Ніколь Краус (Nicole Krauss, нар. 18 серпня 1974) — американська авторка, найвідоміша за своїми чотирма романами «Чоловік входить у кімнату» (2002), «Історія кохання» (2005), « Великий дім» (2010) та «Темний ліс» (2017), які були перекладені на 35 мов. Її художня твори були опубліковані в Нью-Йоркер, Harper's Magazine, Esquire та збірці журналу Гранта «Best American Novelists Under 40», а також включені до збірок «Найкращі американські новели 2003», « Найкращі американські новели 2008» та «Найкращі американські новели 2019». У 2011 році Ніколь Краус здобула нагороду від Книжкової премії Анісфілд-Вулф за «Великий дім». Збірка її новел «Бути людиною» була опублікована в 2020 році

Раннє життя Краус, яка виросла на Лонг-Айленді, штатНью-Йорк, народилась на Мангеттені, Нью-Йорк, від матері — британської єврейки та батька — американського єврея, інженера та хірурга-ортопеда який частково виріс у Ізраїлі. Дідусь і бабуся Краус по матері народилися в Німеччині та Україні, а пізніше емігрували до Лондона. Її бабуся та дідусь по батькові народилися в Угорщині та Слонімі, Білорусь, познайомилися в Ізраїлі, а пізніше емігрували до Нью-Йорка. Багато з цих місць є центральними для роману Краус "Історія кохання" 2005 року, і книга присвячена її бабусям та дідусям.

Краус, яка почала писати, коли була підлітком, писала та публікувала переважно вірші поки не розпочала свій перший роман у 2001 році.

У 1987 році, коли батько Краус поїхав з родиною до Швейцарії, щоб здобути медичну стипендію в Базелі, її зарахували на пансіон Міжнародної школи в Женеві, де вона навчалася в 9му класі середньої школи. Спогади Краус про цей досвід передані в її автобіографічній новелі «Швейцарія», опублікованій 2020 р.

Краус вступила до Стенфордського університету 1992 року, і тієї осені вона познайомилася з Йосипом Бродським , який тісно співпрацював з нею над її поезією протягом наступних трьох років. Він також познайомив її з творчістю таких письменників, як Італо Кальвіно та Збіґнєв Герберт. У 1999 році, через три роки після смерті Бродського, Краус створила документальний фільм про його праці для BBC Radio 3. Вона поїхала до Санкт-Петербурга, де стояла в «півтори кімнаті», де він виріс і яку прославив есе з цією назвою. Краус закінчила університет з відзнакою за спеціальністю англійська мова, вигравши кілька призів для студентів за свою поезію, а також премію декана за академічні досягнення. Також вона підготувала серію читань разом із Фіоною Маазель у ресторані «Російський Самовар», який був заснований Романом Капланом, Бродським та Михайлом Баришниковим у Нью-Йорку.

У 1996 році Краус отримала стипендію Маршалла і вступила до магістерської програми в Сомервіль коледж (Оксфорд) де написала дисертацію про американського художника Джозефа Корнелла . На другому курсі стипендії вона відвідувала Інститут Курто в Лондоні де здобула ступінь магістра історії мистецтва, що спеціалізувалася на голландському мистецтві 17 століття та написавши дисертацію на тему Рембрандта.

Кар'єра

У 2002 році видавництво Даблдей опублікувало відзначений критикамиJoy Press (May 21, 2002). Living in Oblivion ,Village Voice, Retrieved May 14, 2011. перший роман Краус «Чоловік входить у кімнату». Розмірковуючи про пам'ять та особисту історію, усамітнення та близькість, роман отримав похвалу від Сьюзен Зонтаґ та був фіналістом "Книжкової премії Los Angeles Times". Опціон на екранізацію роману взяв Річард Гір.

Другий роман Краус «Історія кохання» вперше був опублікований як уривок у "Нью-Йоркер" в 2004 році під назвою «Останні слова на землі». Роман, опублікований повністю 2005 року в США видавництвом W.W.Norton,, поєднує в собі історії Лео Гурського, 80-річного чоловіка зі Слоніма, що пережив Голокост, молодої Альми Співак, яка переживає смерть свого батька, та історію загубленого рукопису, який також називається «Історія кохання». Книга була фіналістом 2006 року «Помаранчевої премії за художню літературу» і виграла у 2008 році Міжнародну премію Вільяма Сарояна за письмовий твір у категорії художня література. Фільм за книгою режисера Раду Міхайлеану вийшов 2016 року

Навесні 2007 року Краус була заслуженим запрошеним відвідувачем імені Гольцбринка в Американській академії в Берліні.

Її третій роман «Великий дім» пов'язує історії чотирьох персонажів із письмовим столом із багатьма шухлядами, що має владу над тими, хто ним володіє або віддав. Він був визнаний фіналістом Національної книжкової премії за художню літературу 2010 року, а також увійшов до шорт-листа Помаранчевої премії 2011 року а також отримав нагороду від Книжкової премії Анісфілд-Вулф у 2011 році.

У 2015 році повідомлялося, що Краус підписала угоду на 4 мільйони доларів з видавництвом HarperCollins щодо публікації двох її наступних робіт: роману, а також книги оповідань. Роман має назву «Темний ліс» і був опублікований 2017 року. Франческа Сігал, пишучи в ЦФайненшл таймсЦ, описує його як «багатошарову історію про два життя», яка досліджує "ідеї ідентичності та належності - і принади готелю «Тель-Авів Хілтон». Назва роману походить від вступних рядків твору Данте Аліг'єрі Пекло, в перекладі Генрі Лонгфелло.«Midway upon the journey of our life I found myself within a forest dark, For the straightforward pathway had been lost.» Збірка оповідань «Бути людиною» вийшла 2020 року

У 2020 році Краус була одним із трьох митців-резидентів в Інституті поведінки розуму та мозку імені Мортімера Б. Цукермана при Колумбійському університетіі.

Теми Праці Краус часто досліджують взаємозв'язок між єврейською історією та ідентичністю, обмеженими можливостями мови та спілкування для порозуміння, самотності та пам'яті. Ці теми легко помітні, починаючи з її першого роману «Чоловік входить у кімнату», де головний герой втрачає роки прожитої пам'яті, зберігаючи всі когнітивні функції. Граючи з догматами когнітивної нейробіології та метафізики, «Чоловік входить у кімнату» розглядає відносні ролі пережитого досвіду, матеріальності та когнітивної пам'яті у формуванні особистої ідентичності та буття.

Відхиляючись від її попередньої роботи, пізніші романи Краус поступово ставлять під сумнів і відмовляються від традиційної структури розповіді, переслідуючи теми, більш характерні для пізньої постмодерної літератури. Фрагментація та нелінійний наратив стають все більш присутніми в її творчості завдяки використанню кількох оповідачів, дуги наративу яких можуть не зустрічатися безпосередньо, але значення яких походять від резонансу та схожості патернів («Історія кохання,» «Великий дім», «Темний ліс»). «Історія кохання» та «Темний ліс» використовують методи метамистецтва та інтертекстуальності, ставлячи під сумнів правдивість форми роману та протиставляючи традиційний контракт між читачем та текстом. Зокрема, головний герой « Темного лісу» — прозаїк, який поділяє ім'я автора та кілька біографічних подробиць, включаючи роздуми про невдалий шлюб з людиною, з яким у персонажа двоє дітей, міркування про обмеження вигадки, захоплення життям та творчістю Франца Кафки, а також увагу до «єврейської містики, Ізраїля і творіння». В серпні 2017 року в інтерв'ю газеті "Ґардіан" Краус пише: "Ця очевидна розмитість відмінності між реальністю та вигадкою, схоже, відображає неприйняття об'єктивізму на користь піднесеного релятивізму та об'єднує Краус з ширшим гештальтом, загальним для її однолітків у постмодернізмі.

Особисте життя Краус живе в Брукліні. У неї двоє дітей, Саша та Сай, від її колишнього чоловіка, прозаїка Джонатана Сафрана Фоера. Вони з Фоером одружились у 2004 році та розлучились у 2014 році

Краус любить плавати та танцювати.

Бібліографія Романи

Колекції оповідань

Оповідання Заголовок Рік Вперше опубліковано Передруковано / зібрано у Майбутні надзвичайні ситуації 2002 рік Esquire (1 листопада 2002 р.) Останні слова на Землі 2004 рік The New Yorker (9 лютого 2004) Мій живописець 2007 рік Granta 97: Best of Young American Novelists 2 (16 квітня 2007) З робочого столу Даніеля Варського 2007 рік Harper's (червень 2007) Молоді художники 2010 рік The New Yorker 86/18 (28 червня 2010 р.) Розташування світла 2012 рік Зуся на даху 2013 рік The New Yorker 88/46 (4 лютого 2013 р.) Я сплю, але моє серце прокинулось 2013 рік Нова республіка (грудень 2013 р.) Побачивши Ершаді 2018 рік The New Yorker (5 березня 2018 р.)Nicole Krauss. Seeing Ershadi , The New Yorker (March 5, 2018). Retrieved November 15, 2019. Кінець днів 2020 рік Швейцарія 2020 рік The New Yorker (21 вересня 2020 р.)Nicole Krauss. Switzerlandi , The New Yorker (September 21, 2020). Retrieved December 2, 2020. Бути людиною 2020 рік Атлантика (2 жовтня 2020 р.)Nicole Krauss. To Be a Man , The Atlantic (October 2, 2020). Retrieved December 2, 2020.

Есе та репортажі

Оглядові статті Дата Оглядова стаття Робота (и) переглянуто 1999 рік 2011 рік

Нагороди та відзнаки

Переможець книжкової премії Анісфілд-Вулф, 2011 рік Шорт-лист Orange Prize, 2011 рік Фіналіст Національної книжкової премії, 2010 Вибрана як одна із авторів Нью-Йоркер від 20 до 40 для спостерігання, 2010 Міжнародна премія письменника імені Вільяма Сарояна, 2008 рік перелік журналу Гранта "Кращі американські романісти до 40", 2007 Prix du Meilleur Livre Étranger (Премія за найкращу іноземну книгу) (Франція), 2006 Шорт-лист премії Medicis (Франція), 2006 Шорт-лист премії Феміна (Франція), 2006 рік Шорт-лист Orange Prize (Велика Британія), 2006 Премія Едварда Льюїса Волланта, 2005 рік Названа «Найкращим і найяскравішим» письменником Esquire, 2002

Примітки та посилання

Подальше читання «Nicole Krauss: By the Book» , Нью-Йорк таймс, September 7, 2017 «Nicole Krauss – 'It's limiting to describe myself as a Jewish writer'» , interview with Anne Joseph in The Jewish Chronicle, September 7, 2017 «We create who we are. An interview with Nicole Krauss» , video interview by Marc-Christoph Wagner on Louisiana Channel, 2012 «Q&A With Nicole Krauss, Author of Great House and The History of Love» , interview with Elana Estrin in Huffington Post, September 15, 2011 Alexandra Schwartz: «Empty Rooms: On Nicole Krauss» , in The Nation, January 31, 2011 «Author Nicole Krauss discusses her latest book Great House: A Novel», interview by Charlie Rose, video: December 7, 2010 Jennie Rothenburg Gritz: «Nicole Krauss on Fame, Loss, and Writing About Holocaust Survivors» , in The Atlantic'', October 21, 2010 «Critically acclaimed young novelist Nicole Krauss shares her latest work, Great House» , interview by Charlie Rose, video: October 12, 2010

Посилання Офіційний вебсайт