Ганс Крамер (; 13 липня 1896, Мінден — 28 жовтня 1968, Мінден) — німецький воєначальник, генерал танкових військ вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Закінчив кадетський корпус. 10 серпня 1914 року вступив в 15-й піхотний полк. Учасник Першої світової війни.

Після демобілізації армії залишився служити в рейхсвері. З 24 листопада 1938 року — командир кавалерійського навчального батальйону, з 1 вересня 1939 році — танкового розвідувального навчального батальйону. Учасник Польської і Французької кампаній. 2 жовтня 1940 року призначений командиром 8-го танкового полку 10-ї танкової дивізії. Брав участь в боях під Ржевом, Гжатськом і В'язьмою. 1 квітня 1942 р відкликаний до Берліна і отримав посаду начальника штабу генерала рухливих військ ОКХ. З 20 листопада по 10 грудня 1942 року був заступником командира і деякий час виконував обов'язки командира 48-го танкового корпусу, що діяв на південній ділянці радянсько-німецького фронту. Наприкінці 1942 року направлений в Північну Африку, де 1 січня 1943 року під його командуванням було сформовано генеральне командування «Крамер». 1 березня 1943 року прийняв командування Африканським корпусом.

16 травня 1943 року Крамер разом зі своїми підлеглими здався британським військам. 15 травня 1944 року Крамер був звільнений через важку астму і повернувся до Німеччини. Перед звільненням британські офіцери в присутності Крамера заявили, що планують висадку в Кале. Це було зроблено навмисно, щоб відволікти увагу німців від Нормандії, де мала відбутись справжня висадка. Крамер повірив союзникам і після повернення особисто повідомив Адольфу Гітлеру про майбутню висадку. 9 червня 1944 призначений генералом для доручень при командувачі танковою групою «Захід».

Після провалу Липневої змови як колишній полонений і близький друг Ервіна Роммеля був заарештований за підозрою в причетності до змови. З 26 липня по 5 серпня 1944 року Крамера допитували в берлінській тюрмі гестапо, після чого відправили у підтабір концтабору Равенсбрюк. 14 вересня 1944 року звільнений з вермахту, а в кінці місяця доставлений в клініку Шаріте. З 24 грудня перебував під домашнім арештом. З травня 1945 по 15 лютого 1946 року британці використовували Крамера як головнокомандувача полоненими німецькими військами у Шлезвіг-Гольштейні.

Звання

Фенріх (10 серпня 1914) Лейтенант (25 грудня 1914) Оберлейтенант (1 квітня 1925) Ротмістр (1 лютого 1931) Майор (1 січня 1936) Оберстлейтенант (1 лютого 1939) Оберст (1 жовтня 1941) Генерал-майор (1 листопада 1942) Генерал-лейтенант (1943) Генерал танкових військ (1 травня 1943)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Хрест «За героїчний вчинок» (Ліппе) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (1 червня 1919) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (19 вересня 1939) 1-го класу (3 жовтня 1939) Лицарський хрест Залізного хреста (27 червня 1941) Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі (4 жовтня 1941) Німецький хрест в золоті (5 березня 1942) Колоніальний орден Зірки Італії, командорський хрест (7 травня 1942) Нарукавна стрічка «Африка»

Література

Sönke Neitzel: Abgehört. Deutsche Generäle in britischer Kriegsgefangenschaft 1942–1945. Propyläen, Berlin 2005, ISBN 3-54907261-9 (Edition abgehörter Gespräche im Kriegsgefangenenlager [Auswahl]) Martina Metzger: Hans Cramer: Biografie, Bayreuth: Verlag Veit Scherzer 2018, ISBN 978-3-938845-71-4. Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921–1945 Band 2 v. Blanckensee-v. Czettritz und Neuhauß, Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 466–467. James Leasor: CODE NAME NIMROD. Playboy Paperbacks, New York 1982, ISBN 0-867-21030-3, S. 142 Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 155 Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 262.

Примітки