Steel, заводи котунів компаній Golgohar Mining and Industrial, Gohar Zamin та Sirjan Iranian Steel, металургійний завод у Бардширі, ТЕС Гол-Гохар, ТЕС Саманган. На схід від Сірджану діє завод прямого одержання заліза у Бафті.
Незадовго до Керману ресурс можуть передавати до газопроводу Багін – Заранд – Равар. При цьому в другій половині 2000-х сам Сархун — Керман отримав можливість приймати ресурс одразу із двох газопроводів, що транспортують продукцію найбільшого газового родовища країни Південний Парс — на півночі його сполучили з трубопроводом Ерсенджан — Рефсенджан — Керман, а на півдні поблизу ГПЗ Сархун пройшов IGAT VII.
Примітки