Верхні скеджити — індіанське плем'я, розташоване у штаті Вашингтон.
До європейської колонізації воно займало землі вздовж річки , аж до низу течії, та до сучасної гори Вернон, штат Вашингтон. А також на північ до Ньюхалема вздовж річки Скагіт, та землі на Бейкері і Сауці річки.Collins, June M. Valley of the Spirits: The Upper Skagit Indians of Western Washington. Seattle: University of Washington Press. 1974, p. 17.
У культурному відношенні Верхній Скагіт поділяє характеристики з Нижнім Скагітом та узбережжям Саліш та індіанцями плато на східній стороні Каскадних гір.Markowitz, Harvey. American Indians, Salem Press, 1995, p.726. Традиційно вони говорили Лешутсід, частині саліської мовної сім'ї.
Індіанська резервація Верхньої Скеджит Індіанська резервація Верхньої Скеджит розташована на заході округу Скеджит і складається з трьох окремих невеликих земельних ділянок. Найбільша ділянка, знаходиться на північний схід від Седро Вуллі. Їх координати , тоді як менші західні ділянки мають (розділ, де знаходиться казино), і на , приблизно посередині між Сіетлом та Ванкувером. За підсумками перепису населення 2000 р . його населення становило 238 осіб.Загальна площа суші становить приблизно 100 акрів (0,404686 км²).
Плем'я володіє успішними бізнесами, включаючи казино-курорт Skagit з рестораном Encore, готель Skagit Ridge, Express Eats, ресторани Market Buffet, Bow Hill Gas і Food Mart та аптеку шосе 20 Рідне місто.
Див. також
Скеджити
Посилання
Список літератури
Брюс Г. Міллер, «Культура як культурний захист: священне місце американських індіанців у суді», American Quarterly 22, no. ½ (1998): 83-97, доступ 13 квітня 2016 р., Jstor.org Делорія, Френк, Лейн, Пул та Аль Зіонтц, «Рішення Болдта: обговорення за круглим столом», Журнал Північно-Західної Антропології, 45, с. 1 (2011): 111—122, доступ 16 травня 2016 року Джанет Йодер, «Горіння в Ноосаку», Массачусетський огляд 48, ні. 4 (2007): 594—602, доступ 16 травня 2016 р., Jstor.org Червень Маккормік Коллінз, «Індійська церква шейкерів: дослідження безперервності та змін у релігії», Southwestern Journal of Anthropology 6, no. 4 (1950): 399—411, доступ 13 квітня 2016 р., Jstor.org Лорел Серкомб, «Дослідження музики перших людей тихоокеанського північного заходу», Fontes Artis Musicae 50, no. 2-4 (2002): 81-88, доступ 16 травня 2016 року Меріан В. Сміт, «Берег Саліш Пьюджет-Саунда», Американський антрополог 43, с. 2 (1941): 197—211, доступ 16 травня 2016 р., Jstor.org