Сувій Тори або Сефер-Тора (івр. סֵפֶר תּוֹרָה, «Книга Закону») - рукописний пергаментний сувій з текстом П'ятикнижжя Мойсея (Тора), який використовується для щотижневого публічного читання в синагозі, є головним сакральним предметом в юдаїзмі.

Закони, пов'язані з написанням сувою Тори Написання сувою Тори дозволяється тільки спеціально підготовленому переписувачу (софер стам) у відповідності із суворими канонами єврейського релігійного права.

Пергамент для сувою виготовляється зі шкіри кошерного виду тварин, причому придатними вважаються тільки два з трьох шарів шкіри - зовнішній і внутрішній, а середній не може бути використаний . Пергамент повинен бути найкращої якості; майстер, який займається виробленням, повинен оголосити, що його робота - в ім'я святості сувою Тори.

Щоб уникнути помилок, переписувачі копіюють текст з іншого свитка; в Храмі зберігалася копія, яку використовували як еталон . При копіюванні сувою Тори користуються правилами, сформульованими в трактаті Софрім .

Перед початком роботи багато писарів здійснюють ритуальне занурення у мікве. Приступаючи до листа, переписувач виголошує формулу: «Я пишу Тору в ім'я її святості, і імена Бога - в ім'я їх святості». Потім писар читає вголос речення з оригінального тексту і копіює його. Перед тим, як писати ім'я Бога, писар вимовляє формулу: «Я пишу ім'я Бога в ім'я святості».

За часів Талмуда як писального інструменту використовувалося очеретяне перо (калам); зараз Тори зазвичай пишуть пером птаха. Чорнила повинні бути чорного кольору, стійкими і незмивними . Щоб букви були рівними, відстань між рядками однаковими і рядки ідентичної довжини, на пергаменті проводять 42 горизонтальні лінії за допомогою тупого шила і лінійки, а також дві вертикальні лінії, що обмежують поля. Рядок пишеться строго під лінією. До початку XIX століття не існувало приписів щодо числа сторінок або колонок, а потім встановили стандарт: 248 колонок по 42 рядки кожна. Слова забороняється переносити.

Сувій Тори пишеться так званим квадратним («ассирійським») шрифтом, який існує в двох варіантах - ашкеназькому, який відповідає описаному в Талмуді , і сефардському - друкованому шрифту, який використовується при виданні священних книг. Товщина лінії в накресленні букви різна, тому писар повинен міняти кут, під яким перо стосується пергаменту. Хоча текст на івриті читається справа наліво, кожна буква в свиті Тори виписується зліва направо. Особлива увага приділяється написанню тих букв, які схожі один на одного (наприклад, ד і ר), щоб вони були легко помітні при читанні. Шість букв в ряді місць тексту пишуться малим розміром , 11 - великим . Між буквами повинен бути інтервал; ще більший інтервал - між словами. Відстань у дев'ять букв розділяє параграфи (паршіёт), у чотири рядки - між книгами.

Після того, як копія виконана, пергаментні сторінки зшивають спеціальними нитками, виготовленими з сухожиль ніг кошерних тварин. Кожні чотири сторінки зшиваються разом, утворюючи розділ. Потім їх зшивають у сувій, кінці якого прикріплюються до круглих дерев'яних валиків, що звуться ацей Хаїм (букв. «Дерева Життя»), з ручками по обидва боки; між рукоятками і самим валиком надягають дерев'яні диски, що підтримують сувій, коли він перебуває у вертикальному положенні . За допомогою ацей Хаїм священний сувій перемотують, не торкаючись руками.

Помилки у сувої Тори можна виправити, оскільки чорнило зішкрябується ножем і пемзою, однак дуже багато виправлень у сувої не допускаються. Імена Бога стирати не можна - якщо вони написані неправильно, весь пергамент вважається зіпсованим. Якщо сувій непридатний до використання, його поміщають в глиняний посуд і ховають на кладовищі (див. Геніза).

Заповіді, пов'язані з сувоєм Тори Відповідно до Талмуда , Біблія наказує, щоб кожен єврей володів сувоєм Тори . Навіть якщо єврей успадкував сувій Тори від батька, він зобов'язаний мати власний . Єврей може замовити сувій Тори у писаря або купити готовий, проте «той, хто пише Тору сам, як би отримав її на горі Синай» . Відповідно до Талмуда, той, хто виправив хоча б одну букву у сувої Тори, нібито написав весь сувій , з чого з'явився звичай, який наділяє кожного єврея правом символічно виконати заповідь написання власного сувою Тори. Писар пише перший і останній параграфи в свиті тільки контуром, і робота завершується церемонією сіюм Тора ( «Завершення Тори»), на якій кожен з присутніх удостоюються честі обвести одну з букв по контуру або формально доручити писареві зробити це від його імені.

З сувоєм Тори слід поводитися з особливою повагою і благоговінням . Коли сувій Тори виносять із синагоги, слід вставати ; увійшло в звичай благоговійно кланятися або цілувати футляр Тори, коли сувій проносять поруч. До пергаменту заборонено торкатися руками , тому при читанні користуються особливою указкою (яд).

Сувій Тори можна продавати лише тоді, якщо не можна інакше придбати засоби на одруження, навчання або викуп полонених. Якщо сувій випадково впав на підлогу, громада зобов'язана постити протягом усього цього дня. Заради порятунку сувою Тори і навіть ковчега (сховища) дозволено і навіть запропоновано порушити суботу . Перед читанням Тори у сефардів і після читання у ашкеназі сувій урочисто піднімають вгору (агбаа), показують розкритий сувій громаді, яка при цьому вимовляє: «Ось закон, який Мойсей поклав синам Ізраїлевим [Втор. 4:44] за велінням Господа через Мойсея ».

Використання сувоїв Тори Виніс сувою Тори і його читання - найурочистіша частина богослужіння у синагозі. Виклик до читання Тори (алія) відбувається в певному порядку - першим викликають Когена, потім Левіта, після чого викликають по порядку ще п'ятьох євреїв. Бути викликаним до Тори - велика честь.

Сефер-Тора використовується не тільки для читання у синагозі, але і в різних церемоніях. Згідно з Мішнею, єврейські царі брали сувій Тори на війну, а під час громадських постів у періоди посухи ковчег, що містить сувій Тори, виносився на площу, де перед ним молилися. В середні віки обітницю давали, дивлячись на сувій Тори. Семиразовий обхід (хакафот) синагоги з усіма сувоями Тори, що зберігаються в ній, становить головну церемонію свята Симхат-Тора.

З часів середньовіччя існує звичай зустрічати царських персон, які відвідують громаду, виходячи назустріч із сувоєм Тори.

Література

Краткая еврейская энциклопедия, Изд. О-ва по исследованию еврейских общин. Иерусалим: 1976—2005.

Примітки