Володимир ВаухнікК. В. Мальшина. Тернистий шлях словенського державотворення (1918—1941) (; 24 червня 1896, Светинє — 31 травня 1955, Буенос-Айрес) — югославський військовик словенського походження, полковник. Останній військовий аташе Королівства Югославії в Берліні.

Найвідоміший своєю контррозвідувальною діяльністю до і під час Другої світової війни, якою міг змінити її хід.

Першим надіслав повідомлення з Берліна у Белград про підготовку нападу Німеччини на Югославію. Був надзвичайно добре поінформований. Упродовж війни працював у Любляні на британську розвідувальну службу. Під прізвиськом BBZ (Berliner Bürsen-Zeitung) посилав військові звіти у Лондон. Коли у 1944 р. організацію було викрито, вчасно втік у Швейцарію через Трієст.

Ранні роки

Народився 24 червня 1896 року в тогочасній Австро-Угорщині (в теперішньому словенському селі Светинє, що в області Нижня Штирія). Його батьки були вчителями. Закінчив Першу мариборську гімназію та австрійське кадетське військове училище.: "Ваухник, Владимир. официр, обавештајац, војни аташе (Светиње, Словенија, 24. VI 1896 — Аргентина, 31. III 1955) Рођен је у наставничкој породици. У Марибору је завршио гимназију и аустријску Кадетску " Після Першої світової війни повернувся на батьківщину, яка тоді ввійшла до новоствореного Королівства СХС і взяв участь в австро-словенському конфлікті в Каринтії. За хоробрість у цьому конфлікті відзначений нагородою від югославської влади та підвищений до звання капітана.

Напередодні Другої світової Ваухнік був чи не першим у світі, хто представив роздобуті як законними, так і нелегальними шляхами відомості про те, що нацистська Німеччина вдереться у Польщу та Югославію, а потім і в Радянський Союз.

На підставі наказів тодішнього міністра оборони Королівства Югославія Мілана Недича, він двічі відвідував німецьке верховне командування, обстоюючи югославську зацікавленість портом Салоніки.

Його товаришем по здобуттю військової освіти в Особливій військовій школі Сен-Сір у Франції був, зокрема, Дража Михайлович.

Протягом війни Перед початком Другої світової війни Ваухнік у званні полковника обіймав посаду югославського військового аташе в Берліні, де тісно співпрацював з Іво Андричем.: "АндриЬев сарадник на том послу у посланству, во]гт аташе, пуковник Владимир Ваухник"

За його свідченнями, вже 14 березня 1941 Ваухнік мав «незаперечні докази і навіть досить докладні плани» щодо початку підготовки до нападів німецьких військ на Радянський Союз. Він також наголошував, що про ці плани було поінформовано уряд Великобританії.

Після вторгнення в Югославію держав Осі Ваухніка схопили у Белграді і на початку травня 1941 року перевезли в Берлін, де допитали в Головному управлінні імперської безпеки. Звільнили його як громадянина Німеччини, оскільки він народився в тій частині Югославії, яку на той час анексувала Німеччина. Після звільнення Ваухнік вирушив до Любляни.

1942 року Ваухнік виношував план доправити до окупованої державами Осі Югославії короля Петра ІІ для мобілізації сербів і хорватів під його командуванням.: "Colonel Vladimir Vauhnik, the Yugoslav military attache" in Berlin, described to me how he worked out a plan in 1942 to send King Peter to Yugoslavia so that Serbs and Croats might rally under his leadership." Його план спирався на той факт, що німецькі війська зав'язли на Східному фронті, а італійських військовиків можна було переконати не втручатися.

Ваухнік був соратником командира словенських четників (Синьої гвардії) Івана Презеля. Був ініціатором створення Військової ради всіх словенських ліберальних політичних рухів (). У той час він перебував на посаді виконувача обов'язків начальника штабу четників у Словенії. 1944 року Дража Михайлович підвищив Ваухніка до звання бригадного генерала. За словами четницького воєводи Шуштерича, Ваухнік і Михайлович були побратимами.

За даними деяких джерел, Ваухнік у червні 1944 р. поїхав у Швейцарію з метою запропонувати перевести у підпорядкування британському командуванню словенських домобранців, частину вояків Незалежної Держави Хорватії та частину загонів четників.: "It appears that in June 1944, Colonel Vauhnik had come to Switzerland to offer the services of the Slovene Domobranci, of some Croat soldiers and some Chetniks to the British." Британські представники відхилили його пропозицію.: "And it also appears that he was unceremoniously turned down."

Післявоєнні роки Після Другої світової війни Ваухнік виїхав до Аргентини, де у Буенос-Айресі жив тихим життям, не вступаючи до жодної з численних югославських емігрантських політичних груп. Помер 31 травня 1955 року в Буенос-Айресі.

Бібліографія Доробок Володимира Ваухніка включає:

Примітки

Джерела