Ханаанська релігія

Ханаанська релігія — вірування, які сповідували ханаанці, мешканці стародавнього Леванта, в період принаймні з ранньої бронзової доби до перших століть нашої ери. Відноситься до групи давніх семітських релігій.

Ханаанська релігія була політеїстичною, а в деяких випадках генотеїстичною.

Вірування Божества

Послідовники ханаанської релігії поклонялися величезній кількості богів, які розподілялися за чотирирівневою ієрархією на чолі з Елем та АшероюEvans, Annette H. M. "Monotheism and Yahweh", The Development of Jewish Ideas of Angels: Egyptian and Hellenistic Connections, ca. 600 BCE to ca. 200 BCE . PhD diss., Stellenbosch University, 2007. p. 291. "Handy (1994:176,177) describes the four hierarchical levels in Syro-Palestinian mythology. The first level consists of the deity El (or his equivalents) and Asherah. The second level consists of the active deities or patron gods, for example Baal, and the third, the artisan gods, for example Kothar-wa-Khasis. The lowest level consists of the messenger-gods, who have no independent volition, which Handy equates with the “angels” of the Bible.". Повний список божеств :

— бог місяця й брат . Є одним з трьох богів Пальміри разом із Белом та . Анат — незаймана богиня війни та міжусобиць, сестра та помічниця Баал-Хадада. — богиня підземного світу, одна з трьох дочок Баал-Хадада. — бог вечірньої зорі та брат близнюк Азіза. Аштар-Кімош — дружина Кімоша, богиня моавитян. Ашера — королева-дружина Еля (Угарит), Елькурінса (хетська міфологія), Ягве (релігія ізраїльтян), (аморитська релігія), Ану (месопотамська релігія) та Амма (релігія доарабської Аравії). Її символом був — відома в тогочасному Ханаані реліквія. — богиня долі. Атаргатіс — дружина Баал-Хадада, богиня родючості та головна богиня північної Сирії. Астар — бог ранкової зорі («син ранку»), який намагався зайняти місце покійного Ваала. Чоловіча іпостась Астарти. Азіз — бог ранкової зорі, брат близнюк . Ваала — дружина або жіноча іпостась Ваала (також Тамуз). Ваалат Гебал — богиня міста Бібл. Ваал Хадад — «повелитель блискавки», бог бурі, грому та блискавки. Цар богів. У битві використовує дві бойові булави: «Кермувач» та «Переслідувач». Часто згадується як Баалшамін. Баал Гермон — місцеве божество гори Гермон. — карфагенський бог рослинної родючості та відновлення всіх енергій. Баалшамін — верховний небесний бог Пальміри, храм якого був зруйнований 23 серпня 2015 року терористами ІДІЛ. Його атрибутами були орел і блискавка. Член тріумвірату божеств разом з і . — альтернативна форма бога Баал-Хадада як володаря гори Зефон. Бел або Бол — головний бог Пальміри. Його храм був зруйнований 30 серпня 2015 року терористами ІДІЛ. Кімош — бог війни та руйнувань, верховний бог моавитян та аммонітів, можливо, один із синів Еля. Дагон — бог врожаю та зерна, батько Баал-Хадада. Ель — також називають Іль або («Найвищий»), бог творець, чоловік Ашери. Ешмун — бог лікування. — бог удачі. Горон — бог співправитель підземного світу, брат-близнюк Мелькарта, син Мота. Стародавнє місто Бетгорон в Ізраїлі було названо на честь Горона. — богиня присяги й дружина Дагона. Ішат — богиня вогню, дружина Молоха, було вбита Анат. — сім богинь шлюбу та вагітності. Котар-ва-Хасіс — бог ремесел та майстерності, створив зброю для Баал-Хадада: бойові булави «Кермувач» та «Переслідувач». Лілурі — богиня гір, дружина бога Манузі. Їм обом приносили в жертву биків. — скручений, «той, що звивається», семиголовий змій, союзник Яма. — бог сонця, рослинності, добробуту, янгол Бела та брат . Є одним з трьох богів Пальміри разом із та Баалшаміном. Манузі — бог погоди, чоловік Лілурі. Їм обом приносили в жертву биків. Маркод — бог танцю. Мелькарт — «король міста», бог Тіру, бог підземного світу та рослинного циклу в Тірі, брат близнюк Горона та син Мота. — верховний бог аммонітян. Місор — брат близнюк . Молох — можливо, бог вогню, чоловік Ішат"alleged but not securely attested", according to Johnston, Sarah Isles, Religions of the Ancient World: A Guide. Cambridge: Harvard University Press. . p.335. Мот або Мават — бог смерті, йому не поклонялися й не підносили жертв. — богиня садів і фруктів. Підрай — богиня світла, одна з трьох дочок Баал-Хадада.

Кетеш (буквально «Свята») — вважається богинею любові, бажання та похототі. Одне з імен Ашери. Решеф — бог чуми та зцілення. Шадрафа — бог медицини та зцілення. Шахар та Шалем — гірські боги-близнюки світанку та заходу сонця відповідно. Шалем був пов’язаний з потойбічним світом і умиротворенням. (буквально «Небеса») — бог небесного світу, існує в парі з Ерецем («Земля»). Шапаш (також перекладають «Шапшу») — богиня сонця, інколи ототожнюється з месопотамським богом сонця Шамашем (Уту)Johnston, Sarah Isles, Religions of the Ancient World: A Guide. Cambridge: Harvard University Press. . P. 418. Деякі дослідники вважають Шамаш богинеюWyatt, Nick, There's Such Divinity Doth Hedge a King, Ashgate (19 Jul 2005), , p. 104. — бог праведності та справедливості, інколи асоціюється з Місором та пов'язується з планетою Юпітер . Таллай — богиня зими, снігу, холоду та роси, одна з трьох дочок Баал-Хадада. Ям (буквально «море-річка») — бог моря та річки, також має ім'я «Суддя Нахар» (суддя річки). — сонячний бог та «повелитель весни». Є одним з трьох богів Пальміри разом із та Белом. Яріх — бог місяця та чоловік , колишній чоловік богині сонця Шапаш.

Загробні вірування та культ померлих Ханаанці вірили, що після фізичної смерті «npš» (зазвичай перекладається як «душа») покидає тіло та відходить до потойбічного світу — землі Мота (Смерть). Мерців ховали разом із похоронним крамом: в могили клали їжу та напої, щоб померлі з того світу не турбували живих. Померлих родичів шанували та іноді просили про допомогуSegal, Alan F. Life after death: a history of the afterlife in the religions of the West .

Космологія Жодна з глиняних табличок, що були знайдені в 1929 році на розкопках ханаанського міста Угарит, не розкрила космологію релігії стародавніх жителів міста. Основну інформацію щодо цього питання дав значно пізніший фінікійський текст Філона Біблського (бл. 64–141 рр. н.е.). Слід зауважити, що Філон Біблський написав свій текст через величезний проміжок часу після зникнення стародавньої ханаанської релігії та після значного багаторічного грецького та римського впливу в регіоні.

Філон Біблський писав, що він отримав інформацію щодо пантеону богів Угариту від Санхуніатона. Пантеон був відомий як Елогім («діти Еля»). Творця звали Еліоном, він був батьком усіх божеств. У грецьких джерелах повідомлялося, що він був одружений з Берут (місто Бейрут). Цей шлюб бога з містом має аналогії в Біблії, наприклад, зв'язок між Мелькартом і Тіром; Кімошем і Моав; Таніт і у Карфагені, Джа та Єрусалимом.

Союз Еля-Еліона та його дружини Ашери був аналогічним явищем у релігії стародавніх ханаанців, як і шлюб одвічного Кроноса та Реї в грецькій міфології, або римських Сатурна та Опси.

У ханаанській міфології існували гори-близнюки Таргізізі й Тарумагі, які тримають земну твердь над океаном, що оточує землю. До речі, В. Ф. Олбрайт стверджує, що одне з імен Бога в юдаїзмі походить від семітського кореня, що з'являється в аккадських словах shadû («гора») та shaddā'û або shaddû'a («гірський житель», одна з назв держави Амурру). Філон Біблський стверджував, що Атлас був одним із Елогім, і це чітко вписується в історію Ель-Шаддая як «Бога гори». Гаррієт Луцкі надала докази того, що Шаддай міг бути атрибутом семітської богині: вона вважає, що це порівняння з єврейським šad «груди» в сенсі «одна з грудей». Ідея двох гір, які асоціюються з грудьми Землі, досить добре вписується в ханаанську міфологію та є поширеною (наприклад, гора Гореб та Синай в Біблії). Зараз важко визначити, чий саме культурний вплив був найбільшим на Філона Біблського при написанні його твору — римський, грецький чи єврейський.

Міфологія У Циклі про Ваала оповідається, як бог Ям намагається підкорити своїй волі бога Баал-Хадада. Останній перемагає Яма, використовуючи магічну зброю, дві бойові булави («Кермувач» та «Переслідувач»), зроблені для нього Котар-ва-Хасісом. Згодом, за допомогою Ашери та Анат, Ваал вмовляє Еля дозволити йому побудувати свій палац. Ель схвалює прохання й Котар-ва-Хасіс будує палац. Після побудови палацу Ваал видає громовий рев із вікна й кидає виклик Моту. Мот заходить в палац через вікно та ковтає Ваала, відправляючи його в підземний світ. Через те, що Ваал був відповідальним за дощ, за його відсутності настає страшна посуха. Інші божества збентежені тим, що Ваала забрали в підземний світ, особливо Ель та Анат. Остання йде в підземне царство, нападає на Мота з ножем, роздирає його на шматки та розкидає їх по всій землі. Після загибелі Мота Ваал повертається та проливає на землю дощWilkinson, Philip Myths & Legends: An Illustrated Guide to Their Origins and Meanings.

Релігійні практики Археологічні дослідження в палестинському селі виявили залишки домашніх тварин (ослів, овець та кіз) часів ранньої бронзи (близько 2900-ті роки до н.е.), які були завезені з Єгипту для жертвопринесення. Одну із жертовних тварин, цілого осла, знайшли під фундаментом будівлі. Вчені вважають, що це була спеціальна жертва, закладена на вдачу перед будівництвом житлового будинку.

Зараз видається практично неможливим відтворити чітку картину ханаанських релігійних практик. Хоча жертвоприношення дітей було відоме народам, які проживали поряд із стародавніми ханаанцями, в стародавніх фінікійських або класичних текстах про таку практику серед них немає жодної інформації. Біблійна репрезентація ханаанської релігії завжди негативна.

Ханаанська релігійна практика ставила в обов'язок дітям піклуватися про своїх батьків, сини несли відповідальність за їхнє поховання та догляд за могилами.

Ханаанським божествам, наприклад Ваалу, ставили ідоли, які розміщували в святинях, часто на вершинах пагорбів, оточених гаями дерев. Це практика описується та засуджується в єврейській Біблії, зокрема в Книзі Осії. Ймовірно, мався на увазі та інші кам'яні або дерев'яні ідоли.

Історія

Ханаанці Населення Леванту називало цю землю «ка-на-на-ум» ще в середині третього тисячоліття до н.е.Aubet, Maria E., 1987, 910 The Phoenicians and the West, (Cambridge University Press, New York) p.9. Існує ціла низка варіантів походження цього слова.

Аккадське слово «kinahhu» означало пофарбовану у фіолетовий колір шерсть, яка протягом тривалого історичного часу була ключовим експортним товаром регіону. Коли пізніше греки торгували з ханаанцями, вони називали їх «феніками» або «фінікійцями». Ця назва може походити від грецького слова «фенікс» («фοίνιξ»), що означає малиновий або фіолетовий колір, очевидно, тканини, за якою приїздили греки. Римляни переклали «фοίνιξ» як «poenus» («пуніс»), таким чином назвавши нащадків ханаанських поселенців у Карфагені «пунічними».

Хоча терміни «фінікійський» та «ханаанський» відносяться до однієї й тієї ж культури, археологи та історики зазвичай називають жителів Леванту бронзової доби (до 1200 р.р. до н.е.) «ханаанці», а їхніх нащадків залізної доби, особливо тих, хто мешкав на узбережжі — «фінікійці». Останнім часом термін «ханаанський» застосовується також для держав залізної доби, які не були під владою арамеїв: філістимлян, Ізраїлю та ЮдеїTubb, Jonathan. 'The Canaanites (British Museum Press).

Вплив