Жінки у медицині, особливо в практичних галузях хірургії та як лікарки, присутні з найдавнішої історії людства. Історично жінки мали нижчий рівень участі в медичних галузях порівняно з чоловіками, розрив у галузях різнився залежно від раси, соціально-економічного статусу та географії. Найпоширенішою була неформальна жіноча практика в таких ролях, як доглядальниці або суміжні медичні працівниці (медсестри, повитухи, цілительки). З початку ХХ століття більшість країн світу почали забезпечувати жінкам рівний доступ до медичної освіти. Не всі країни забезпечують рівні можливості працевлаштування, а гендерна рівність потребує впровадження в рамках медичних спеціальностей, але дослідження у всьому світі показують, що жінки-лікарки можуть надавати послуги на рівні з чоловіками.

Історія Стародавня медицина Залучення жінок до медицини зафіксоване в кількох ранніх цивілізаціях. Меріт Птах з раннього династичного періоду Стародавнього царства Єгипту, в написах «головний лікар», є першою жінкою в історії науки, названою на ім'я. Агеміді згадувався Гомером як цілителька у Стародавній Греції до Троянської війни. Агнодіка була першою жінкою-лікаркою, яка легально практикувала в 4 столітті до нашої ери в Афінах. була лікаркою і вважається першою медичною письменницею. Її книга «Про хвороби та лікування жінок» була найстарішою медичною книгою, написаною жінкою, і на неї часто посилалися багато інших лікарок. Більшу частину своїх творів вона зарахувала до ідеологій Гіппократа.

Входження жінок у медицину 1847-1910 у Америці Поширення жінок - медиків у медичну практику 19 століття стало можливе завдяки соціальній реформі. Жінки того часу могли навчатися у загальних освітніх медичних заходів лише для жінок або у спільних із чоловіками закладах, але кількість зарахованих жінок і чоловіків була нерівномірною.

Для того, щоб стати лікарем у багатьох штатах були введені іспити з медичної акредитації. Не всі лікарі проходили іспити і тоді вважалися "нерегулярними лікарями". Згодом ліцензування відмінили і це розшило ширшу базу для вступу жінок у професію.

Американська медична асоціація була створена в 1846 році для підвищення стандартів медичної практики та освіти, а також для придушення зростання нерегулярного медичного руху. Низький стан практики в Америці, безсумнівно, був фактором, що сприяв вступу жінок у цю професію.

До 1880 року в Америці налічувалося 2432 жінки-лікарки, а до 1900 року їх було 7387. Перші медичні товариства відкрилися в Каліфорнії в 1853 році, потім у Канзасі та Мічигані.

Рух за здоров'я жінок, 1970-ті У 1970-х зростає число жінок, які мали медичну освіту в США. За 40 років з 1930 по 1970 роки, близько 14000 жінок здобули медичну освіту. За десятиліття 1970—1980 рр. медичну школу закінчили понад 20 000 жінок. Зростання кількості жінок у медичній галузі відбулося як внаслідок політичних, так і культурних змін. Два закони США скасували обмеження для жінок у медичній галузі: Поправок до Закону про вищу освіту 1972 року та 1975 року, що забороняють дискримінацію за ознакою статі. У листопаді 1970 року Асамблея Асоціації американських медичних коледжів виступила за рівні права в галузі медицини.

Протягом усього десятиліття уявлення жінок про себе та їхнє відношення до медичної галузі змінювались завдяки феміністичному рухові. Різкий приріст жінок у медицині призвів до розвитку відносин лікар-пацієнт, змін у термінології та теорії.

Однією з галузей медичної практики, що були оскаржені та реформовані з приходом жінок у медицину, стала гінекологія. Авторка Венді Клайн зазначила: «для того, щоб молоді наречені були готові до шлюбної ночі, [лікарі] використовували тазовий іспит як форму занять сексом».

У 1972 році медична школа Університету Айови запровадила нову навчальну програму для обстеження органів малого тазу жінки та грудей. Студентство тренували в ролях як лікарів, так і пацієнток, що дозволило зрозуміти процедуру та виробити огляд із більшою обережністю та повагою. Зі змінами в теорії та практиці протягом 70-х, до 1980 року понад 75 шкіл застосували цей новий метод.

Поряд з жінками у медичній сфері та фемінізмом прийшов і жіночий рух за здоров'я, який шукав альтернативні методи охорони здоров'я жінок. Це сталося завдяки створенню книг про самодопомогу, зокрема «Наші тіла, ми самі: книга для жінок». Цей «посібник», покликаний давати жінкам змогу порозумітися з власним тілом, кинув виклик лікуванню в лікарні та практиці лікарів. Окрім книг про самодопомогу, було відкрито багато центрів допомоги: центри народження, які ведуть акушерки, центри безпечних абортів та класи для виховання жінок на своєму тілі, і все це з метою надання жінкам несудової допомоги. Рух за здоров'я жінок, разом із жінками, які беруть участь у медичній галузі, відкрив двері для досліджень та поінформованості щодо таких жіночих захворювань, як рак молочної залози та рак шийки матки.

Вчені з історії медицини та жіночої історії досліджують жінок у галузі: біографії піонерок були поширеними до 1960-х років. Вивчення жінок у медицині набуло особливого коріння з появою жіночого руху в 1960-х роках і в у поєднанні з рухом за здоров'я жінок. Сучасна медицина

У 1540 році англійський Генріх VIII видав статут Компанії перукарів-хірургів; хоча це призвело до спеціалізації медичних професій (тобто хірургів та перукарів), жінкам було заборонено займатися професійною практикою. Жінки продовжували практикувати протягом цього часу без офіційного навчання або визнання в Англії та, зрештою, у Північній Америці протягом наступних кількох століть.

Участь жінок у медичних професіях, як правило, обмежувалась юридичною та соціальною практикою протягом десятиліть, коли медицина займалася професіоналізацією. Жінки відкрито займалися медициною в суміжних професіях охорони здоров'я (медсестри, акушерки та ін.). Протягом ХІХ-ХХ століть жінки значно просунулись у доступі до медичної освіти та медичної роботи у більшій частині світу. Ці здобутки іноді пом'якшувались невдачами; наприклад, Мері Рот Волш задокументувала зменшення кількості лікарок у США у першій половині ХХ ст., так що в 1950 році лікарок було менше, ніж у 1900 році. На початку XXI ст. в промислово розвинених країнах жінки досягли значних успіхів, але паритету у всій медичній професії досі не було. Паритет наявний в медичній освіті в деяких промислово розвинутих країнах, починаючи з 2003, як-от у США.

США У другій половині ХХ ст. жінки стрімко домагались паритету у медицині. У 1969 у медичних школах США було 9% жінок, у 1976 20%. До 1985 жінки становили 16% американської лікарської практики. У 2007—2008 жінки написали 49% заяв на навчання в медичних школах та склали 48,3% зарахованих. За даними Асоціації американських медичних коледжів (AAMC), 48,4% (8 396) медичних ступенів, присвоєних у США в 2010—2011 роках, здобуті жінками (у 1982—1983 їх було 26,8%). І хоча більше жінок беруть участь у медичній галузі, дослідження 2013—2014 показало, що жінок на керівних посадах в академічній галузі медицини значно менше: жінки становили 16% деканів, 21% професури та 38% викладацького складу, порівняно з колегами-чоловіками.

Медична практика залишається непропорційно загалом чоловічою. В індустріальних країнах нещодавнє співвідношення статі студентів-медиків на практиці ще не перетворилося на паритет. У багатьох країнах, що розвиваються, ні медична школа, ні практика не підходять до паритету статей.[ потрібне цитування ] Більше того, у медичній професії є перекоси: деякі медичні спеціальності, такі як хірургія, переважно переважають чоловіки тоді як інші спеціальності переважно переважають жінки, або стають такими. У США лікарок більше, ніж лікарів у педіатрії, а жінок більше, ніж чоловіків у сімейній медицині, акушерстві та гінекології, патології та психіатрії.

Жінки продовжують домінувати в сестринських справах. У 2000 році 94,6% зареєстрованих медсестер у США були жінками. Станом на 2011 рік у професіях охорони здоров'я в США кількість жінок становила приблизно 14,8 млн.

Біомедичні дослідження та академічні медичні професії (викладання в медичних школах) також непропорційно чоловічі. Дослідження цього феномену, який Національний інститут охорони здоров'я та інші дослідники назвали «скляною стелею», показують, що, хоча жінки нарівно з чоловіками вступають до аспірантури, розмаїта дискримінація, від декретних пауз та сексизму при наймі до неоплачуваної праці в шлюбі, змушує їх полишати шлях на кожному етапі академічного «трубопроводу»: аспірантура, докторантура, викладання, керівні посади; і, зрештою, жінок позбавляють визнання за новаторську роботу.Хірург - це жінка чи чоловік? Що робити з мовним сексизмом (15 листопада 2020) Забезпечення гендерної рівності у владі є викликом для США і України... 26.11.2020 (див. Ефект Матильди).

В Україні Софія Окуневська-Морачевська стала першою в Австро-Угорщині випускницею закладу вищої медичної освіти після навчання на медичному факультеті Цюрихського університету. Є першою лікаркою-українкою, є уродженкою Галичини, що того часу входила до складу зазначеної імперії. Вона першою в Австро-Угорщині почала використовувати променеву терапію у лікуванні онкологічних захворювань та вперше в Західній Україні організувала курси для сестер милосердя, курси акушерок.

Віра Гедройць (19.04.1870–03.1932) стала однією з перших жінок-професорів хірургії у світі, яка у польових умовах почала виконувати самостійно розроблені порожнинні операції, які врятували життя сотень поранених солдатів російсько-японської війни. У 1921-1930 роках Віра Гедройць працювала у факультетській хірургічній клініці Київського медичного інституту (нині Національний медичний університет імені О.О. Богомольця), згодом її обрали завідувачкою кафедри факультетської хірургії Інституту.

Ольга Авілова — українська лікарка-хірургиня, учасниця Другої світової війни, учениця а Миколи Амосова. Авторка близько 300 наукових праць, засновниця школи реконструктивної хірургії трахеї та бронхів. Із 1957 року Ольга Авілова була завідувачкою кафедри Київського медичного інституту (нині Національний медичний університет імені О. О. Богомольця).

Антоніна Руденко, українська вчена-інфекціоністка, заслужена лікарка України, кавалер відзнаки НАМН України «Знак пошани». Професорка розробила та впроваджувала стандарти діагностично-лікувального процесу та стаціонарної допомоги інфекційним хворим.

Див. також Жінки в науці, Освіта жінок у STEM Список лауреаток Нобелівської премії Жіноче здоров'я, Материнська смертність, Гінекологія, Жіноча сексуальність

Примітки