Лофофора Вільямса (Lophophora williamsii (Lem. ex Salm-Dyck) J. M. Coult.) — північноамериканський кактус роду Лофофора, раніше відомий також як Lophophora friciiPreston-Mafham. Cacti: the Illustrated Dictionary. — Timber Press, 1997. — P. 85. — ISBN 0-88192-400-8.. Пейотль або Пейот — тубільна назва рослини і напою, що готується з неї. Відомий, перш за все, завдяки речовині мескалін, що міститься у м'якоті стебел дикорослих лофофор. Індіанці Мексики і півдня США шанували пейотль як божество і вживали його під час різних обрядів.

На підставі Закону США про свободу сповідання традиційних індійських культів, Церква корінних американців використовує пейотль у своїх церемоніях, при тому що культивування і вживання цієї рослини в США у всіх інших випадках заборонено.

Поширення і середовище існування Лофофора Вільямса поширена в північно-східній Мексиці й у південних, прикордонних з Мексикою районах штату Техас.

Ботанічний опис Невелика рослина діаметром до 8 см, сплощеної кулястої форми зі згладженими ребрами і без колючок. Часто дає множинні дітки від спільного кореня. Корінь має властивість скорочуватися в сухий період і втягувати в ґрунт надземне стебло.

Ареоли — від щільно опушених, що утворюють суцільний жорсткий килим над точкою зростання, до майже голих.

Квітки з'являються на тімені (у старих рослин — одночасно з'являється кілька квіток), дрібні, рожеві, цвітуть протягом усього вологого періоду.

Плоди — дрібні подовжені червоні ягоди — з'являються із шерстистого тім'я рослини протягом усього літа. Плоди мають мало насіння — в середньому одна ягода містить 5-10 круглих чорних насінин, проте буває і більше, і менше.

Різновид Lophophora williamsii f. jordanniana має в дикорослому вигляді лілово-пурпурові квітки.

Історія Дослідник ацтекського минулого монах Бернардіно де Саагун у книзі «Загальна історія про справи Нової Іспанії» (1570—1577) залишив перший опис рослини, характеру її дії на людину і особливостей використання: Є інша трава, подібна місцевої смокви, що називається пейотль. Вона біла, росте там, в області дротиків, на рівнині, яка називається «шлях мертвих», у північній частині. Ті, хто її з'їдає або п'є, бачать жахливі або смішні видіння, як після грибів. Триває цей дурман один день, два чи три дні, а потім зникає. Проте, завдає шкоди серцю; призводить до безладдя, п'янить, опановує людьми. Це звична їжа народу чичимеків, тому що вона підтримує їх і надихає на битву і безстрашність, і не відчувається ні спрага, ні голод, і кажуть, що вона охороняє їх від будь-якої небезпеки. П'ю пейотль. Мучуся. <…> Пейотль. Це ліки від гарячок, які перемежовуються з холодом. Тільки трохи, тільки зовсім небагато з'їдають, п'ють..

Законодавче регулювання

ООН

Канада Мескалін входить до списку речовин, що контролюються Списком III, відповідно до канадського закону про контрольовані наркотики та речовини, але пейот окремо дозволеноlaws-lois.justice.gc.ca , Controlled Drugs and Substances Act — S.C. 1996, c. 19 (SCHEDULE III), accessed 26 Feb 2020. Володіння та використання рослин пейоту є законнимcbc.ca ; CBC News: Psychedelic use spreads in B.C. native community, accessed 15 Aug 2016..

США Ненаркотичне застосування пейоту під час релігійних церемоній Церквою індіанців та її членами не потребує реєстрації. Цей закон, кодифікований у 1978 року, став частиною загального закону у , (5-е коло 1991 року);James W.H. McCord, Sandra McCord, and C. Suzanne Bailey, Criminal and Procedure for the Paralegal: A Systems Approach, p. 178—179 (4th ed.) в адміністративному праві у 21 CFR 1307.31 також зазначається, що «Особи, що звільняються»:Розділ 1307.31 Церква корінних американців. Зазначення пейоту як контрольованої речовини у Додатку I не поширюється на ненаркотичне використання пейоту в релігійних церемоніях Церкви корінних американців, а члени Церкви корінних американців, які використовують пейот, звільняються від реєстрації. Однак будь-яка особа, яка виробляє або постачає пейот для Церкви корінних американців, потребує щорічної реєстрації та дотримання всіх інших вимог законодавства.США проти. Бойля, 774 °F. Доп. 1333 (DNM 1991) конкретно розглядає це расове питання і робить висновок:З причин, викладених у цьому Висновку та наказі Меморандуму, Суд постановляє, що відповідно до 21 CFR § 1307.31 (1990), класифікація пейоту як речовини, що контролюється за Списком I, див. 21 USC § 812 (c), Додаток I (в) (12), не поширюється на імпорт, володіння або використання пейоту для добросовісного церемоніального використання членами індіанської церкви незалежно від раси.Після прийняття Поправок до Закону про свободу віросповідання американських індіанців 1994 року, федеральний закон США (і багато ) захищає збирання, володіння, вживання та вирощування пейоту в рамках «добросовісних релігійних церемоній» (федеральним статутом Закон про свободу віросповідання американських індіанців, кодифікований під номером , «Традиційне індіанське таїнство вживання пейота», дозволялось використання лише корінними американцями. Процес США проти. Бойля поширив дозвіл використання на всіх осіб, які займаються традиційними індійськими релігійними практиками, незалежно від раси). Усі штати США, за винятком Айдахо, Юти та Техасу, дозволяють використовувати сторонніми, незареєстрованими особами в контексті церемоній індіанської церкви. Деякі штати, такі як Аризона, додатково дозволяють будь-яке добросовісне релігійне чи духовне застосування. США запровадили ці спеціальні винятки у відповідь на рішення Верховного суду США в , 494 НАС 872 (1990), який вирішив, що закони, які забороняють використання пейоту і окремо не дозволяють релігійного вживання, все ж не порушують положення про Першої поправки. Хоча використання в церемоніях Церкви корінних американців та традиційних індіанських релігійних обрядах, незалежно від раси, дозволено федеральним законодавством США, та інші види використання дозволено деякими законами штатів, Управління боротьби з наркотиками внесло пейот до регульованих речовин.

Див. також

Пейотна пісня

Примітки

Література

Посилання Б. Майерхофф. Паломничество гуичолов в Вирикуту за пейотом