Ва́шківці () — місто Вижницького району Чернівецької області, центр Вашківецької міської громади.

Назва Вперше згадуюється у 30-х роках XV століття як Вашківці () (1431) і Васківці () (1433, 1435). Назва походить від руського імені Іван – ІвашкоDie Bukowina. Eine allgemeine Heimatrunde = Буковина. Загальне краєзнавство. — Р. 204. Вона може бути пов’язана з Івашком Чорторийським – сином молдавського боярина руського походження Яцька Чорторийського, який володів кількома поселеннями на річкою Черемош . Побутує версія, що Яцько Чорторийський на честь свого родового прізвища назвав центральне село свого маєтку Чорторию, а на честь свої синів Івашка і Немирка - сусіднє поселення Вашківці і «село на Пруті» Немирчани — Дубівці) .

Географія Розміщене на правому березі річки Черемош та його притоці Глибочок, за 32 кілометри від районного центру — міста Вижниця (автошлях ). Відстань від Чернівців — 37 кілометрів.

Історія

Перша письмова згадка про місто датована 1431 роком, коли Немирко Чорторийський продав село Вашківці сучавському дворнику Іванові КупчичуІсторія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — Р. 133.

У грамоті Владислава Ягайла від 13 грудня 1433 року говориться про передачу Вашківців молдовському воєводі Стефану. Наступні 342 роки (з 1433 по 1775 р.) Вашківці перебували у складі Молдовської держави, а з 1775 року входили до Австро-Угорщини. В цей час власниками села були брати Микола та Йордаки Русети. Їх права на село підтверджені австрійською комісією 12 березня 1782 року. 8 червня 1805 року брати Русети обмінюють свої буковинські маєтки на волоські володіння Теодора Мустаце. У 1808 році Вашківці дісталися барону Петріно.

У 1848 році вашківецькі селяни взяли участь у повстанні під проводом Лук'яна Кобилиці. Внаслідок повстань барон Петріно одним з перших в краї скасував панщину у вашківецькому маєтку.

На початку XIX століття Вашківці стають центром судової округи, а з 1903 року — містом, центром новоутвореного Вашківецького повіту З 1811-1812 роках відомі найдавніші відбитки печатки Вашківців з самобутнім гербом: дерево, під яким вовк, що біжить.

У другій половині XIX століття на початку ХХ століття у Вашківцях виникає ряд дрібних капіталістичних підприємств. У 1873 році була відкрита гуральня Гросмана, Фрейтога і вольцовий млин Таца.

Під час Першої світової війни Вашківці були в районі воєнних дій. 27 листопада 1918 року місто як і вся Буковина перейшло під владу Румунії, де воно перебувало у складі жудеця Сторожинець.

28 червня 1940 року зайняте радянськими військами. У 1941—1944 роках — знову під владою Румунії. З 1944 року у складі Радянського Союзу.

Від 24 серпня 1991 року — незалежній Україні.

14 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад місто Вашківці — адміністративний центр Вашківецької міської громади.

Трагедія Голокосту 13 липня 1941 року близько 150 єврейських громадян були депортовані совєтами до Сибіру, де більшість із них загинула. Після повторної окупації німецько-румунськими військами в липні 1941 року історія штетлу Вашківці обірвалася остаточно. Німецько-румунські окупанти створили у Вашківцях табір ґетто, куди зігнали близько 750—1500 єврейських мешканців. Наприкінці липня їх депортували до Трансністрії, де більшість людей загинула від голоду, хвороб та розстрілів. Після 1945 року до міста повернулося лише кілька родин. Сьогодні про колишнє єврейське життя нагадують старе кладовище та Меморіальний знак на місці вбивства євреїв, встановлений у місті.

Населення Динаміка зміни населення у Вашківцях:

Чисельність +Зміна чисельності містечка Вашківці19101930195919701979198920015 749 6 354 6 205 5 675 5 645 5 811 5 9872003200420052006200720082009 5 923 5 900 5 830 5 737 5 660 5 610 5 5452010201120122013201420152016 5 506 5 455 5 430 5 406 5 405 5 407 5 430201720182019202020212022 5 415 5 389 5 389 5 353 5 312 5 215

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними румунського перепису 1930 року: НаціональністьКіл-тьЧасткаукраїнці (русини)442769.87%євреї85613.51%поляки79712.58%румуни1682.65%роми150.24%болгари50.08%чехи та словаки50.08%росіяни30.05%угорці20.03%інші / не вказали580.91%Усього6336100% Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: Національність Відсоток українці 97,99 % росіяни 1,35 % інші/не вказали 0,66 %

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська582898.48%російська691.16%румунська130.22%білоруська30.05%єврейська10.02%польська10.02%інші/не вказали30.05%Усього5918100%

Визначні місця Вашківецький парк. Аннина гора — гора висотою 304 метри над рівнем моря, що є давнім об'єктом християнського паломництва. У 1993 році тут засновано Свято-Аннинський жіночий монастир, побудовано собор Святої Анни з нижнім храмом Святих Великомучеників Маковеїв, келії, житлові корпуси, господарські приміщення. Церква Святого Миколая — православний храм збудований у 1854 році з використанням традицій західного культового зодчества. Храм Успіння Пресвятої Діви Марії — католицький храм побудований на початку 20-х років XIX століття і освячений у 1826 році. Музей імені Г. Гараса. Садиба Криштофовичів.

Пам'ятники та скульптури

Пам'ятник уродженцю Вашківців поету Миколі Юрійчуку. Скульптура "Вашківецька маланка". Скульптура вшановує традиційний обряд з переодяганням у тварин і фольклорних персонажів, що відбувається в ніч з 13 на 14 січня та який у Вашківцях носить масовий характер та називається "Переберія".

Відомі люди Гавалешко Микола Петрович — доктор фізико-математичних наук, професор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Був першим головою Чернівецького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка. Гарас Георгій Олексійович — заслужений майстер народної творчості України, художник-орнаменталіст Герасимович Іван — український педагог, редактор та громадський діяч, організатор українського учительства, сотник УГА. Гнатишин Іван Миколайович — український дипломат Гнатишин Іван Михайлович — канадський юрист українського походження, батько генерал-губернатора Канади Романа Гнатишина Годовський Володимир Михайлович — український хореограф Євген Максимович — український живописець. У 1881 р. закінчив Віденську Академію мистецтв. Був головним художником Буковинської митрополії. Брав участь у розписі фресок Мармурового залу та інтер'єрів резиденції буковинських митрополитів у Чернівцях. Лобурак Марія Миколаївна та Володимир Миколайович Лобурак — Заслужені артисти України. Дует «Скриня». Михайлюк Василь Пилипович — український композитор, диригент. Автор музики до пісні «Черемшина». Чорногуз Олена Іванівна ( 1949) — українська художниця по текстилю, членкиня НСХУ. Юрійчук Микола Якович — український поет-пісняр. Автор слів до пісні «Черемшина».

Галерея

Примітки

Джерела Гарас В. О. Вашківці //

Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 706 с. Савченко І. В. Вашківці // Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatrunde = Буковина. Загальне краєзнавство / Переклад з нім. Ф. С. Андрійця, А. Т. Квасецького; наук. редактори В. М. Ботушанський (автор передмови), О. М. Масан, В.Ю. Іванюк]. — Чернівці: Зелена Буковина, 2004. — 488 с.  — S. 145.

Посилання Вашківці — сайт міста

Сайт Вашківецької гімназії ім. І.Бажанського Сайт Вашківецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Старі фото Вашківців